Відповідність інформації дійсності

Важливо також, щоб заголовки матеріалів, тексти до ілюстрацій відповідали змісту матеріалів. Якщо заголовок не стосується основного змісту, то читач почуватиметься обдуреним і буде схильний до того, щоб поміняти джерело інформації. На жаль, часто для ілюстрування певних подій використо-вуються фотознімки, що не мають до теми матеріалу жодного відношення. Рано пізно такий обман буде помічений, і авторитет газети постраждає набагато більше. Це стосується використання архівного відеоряду на телебаченні без вказівки на те,'що це було знято раніше. Змонтовані фото- та відеоматеріали повивші обов'язково мати відповідну позначку. Неприпустимі інсценування подій для отримання ефектного фото- чи відеоматеріалу. Якщо за задумом треба відварити подію, то читача, глядача чи слухача треба поставити до відома, є то спрвжні зйомки з місця події, чи вони були зроблені раніше. Непрофесійним виходом є репетиції зі справжніми героями подій, що мають відбутися. Неприпустимі також інсценування в інформаційних жанрах. Не можна використовувати постановочні елементи при запису інтерв'ю. Аудиторія мас бачити картинку, максимально наближену до реальності. Журналістика - це не художня фото- чи кінозйомка. Провалом закінчилася одна із найвідоміших спроб інсценування - публікація «Світ Джим.мі» Д. Кук. Ця історія побачила світ 29 вересня 1980 р. на сторінках газети «Вашингтон Пост». Журналістка розповіла про жахливу історію 8-річного хлопчика з трушоб, котрого вітчим призвичаїв до героїну і який мріяв стати наркодилером. Авторка відмовилася назвати адресу хлопчика, посилаючись на те, що це поставить його житія під загрозу. В квітні 1981 р. журналістка отримала Пулітцерівську премію. Однак згодом з'ясувалося, що вона збрехала про важливі факти своєї біографії. Зокрема, журналістка не має вищої освіти і не володіє іноземними мовами (в біографії при прийомі на роботу вона стверджувала протилежне). Коли після цього редактор зажадав доказів того, що Джиммі насправді існує, журналістка зізналася у своїй брехні. Премію було скасовано, а Д. Кук залишилася без роботи. Це типовий кінець інсценізованої інформації. Робота з чутками

Чутки- це один із видів комунікації, і якщо вони мають масовий характер, журналіст обов'язково має реагувати на них. При цьому треба дослідити не тільки характер чуток і сферу їх поширення, а й можливе джерело, соціальні передумови та наслідки цих чуток. Брехливі чутки мають бути спростовані (краще, якщо буде надано слово авторитетним незаангажованим експертам), правдиві - підтверджені. Щороку ми є свідками вихору чуток щодо неможливості повноцінного відпочинку в Криму. Ця різноманітна інформація - від нібито обов'язкової реєстрації іноземних туристів до розкиданих пляжами шприців із вірусом СНІДу - вочевидь має одну мету: зменшити потік туристів до Криму, переорієнтувати їх на інші курорти, передусім на Сочі. До речі, про Сочі жодних чуток не виникало. Зазвичай, у попередні роки подібні кампанії розпочинала російська компанія НТВ. а згодом їх підхоплювали інші медіа. У 2005 р. Чутки «вкидалися» в інтернет-медіа, а потім вже тиражувалися друкованими та електронними засобами масової інформації. На жаль, українські мас-медіа жодною разу оперативно і компетентно не спростувати ці брехливі чутки. Спочатку вони їх підтримували і лише згодом починали розбиратися, а чи були насправді підстави для їх виникнення, чи є у воді інфекція, чи може вірус СНІДу взагалі існувати у використаному шприці. Така запізніла реакція, а також те, що медіа рідко при цьому звертаються до сторонніх компетентних експертів, завдає відчутної шкоди громадянам, які переймаються проблемою повноцінного літнього відпочинку зокрема, а також туристичному бізнесу в Криму загалом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги при роботі з інформацією. Робота з чутками.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.