Професійна відповідність (придатність) вчителя

Основними психологічними характеристиками професійної відповідності (придатності) педагога є схильність (придатність), готовність і включеність.

Схильність пов'язана із неспецифічними, анатомо-фі-зіологічними і психічними особливостями людини. Вона передбачає відсутність протипоказань щодо діяльності за типом «людина-людина» (наприклад, глухуватість), відповідний рівень інтелектуального розвитку, емпатій-ність, позитивний емоційний тон (стенічність емоцій), високий рівень розвитку комунікативно-пізнавальної активності.

Така психологічна характеристика професійної придатності, як готовність, свідчить про спрямованість людини на професію типу «людина-людина», її світоглядну зрілість, широку і системну професійно-предметну компетентність, а також комунікативну та дидактичну потреби бути серед інших людей, спілкуватися з ними, відчувати взаємність.

Включеність у взаємодію з іншими людьми, у педагогічне спілкування передбачає легкість, адекватність встановлення контакту зі співрозмовником, уміння стежити за його реакцією, правильно реагувати на неї, отримувати задоволення від спілкування. Елементами її є здатність сприймати й інтерпретувати реакцію учнів у класі, аналізувати зорові і слухові сигнали, які надходять каналами зворотного зв'язку.

Найвища ефективність діяльності педагога можлива, звичайно, за відповідності усіх планів його індивідуально-особистісних якостей (поєднання придатності, готовності і включеності). Однак у реальному житті існують різні варіанти їх поєднання.

Психологічний портрет вчителя утворюють індивідуальні якості (темперамент, задатки, статеві та вікові характеристики тощо); особистісні якості (особливості соціальної, моральної і духовної сфер людини; комунікативні якості); статусно-позиційні особливості (статус, ролі, стосунки у колективі; діяльнісні, поведінкові показники) людини.

Найсприятливішими для педагогічної діяльності якостями вчителя є емоційна стійкість, адекватна Я-концепція (висока адекватна самооцінка, задоволеність собою, прийняття соціальних норм, адекватна взаємодія із соціумом), схильність до творчості, експериментування, професійна майстерність. Несприятливі якості педагога: невротизм, авторитарні і параноїдальні тенденції, комплекс неповноцінності, надмірна сензитивність і гіперсамоконтроль.

Школярі найбільше цінують ті якості педагога, що демонструють зацікавленість і повагу до них як особистостей, передбачають використання вчителем засобів впливу, які не пригнічують їхньої гідності. Суттєвою умовою успішної професійної діяльності педагога є ступінь його включеності у справи учнівського колективу, що позитивно впливає на задоволеність школярів життям класу і на їхнє ставлення до школи загалом. Основна помилка більшості недостатньо кваліфікованих, малодосвідчених педагогів — використання ними інструментально-рольового підходу до дитини, оцінювання її особистості через призму якості виконуваних нею функцій, ігноруючи індивідуально-вікові особливості учня.

Структура професійно значущих якостей особистості вчителя залежить від вікових категорій учнів, з якими він працює, та предмета, що викладає. Наприклад, у початковій школі, крім спеціальних педагогічних здібностей, обумовлених специфікою предмета викладання, велике значення мають здібності організовувати розумову діяльність молодших школярів, взаємодіяти з ними тощо. Для вчителя праці насамперед необхідні технічне мислення, просторова уява, спостережливість, пам'ять, вправність, комбінаторна здатність, почуття практичної доцільності. Спеціальні педагогічні здібності викладача історії пов'язані з особливостями сприйняття історичного матеріалу школярами, умінням вчителя бачити причинно-наслідкові зв'язки між історичними фактами, подіями, явищами, працювати на уроці з документами та картами. Для кваліфікованого учителя математики характерні широкий математичний кругозір, абстрактне мислення, математичні стиль, інтуїція і пам'ять, просторова уява, обчислювальні здібності та інші якості.

Узагальнена професіограма вчителя містить такі блоки якостей:

1)педагогічна спрямованість особистості (любов до дітей, психологічна готовність до вчительської праці, психологічно-педагогічна культура тощо);

2)особливості пізнавальної сфери педагога (педагогічна і психологічна спостережливість, здатність довільно концентрувати і розподіляти увагу; творча спрямованість уяви; логічність мислення, здатність переконувати, чуття нового, гнучкість розуму; культура мовлення, багатство словникового запасу тощо);

3)педагогічний вияв емоційно-вольової сфери, виразність і прозорість почуттів, «сердечність розуму» (здатність свідомо керувати емоціями, регулювати свої дії, поведінку, володіти собою; терплячість, самостійність, рішучість, вимогливість, організованість і дисциплінованість);

4)характерологічні і типологічні особливості педагога (сила, врівноваженість і рухливість нервово-психічних процесів; комунікативність; педагогічний оптимізм, гуманність; об'єктивність в оцінюванні учнів і самооцінюванні; схильність до громадської діяльності);

5)протипоказання до педагогічної роботи (дисгармонійна Я-концепція, виражена неврівноваженість, піддатливість гнітючим настроям, підвищена дратівливість; дефекти мови, органів слуху і зору; серцево-судинні захворювання; акцентуації характеру, неврози, психози тощо).

Центром структурно-ієрархічної моделі особистості вчителя є такі професійно значущі якості, як педагогічні цілеспрямованість, мислення, рефлексія, такт. Кожна з них становить комбінацію елементарних і специфічних особистісних властивостей, які формуються у діяльності, спілкуванні, певною мірою залежать від спадкових задатків.

Учитель повинен на всіх уроках, у кожному своєму вчинку вбачати не тільки безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів, водночас усвідомлюючи своє педагогічне надзавдання. Його дії матимуть ефект, якщо регулярно включатиме учня в активну діяльність, допомагатиме йому бути суб'єктом цієї діяльності. Не переакцен-тувавши свою діяльність з авторитарної (об'єктної) педагогіки на педагогіку співробітництва (суб'єктну), учитель потраплятиме в пастку авторитаризму.

Успішне розв'язання вчителем педагогічного завдання відбувається завдяки розвиненому професійному мисленню, характерна особливість якого виявляється у яскраво вираженому практичному спрямуванні. Педагогічне мислення забезпечує аналіз конкретних педагогічних ситуацій і перспектив їх розвитку, постановку проблем у конкретних умовах діяльності, створення планів їх розв'язання, регулювання процесу здійснення запланованого, оцінку одержаних результатів.

Важливо, щоб учитель володів особливим стилем сучасного педагогічного мислення, основними ознаками якого є:

1)об'єктивність — неупередженість в аналізі освітніх процесів, відсутність схильності розглядати події крізь призму власних інтересів і потреб;

2)активність — інтелектуальна ініціатива (прогнозування, планування, розв'язання проблемних ситуацій, планування дій, що змінюють ситуацію, спрямовують її розвиток тощо);

3)різнобічність — орієнтація на всі аспекти проблеми, аналіз ситуації в різних проекціях і площинах, мисленне-вий експеримент;

4)критеріальність — визначеність, структурованість педагогічного мислення, його «поняттєва забезпеченість»;

5)інтегративність — розгляд кожного факту, явища, ситуації в контексті провідних зв'язків, стійких або ситуативних відносин, побудова гнучких інтегративних моделей;

6)системність — спрямованість на формування системного уявлення про педагогічний об'єкт, з'ясування його структури і зв'язків, відсутність еклектичності;

7)комплексність — уміння долати міжпредметні бар'єри, орієнтуватися на міждисциплінарне пізнання і перетворення педагогічної дійсності;

8)вірогідність — розуміння відносності розгляду педагогічних явищ, усвідомлення того, що вони реалізуються не лінійно (як закон), а вірогідно (як тенденція);

9)ієрархічність — охоплення не лише загальної суті, але і структури педагогічних явищ, вмотивоване рангу-вання їх елементів;

10)домінантність — спрямованість на виокремлення головного в сукупності педагогічних явищ, у зв'язках між ними;

11)перспективна спрямованість — врахування перспективи, що надає сенсу вчинкам і діям, єдиної логіки діяльності вчителя;

12)аналітичність — з'ясування суті подій, забезпечення точності і чіткості їх розгляду;

13)логічна строгість, несуперечливість — відсутність спотворень, зміщень смислів і значень у побудові мисленнєво-мовленнєвих моделей, недопущеність типових логічних помилок, вербальної агресії;

14)критичність і самокритичність — здатність об'єктивно, неупереджено розуміти себе самого, уникати педагогічних помилок.

Загальну спрямованість педагогічній діяльності задають провідні психолого-педагогічні ідеї, які визначають спосіб розуміння вчителем конкретних педагогічних ситуацій, допомагають йому виокремлювати характерні для них проблеми тощо. Ідеї мають втілитися у конструктивно-методичні схеми (моделі, проекти) рішень, які б ураховували особливості конкретних педагогічних ситуацій.

Педагоги часто переживають страх перед можливими труднощами, спричиненими нововведеннями у своїй діяльності. Зовні ці бар'єри проявляються у захисних висловлюваннях («Усе це загальні слова»; «Це у нас уже було»; «З цього нічого не вийде»; «Це потребує доопрацювання»; «Єй інші пропозиції»).

Уникнення та подолання антиінноваційних бар'єрів забезпечують психологічна і професійна стійкість педагога.

Психологічна стійкість — здатність зберегти і використати цінний педагогічний досвід як необхідну основу пропонованих інновацій, прагнення конструктивно розв'язувати проблемні педагогічні ситуації.

Основним механізмом забезпечення психологічної стійкості педагога є творча особистісна рефлексія, яка створює систему нових життєвих орієнтирів. Сприяючи раціональному вибору оптимальної поведінки у проблемній ситуації, рефлексія стимулює її осмислення та усвідомлення, визначаючи особистісний смисл події.

Педагогічна готовність до інноваційної діяльності забезпечується особистісним і професійним вдосконаленням учителя, працею над ствердженням свого Я, вірою у неповторну індивідуальність дитини, бажанням допомагати їй у розвитку, створюванням сприятливої моральної та соціально-психологічної, духовної атмосфери для творчої взаємодії, саморозвитку особистості педагога і школяра.

Отже, психологічна характеристика особистості педагога стосується її професійних спрямованості, самосвідомості та придатності. Професійно значущою рисою вчителя є стресостіикість. У здійсненні навчально-виховного процесу педагог повинен володіти розвиненим професійним мисленням, бути здатним до постійної інноваційної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стресостійкість як значуща риса особистості вчителя	\|	Взаємодія учителя із соціальним оточенням, адаптація його до умов професійної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.