Взаємодія учителя із соціальним оточенням, адаптація його до умов професійної діяльності

У своїй діяльності учителеві доводиться постійно взаємодіяти із різними соціальними групами, які здійснюють на нього тиск, що спричинює конфлікт, за амбівалентності цих груп. Педагогу доводиться адаптуватися до різних соціально-психологічних умов, перебуваючи під впливом вимог груп із протилежними ціннісними орієнтаціями. Зокрема, такими соціальними групами, що найбільше впливають на діяльність педагога, є:

а) адміністрація школи, яка зацікавлена у вчителях з яскравою індивідуальністю, які водночас були б слухняними виконавцями, що дотримуються загальної стратегії шкільного життя;

б) методисти, які дбають, щоб учителі працювали натхненно, з ентузіазмом, максимально розкриваючи і реалізовуючи свій потенціал, і одночасно, щоб їхня діяльність відповідала загальнопедагогічним нормам, методичним вимогам;

в) колеги по роботі, які зацікавлені в тому, щоб інший педагог був компетентним, володів майстерністю, але не вступав з ними у конкурентні стосунки, оскільки це може завдати шкоди їхньому авторитету;

г) батьки, які вимагають підвищеної уваги до своєї дитини (щоб учитель її «виправляв», «перевиховував», «змушував виконувати те, що потрібно»), а також щоб її берегли;

ґ) учні, які хочуть навчатися, отримувати знання, набувати досвіду міжособистісної взаємодії, але не менше часу приділяють улюбленим справам, розвагам, прогулянкам тощо.

На діяльність учителя також чинять вплив прагнення самореалізуватися у професійній діяльності, потреби та інтереси його сім'ї, особисті захоплення, прагнення до незалежності від чужих думок і бажань, що змушує робити вибір між цінностями різних еталонних груп. Для подолання внутрішніх суперечностей йому доводиться, знижувати рівень внутрішнього конфлікту, ігноруючи деякі альтернативи.

Педагог не тільки об'єкт соціального тиску, оскільки може приймати або ігнорувати зовнішні очікування, знецінювати їх або підпорядковувати їм свою поведінку. Входженню вчителя в соціальні групи сприяють такі стереотипи поведінки:

—сором'язливість і скромність, підкореність обов'язку і наказам, готовність за необхідності визнати свою провину;

—репрезентація залежності від інших, звернення до них за допомогою, схильність некритично вірити;

—прагнення до злагоди, поступливість, готовність відповідати взаємністю;

—намагання бути корисним людям, швидко приходити на допомогу, брати відповідальність на себе.

Протилежні характеристики педагога утруднюють це входження. Зокрема, інтеграції індивіда у групу можуть завадити:

—виявлення недовіри у ставленні до інших, їхніх намірів, небажання зрозуміти людину, скептицизм;

—мстивість, задоволення від створення неприємностей оточуючим, агресивність у стосунках;

—намагання самоствердитися, заперечуючи співробітництво та використовуючи інших людей у власних цілях;

—прагнення до влади, завоювання поваги до себе, відчуття переваги над іншими, управління ними, здійснення контролю за ситуацією;

—болісне самолюбство, прагнення до визнання, відсутність ідентифікації себе з групою.

За певних обставин збереження автономії педагога надто важливе, адже буває, що соціальне оточення задає такі вимоги, які індивід не може виконати, не відчувши при цьому особистісних втрат. Тому вчителю залежно від конкретної ситуації слід проявляти терплячість та рішучість, свідомо керуючи емоціями і поведінкою, залишатись об'єктивним і неупередженим у будь-яких обставинах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Професійна відповідність (придатність) вчителя	\|	Психологія авторитету учителя в учнівському колективі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.