Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Психологія стилів педагогічної діяльності

Сукупність загальних і спеціальних способів роботи, що дає змогу максимально використовувати цінні якості людини і компенсувати її недоліки, поєднує в собі стиль педагогічної діяльності. Зумовлюють його індивідуально-психологічні (індивідно-типологічні, особистісні: здібно­сті, характер, рефлексія, інтелектуальні, поведінкові) осо­бливості вчителя, особливості діяльності та особливості учнів (вік, стать, статус, рівень тощо).

Індивідуальний стиль діяльності є втіленням її мотиву (виражається у переважаючій орієнтації вчителя на окре­мі сторони навчально-виховного процесу: процес, зміст, результат), цілей (виявляються у плануванні діяльності), способу виконання та здатності оцінювання результатів та оптимізації діяльності.

 

Змістовими характеристиками стилю називають: пере­важаючу орієнтацію вчителя на процес, процес і результат або результат діяльності; адекватність — неадекватність планування; творче — консервативне використання засо­бів і способів педагогічної діяльності; рефлективність — інтуїтивність (уміння або невміння адекватно проаналізу­вати особливості і результати діяльності).

Динамічними характеристиками стилю є: гнучкість — консерватизм (здатність реагувати на зміну ситуації, пере­ключатися з одного виду діяльності на інший, змінювати план уроку, виховного заходу або невміння пристосовува­тися до мінливих ситуацій, педантичне дотримання плану); імпульсивність — обережність (імпровізація на уроці або ретельне дотримання наперед продуманих дій); стійкість — нестійкість (орієнтування не на ситуацію, а на власні цілі або залежність поведінки від ситуації на уроці); емоційне ставлення до учнів (доброзичливість, терпели­вість у стосунках або різка втрата рівноваги, ситуативне оцінювання знань, діяльності учня, властивостей його осо­бистості); наявність — відсутність особистісної тривожно­сті (емоційна напруженість, неспокій, підвищена чутли­вість до невдач і помилок або врівноваженість, спокій, аде­кватне реагування на невдачі і помилки); наявність — відсутність рефлексивності (у несприятливій ситуації ре­флексія спрямовується на себе, педагог визнає свою вину або виявляє позицію щодо певних обставин «Буває — обій­деться», звинувачує учнів, перекладає відповідальність на інших).

Результативні характеристики стилю передбачають однорідність — неоднорідність знань учнів; сформова-ність — несформованість вироблених у них навичок і вмінь; рівень інтересу до навчального предмета тощо.

У педагогічній практиці найпоширеніші такі стилі діяльності педагогів:

1) емоційно-імпровізаційний. Педагог, який дотриму­ється його, орієнтується на процес навчання, нелогічно пояснює новий матеріал, звертається зазвичай до сильних учнів, опитуючи їх в швидкому темпі, задає неформальні питання, але надає мало можливості говорити, що усклад­нює зворотний зв'язок. Для уроку вчитель підбирає ціка­вий навчальний матеріал, а менш цікавий, хоч і важли­вий, задає учням на самостійне опрацювання, недостатньо займається закріпленням, повтором і контролем засвоєн­ня знань. Такому вчителеві притаманні висока оператив­ність, використання різних методів навчання. Однак він недостатньо вміє аналізувати особливості і результатив­ність своєї діяльності на уроці;

2) емоційно-методичний. Основними характеристика­ми цього стилю є: орієнтація на процес і результати нав­чання, адекватне планування освітнього процесу, висока оперативність, переважання інтуїтивності над рефлексив­ністю. Вчитель поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно стежить за рівнем знань учнів (сильних і слабких), в його діяльності постійно відбувається закрі­плення та повторення навчального матеріалу, контроль засвоєння знань. Він досить оперативний, часто змінює види роботи, практикує колективні обговорення, викори­стовує різні прийоми викладання матеріалу, активізує увагу та інтерес дітей особливостями предмета;

3) інтелектуально-імпровізаційний. Учитель, в діяль­ності якого домінують ознаки цього стилю, орієнтується на процес і результати навчання, адекватно плануючи освітній процес. У своїй діяльності проявляє меншу вина­хідливість у доборі та варіюванні методів навчання, не зав­жди здатний забезпечити високий темп роботи, рідше практикує колективні обговорення. Під час опитування він впливає на учнів опосередковано (з допомогою підка­зок, уточнень та ін.), даючи їм змогу детально оформити

свої відповіді;

4)інтелектуально-методичний. Ознаками його є орієнтування здебільшого на результати навчання, адекватне планування освітнього процесу, консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичне закріплення, повторення нав­чального матеріалу, контроль засвоєння знань) поєднується з обмеженим, стандартним набором методів навчання, переважанням репродуктивної діяльності учнів. У процесі опитування вчитель звертається до невеликої кількості учнів, відводячи кожному багато часу на відповідь, приділяючи немало уваги відстаючим. Таким учителям притаманна висока рефлексивність.

Стиль педагогічної діяльності залежить від рівня зрі­лості особистості педагога, зокрема сформованості Я-концепції. Наприклад, педагоги з негативною самооцінкою недоброзичливо ставляться до учнів, які їх не люблять, використовують будь-яку можливість, щоб створити труд­нощі в їхній роботі. Стимулюючи учнів до навчання, вчи­телі викликають у них почуття провини за свої помилки, організовують навчальну діяльність на основі нездорової конкуренції, постійно залякують учнів труднощами дорослого життя, намагаються встановити міцну дисципліну, часто вдаються до покарання.

Педагоги з позитивною самооцінкою стараються бути максимально гнучкими у взаємодії з учнями, співпережи­вають, симпатизують їм, позитивно підкріплюють їхні успіхи та самовиховання, надають особистісного забар­влення викладанню. Вони здатні до легкого, неформально­го, теплого спілкування, їх емоційна врівноваженість, впевненість передається учням.

У педагогіці традиційно виокремлюють авторитарний, демократичний і ліберальний стилі педагогічної діяльності.

За авторитарного стилю учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, учитель одноосібно приймає рішення, контролює виконання вимог, використовує свої права без врахування дій і думок учнів, не обґрунтовує власних дій. Це пригнічує активність школярів, знижує самооцінку, нерідко породжує агресивність, спрямування зусиль на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань і власний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя є наказ, повчання.

Для демократичного стилю притаманне сприйняття учня як рівноправного партнера, залучення його до прий­няття рішень, врахування думок школяра, заохочення до самостійних суджень тощо. За необхідності впливає на учня, спонукаючи до дії, висловлюючи пораду, прохання. Все це сприяє формуванню у дитини високої самооцінки. Вчителі більше звертають увагу на свої психологічні умін­ня, виявляють високу професійну стійкість, задоволеність своєю професією.

Учитель, який дотримується ліберального стилю, ухи­ляється від прийняття самостійних рішень, уступає ініціа­тиву учням, колегам, організовуючи і контролюючи діяль­ність учнів, проявляє нерішучість. У класі панує нестій­кий мікроклімат, нерідко спалахують конфлікти.

Кожен із цих стилів проявляється у ставленні до парт­нера по взаємодії і в характері взаємодії (підпорядкуван­ня, партнерство, відсутність спрямованого впливу), передбачає домінування монологічної або діалогічної форм спілкування. У ньому проявляються особливості управління, спілкування, поведінки і когнітивного стилю вчителя.

Отже, педагог як суб'єкт педагогічної діяльності воло­діє професійною спрямованістю особистості, педагогічни­ми уміннями, розвиненими загальними і педагогічними здібностями, професійною та педагогічною компетентністю; забезпечує ефективну суб'єкт-суб'єктну взаємодію, продуктивність діяльності, розв'язання навчальних, ви­ховних і розвивальних завдань.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності
  2. II. Мотивація навчальної діяльності
  3. II. Мотивація навчальної діяльності
  4. II. Мотивація навчальної діяльності
  5. II. Мотивація навчальної діяльності
  6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  7. III. Мотивація навчальної діяльності
  8. III. Мотивація навчальної діяльності
  9. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
  10. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
  11. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  12. S. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ




Переглядів: 2616

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психологічна характеристика педагогічної майстерності і її рівнів | Психологія особистості вчителя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.