• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Професійна відповідність (придатність) вчителя

Основними психологічними характеристиками профе­сійної відповідності (придатності) педагога є схильність (придатність), готовність і включеність.

Схильність пов'язана із неспецифічними, анатомо-фі-зіологічними і психічними особливостями людини. Вона передбачає відсутність протипоказань щодо діяльності за типом «людина-людина» (наприклад, глухуватість), від­повідний рівень інтелектуального розвитку, емпатій-ність, позитивний емоційний тон (стенічність емоцій), ви­сокий рівень розвитку комунікативно-пізнавальної ак­тивності.

Така психологічна характеристика професійної при­датності, як готовність, свідчить про спрямованість люди­ни на професію типу «людина-людина», її світоглядну зрі­лість, широку і системну професійно-предметну компе­тентність, а також комунікативну та дидактичну потреби бути серед інших людей, спілкуватися з ними, відчувати взаємність.

Включеність у взаємодію з іншими людьми, у педаго­гічне спілкування передбачає легкість, адекватність вста­новлення контакту зі співрозмовником, уміння стежити за його реакцією, правильно реагувати на неї, отримувати за­доволення від спілкування. Елементами її є здатність сприймати й інтерпретувати реакцію учнів у класі, аналі­зувати зорові і слухові сигнали, які надходять каналами зворотного зв'язку.

Найвища ефективність діяльності педагога можлива, звичайно, за відповідності усіх планів його індивідуально-особистісних якостей (поєднання придатності, готовності і включеності). Однак у реальному житті існують різні варі­анти їх поєднання.

Психологічний портрет вчителя утворюють індиві­дуальні якості (темперамент, задатки, статеві та вікові ха­рактеристики тощо); особистісні якості (особливості со­ціальної, моральної і духовної сфер людини; комунікатив­ні якості); статусно-позиційні особливості (статус, ролі, стосунки у колективі; діяльнісні, поведінкові показники) людини.

Найсприятливішими для педагогічної діяльності яко­стями вчителя є емоційна стійкість, адекватна Я-концепція (висока адекватна самооцінка, задоволеність собою, прий­няття соціальних норм, адекватна взаємодія із соціумом), схильність до творчості, експериментування, професійна майстерність. Несприятливі якості педагога: невротизм, ав­торитарні і параноїдальні тенденції, комплекс неповноцін­ності, надмірна сензитивність і гіперсамоконтроль.

Школярі найбільше цінують ті якості педагога, що де­монструють зацікавленість і повагу до них як особисто­стей, передбачають використання вчителем засобів впли­ву, які не пригнічують їхньої гідності. Суттєвою умовою успішної професійної діяльності педагога є ступінь його включеності у справи учнівського колективу, що позитив­но впливає на задоволеність школярів життям класу і на їхнє ставлення до школи загалом. Основна помилка біль­шості недостатньо кваліфікованих, малодосвідчених педа­гогів — використання ними інструментально-рольового підходу до дитини, оцінювання її особистості через призму якості виконуваних нею функцій, ігноруючи індивідуаль­но-вікові особливості учня.

Структура професійно значущих якостей особистості вчителя залежить від вікових категорій учнів, з якими він працює, та предмета, що викладає. Наприклад, у початко­вій школі, крім спеціальних педагогічних здібностей, обумовлених специфікою предмета викладання, велике зна­чення мають здібності організовувати розумову діяльність молодших школярів, взаємодіяти з ними тощо. Для вчите­ля праці насамперед необхідні технічне мислення, просто­рова уява, спостережливість, пам'ять, вправність, комбіна­торна здатність, почуття практичної доцільності. Спеціаль­ні педагогічні здібності викладача історії пов'язані з особливостями сприйняття історичного матеріалу школяра­ми, умінням вчителя бачити причинно-наслідкові зв'язки між історичними фактами, подіями, явищами, працювати на уроці з документами та картами. Для кваліфікованого учителя математики характерні широкий математичний кругозір, абстрактне мислення, математичні стиль, інтуї­ція і пам'ять, просторова уява, обчислювальні здібності та інші якості.

Узагальнена професіограма вчителя містить такі блоки якостей:

1)педагогічна спрямованість особистості (любов до ді­тей, психологічна готовність до вчительської праці, психо­логічно-педагогічна культура тощо);

2)особливості пізнавальної сфери педагога (педагогіч­на і психологічна спостережливість, здатність довільно концентрувати і розподіляти увагу; творча спрямованість уяви; логічність мислення, здатність переконувати, чуття нового, гнучкість розуму; культура мовлення, багатство словникового запасу тощо);

3)педагогічний вияв емоційно-вольової сфери, вираз­ність і прозорість почуттів, «сердечність розуму» (здат­ність свідомо керувати емоціями, регулювати свої дії, по­ведінку, володіти собою; терплячість, самостійність, рішу­чість, вимогливість, організованість і дисциплінованість);

4)характерологічні і типологічні особливості педагога (сила, врівноваженість і рухливість нервово-психічних процесів; комунікативність; педагогічний оптимізм, гу­манність; об'єктивність в оцінюванні учнів і самооцінюванні; схильність до громадської діяльності);

5)протипоказання до педагогічної роботи (дисгармо­нійна Я-концепція, виражена неврівноваженість, піддат­ливість гнітючим настроям, підвищена дратівливість; де­фекти мови, органів слуху і зору; серцево-судинні захво­рювання; акцентуації характеру, неврози, психози тощо).

Центром структурно-ієрархічної моделі особистості вчителя є такі професійно значущі якості, як педагогічні цілеспрямованість, мислення, рефлексія, такт. Кожна з них становить комбінацію елементарних і специфічних особистісних властивостей, які формуються у діяльності, спілкуванні, певною мірою залежать від спадкових за­датків.

Учитель повинен на всіх уроках, у кожному своєму вчинку вбачати не тільки безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів, водночас усвідомлюючи своє педагогічне надзавдання. Його дії матимуть ефект, якщо регулярно включатиме учня в активну діяльність, допома­гатиме йому бути суб'єктом цієї діяльності. Не переакцен-тувавши свою діяльність з авторитарної (об'єктної) педаго­гіки на педагогіку співробітництва (суб'єктну), учитель потраплятиме в пастку авторитаризму.

Успішне розв'язання вчителем педагогічного завдання відбувається завдяки розвиненому професійному мислен­ню, характерна особливість якого виявляється у яскраво вираженому практичному спрямуванні. Педагогічне ми­слення забезпечує аналіз конкретних педагогічних ситуа­цій і перспектив їх розвитку, постановку проблем у кон­кретних умовах діяльності, створення планів їх розв'язан­ня, регулювання процесу здійснення запланованого, оцінку одержаних результатів.

Важливо, щоб учитель володів особливим стилем суча­сного педагогічного мислення, основними ознаками якого є:

1)об'єктивність — неупередженість в аналізі освітніх процесів, відсутність схильності розглядати події крізь призму власних інтересів і потреб;

2)активність — інтелектуальна ініціатива (прогнозу­вання, планування, розв'язання проблемних ситуацій, планування дій, що змінюють ситуацію, спрямовують її розвиток тощо);

3)різнобічність — орієнтація на всі аспекти проблеми, аналіз ситуації в різних проекціях і площинах, мисленне-вий експеримент;

4)критеріальність — визначеність, структурованість педагогічного мислення, його «поняттєва забезпеченість»;

5)інтегративність — розгляд кожного факту, явища, си­туації в контексті провідних зв'язків, стійких або ситуатив­них відносин, побудова гнучких інтегративних моделей;

6)системність — спрямованість на формування систем­ного уявлення про педагогічний об'єкт, з'ясування його структури і зв'язків, відсутність еклектичності;

7)комплексність — уміння долати міжпредметні бар'є­ри, орієнтуватися на міждисциплінарне пізнання і пере­творення педагогічної дійсності;

8)вірогідність — розуміння відносності розгляду педа­гогічних явищ, усвідомлення того, що вони реалізуються не лінійно (як закон), а вірогідно (як тенденція);

9)ієрархічність — охоплення не лише загальної суті, але і структури педагогічних явищ, вмотивоване рангу-вання їх елементів;

10)домінантність — спрямованість на виокремлення го­ловного в сукупності педагогічних явищ, у зв'язках між ними;

11)перспективна спрямованість — врахування перспек­тиви, що надає сенсу вчинкам і діям, єдиної логіки діяль­ності вчителя;

12)аналітичність — з'ясування суті подій, забезпечення точності і чіткості їх розгляду;

13)логічна строгість, несуперечливість — відсутність спотворень, зміщень смислів і значень у побудові мисленнєво-мовленнєвих моделей, недопущеність типових логіч­них помилок, вербальної агресії;

14)критичність і самокритичність — здатність об'єк­тивно, неупереджено розуміти себе самого, уникати педа­гогічних помилок.

Загальну спрямованість педагогічній діяльності зада­ють провідні психолого-педагогічні ідеї, які визначають спосіб розуміння вчителем конкретних педагогічних си­туацій, допомагають йому виокремлювати характерні для них проблеми тощо. Ідеї мають втілитися у конструктив­но-методичні схеми (моделі, проекти) рішень, які б урахо­вували особливості конкретних педагогічних ситуацій.

Педагоги часто переживають страх перед можливими труднощами, спричиненими нововведеннями у своїй діяль­ності. Зовні ці бар'єри проявляються у захисних висловлю­ваннях («Усе це загальні слова»; «Це у нас уже було»; «З цього нічого не вийде»; «Це потребує доопрацювання»; «Єй інші пропозиції»).

Уникнення та подолання антиінноваційних бар'єрів за­безпечують психологічна і професійна стійкість педагога.

Психологічна стійкість — здатність зберегти і використати цінний педагогічний досвід як необхідну основу пропонованих інновацій, прагнення конструктивно розв'язувати проблемні педагогічні си­туації.

Основним механізмом забезпечення психологічної стійкості педагога є творча особистісна рефлексія, яка створює систему нових життєвих орієнтирів. Сприяючи раціональному вибору оптимальної поведінки у проблемній ситуації, рефлексія стимулює її осмислення та усвідо­млення, визначаючи особистісний смисл події.

Педагогічна готовність до інноваційної діяльності за­безпечується особистісним і професійним вдосконаленням учителя, працею над ствердженням свого Я, вірою у непов­торну індивідуальність дитини, бажанням допомагати їй у розвитку, створюванням сприятливої моральної та со­ціально-психологічної, духовної атмосфери для творчої взаємодії, саморозвитку особистості педагога і школяра.

Отже, психологічна характеристика особистості педа­гога стосується її професійних спрямованості, самосвідо­мості та придатності. Професійно значущою рисою вчите­ля є стресостіикість. У здійсненні навчально-виховного процесу педагог повинен володіти розвиненим професій­ним мисленням, бути здатним до постійної інноваційної діяльності.

Читайте також:

1. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
2. VII. Професійна кооперація
3. Взаємовідповідність кредитів і модулів
4. Взаємозв’язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню.
5. Визначення. Якщо кожному натуральному числу n поставлено у відповідність число хn, то говорять, що задано послідовність
6. Визначте відповідність. Обкресліть правильну відповідь.
7. Визначте місце вчителя при проведенні загальнорозвивальним вправам в русі (колоні).
8. Використання здоров'язберігаючих технологій в діяльності вчителя
9. Вимоги до вчителя іноземної мови.
10. Вимоги до вчителя – керівника проектною діяльністю учнів
11. Відношення та відповідність
12. Відповідність інформації дійсності

Переглядів: 3109