Психологія особистості вчителя

Педагогічна діяльність ставить високі вимоги до особистості її суб'єкта — вчителя. Зокрема, називають такі характеристики особистості вчителя, який здатний до ефективної взаємодії у навчально-виховному процесі:

—бачить у кожному учневі не об'єкт педагогічного впливу, а самостійну особистість, яка постійно розвивається, має право на самоутвердження, самовираження і самореалізацію;

—уміє жити в реальному світі, об'єктивно сприймати факти, долати власні психологічні захисти;

—орієнтується на сутнісні аспекти педагогічної ситуації, її психологічні основи, здатний передбачати прямі й опосередковані наслідки своїх рішень і вчинків, вбачати у розрізнених подіях цілісний смисл;

—долає деструктивний вплив зовнішніх (організаційних, бюрократичних, формальних) чинників на розвиток власної особистості і стосунки з учнями;

—особисто відповідає за ситуації, що виникають, усвідомлює необхідність знати, що відбувається з дитиною, намагається їй допомогти;

—уміє дозувати міру втручання в особисте життя учня, розрізняє проблеми, які має розв'язувати дитина і які потребують його допомоги;

—може дозувати свою активність, оптимально розподіляючи увагу між усіма дітьми;

—здатний змінюватися і змінювати середовище;

—дбає про свій особистісний потенціал (фізичне і психічне здоров'я, моральний і духовний розвиток).

Такий педагог зможе допомогти школяреві усвідомити своє Я, свою особистість, самоцінність, створити умови для вияву школярем своєї неповторності, самості, само-ідентичності; сприятиме його моральному самоствердженню, духовному самовираженню, творчій самореалізації дитини у школі та поза її межами. Такі зусилля стимулюватимуть осмислення учнями свого буття, подолання відчуття залежності від обставин, зовнішньої причинності, усвідомлення себе суб'єктами власного життя.

Педагог має розвивати людські сили дитини, духовність, потреби, інтереси, цілі, ціннісні орієнтації, задатки, розум тощо. Для цього він повинен володіти потужним духовним потенціалом. Допомагаючи учням складати і реалізовувати індивідуальні життєві проекти, програми людського буття, педагог виводить дітей за межі свого Я, безпосередніх обставин, з теперішнього часу у майбутнє.

Крім того, компетентний педагог у співпраці з учнем допомагає йому:

1)знаходити, вибирати, самостійно створювати особистісні засоби, необхідні для досягнення життєвих цілей (вміння планувати свою діяльність, розподіляти власні зусилля, вмотивовувати себе);

2)оволодіти культурою саморегулювання поведінки і діяльності, вмінням порівнювати свої цілі, засоби, дії та результати, враховувати конкретні умови; культивувати почуття впевненості в успіху, виробляти внутрішню локалізацію контролю;

3)стати суб'єктом мотиваційної саморегуляції (оволодіти здатністю до вольового зусилля у подоланні зовнішніх і внутрішніх перешкод, вміти приймати рішення, реалізовувати намір, оцінювати результати, осмислювати свою поведінку, діяльність, вчинки та дії), перетворювати намір на дію, ідеальне на реальне, можливе на дійсне, мету на результат;

4)опанувати культурою рефлексії (самооцінювання, самодіагностування, самокорекції);

5)оволодіти вмінням постійно фіксувати, відтворювати індивідуальний духовно-психологічний досвід, здійснювати вибіркову активність, створювати духовно-психологічну основу для нових життєвих цілей.

Зацікавлений у розвитку своїх вихованців, висококваліфікований, досвідчений педагог створює ситуацію взаємозацікавленості, взаємоприйняття переживань, бажань, прагнень. Щирий обмін думками — найкоротший шлях до душі учня. За таких стосунків учителю значно легше обговорювати, моделювати процес пошуку вихованцем засобів досягнення значущих цілей, оцінювати його духовно-психологічні потенції, рівень розвитку активності, задатків та досвіду. Здобувши позицію відповідального значущого партнера, вчитель може висловлювати побажання, вимагати від учня відповідальності. Він завжди повинен вірити у творчі сили і можливості учня, досягнення ним значущого результату, поступово уступаючи школяреві ініціативу в реалізації учительських планів. Усе це актуалізує виховну роль особистісних якостей педагога.

Особистісні якості педагога по-різному виявляються у педагогічній діяльності та педагогічному спілкуванні. Особистість педагога розглядається в соціально-психологічному і професійно-педагогічному аспектах. Соціально* психологічними характеристиками педагога є цілеспрямованість, науковий світогляд, громадянська позиція, патріотизм, любов і повага до дітей, педагогічний такт, товариськість, адекватна самооцінка, самовладання; професійно-педагогічними — рівень фахово-теоретичної, методичної та практичної підготовки. Педагог має характеризуватися освіченістю, відданістю вихованню дітей, обізнаністю з особливостями та проявами у житті дитячої психології. На користь справи працюють його енергійність, доброта, почуття гумору, вимогливість, однак недопустимі злопам'ятність, вимогливість, прискіпливість тощо. Вчителю-професіоналу повинні бути притаманні такі риси: цілеспрямованість, наполегливість, працьовитість, скромність, спостережливість, дотепність, артистичність натури, здатність до емпатії (розуміння психічного стану учнів, співпереживання), потреба в соціальній взаємодії, висока загальна культура, педагогічна майстерність тощо. Не менш важливі педагогічні ерудиція, мислення, інтуїція, імпровізація, спостережливість, оптимізм, педагогічна спритність, передбачення і рефлексія.

Загалом педагог має бути достатньо розвиненою зрілою особистістю, повноцінним Я. Тільки такий учитель зможе успішно брати участь у розв'язанні складних духовних, моральних, соціальних і психологічних проблем особистості учня.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологія стилів педагогічної діяльності	\|	Психологічна характеристика особистості вчителя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.055 сек.