Психологічні закономірності розвитку і виховання особистості у підлітковому і юнацькому віці

Підлітковий вік непростий насамперед для самого підлітка: фізіологічні зміни в організмі стимулюють незвичні відчуття і переживання, несвідому тривогу і дискомфорт, що створює значне напруження. Основним новоутворенням у підлітка є почуття дорослості, яке проявляється в потребі ставлення до нього не як до дитини, а як до дорослого. Якщо батьки, педагоги ігнорують цю потребу, підлітки проявляють різні форми протесту (неслухняність, грубість, упертість, зіткнення і конфлікти), ображаються. Підлітковому віку притаманне також прагнення до самостійності, намагання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. Вони стараються виробити власну лінію поведінки, іноді всупереч дорослим, ровесникам, здоровому глузду.

Прагнення до самостійності у підлітка проявляється в навчанні, праці, виборі занять, друзів тощо. Він прагне самостійно приймати рішення, які стосуються його поведінки, занять, інтересів, починає активно захищати свої погляди, думки, позиції; ображається та обурюється, коли з ним поводяться, як «із маленьким», опікують, контролюють, вимагають дотримання попереднього розпорядку, нав'язують свої думки, смаки, не беруть до уваги його бажань. Розвиток підлітка пов'язаний з його рівнянням на позицію порослого, від якого він очікує допомоги і підтримки, але вже не заявляє про це відкрито. Він не заперечує права дорослих втручатися в його життя, а тільки шукає прийнятне для нього співвідношення піклування дорослих і власної незалежності. Відчуває у собі потенціал стати дорослим з усіма пов'язаними з цим статусом, правами та обов'язками.

Формування дорослості у підлітків може відбуватися різними шляхами:

1)сприяння дорослими становленню дорослості дитини через особисте ставлення до підлітка як до дорослого і надання йому самостійності;

2)невизнання дорослими нової внутрішньої позиції підлітка, його самостійності, яка проявляється переважно серед ровесників;

3)формування дорослості підлітка у стосунках з дорослими і з однолітками;

4)формування дорослості за непослідовного ставлення дорослого до підлітка — то як до маленького, то як до дорослого, що породжує суттєві труднощі у стосунках між ними.

Особливістю стосунків дорослих і підлітків є нерозуміння. Намагаючись зберегти стиль стосунків, властивий молодшому шкільному вікові, батьки і педагоги часто спостерігають негативізм з боку підлітків, які загострено переживають труднощі формування власної гідності. Через авторитаризм, а іноді й деспотію старших, які пригнічують самостійність, ініціативу, свободу підлітків, у них не розвивається здатність оцінювати ситуацію та дії дорослих, розуміти їхній характер, передбачати їхні наміри. Це зумовлює те, що підлітки легко піддаються негативному впливові деморалізованих особистостей, разом з ними скоюють злочини або стають їх жертвами.

Оптимальною стратегією сприяння становленню дорослості підлітків є сприяння їх духовному, моральному, соціальному, психічному, інтелектуальному та фізичному розвитку, ставлення до них, як до дорослих. Важливо, щоб зміна ставлення дорослих до підлітків стратегічно і тактично випереджувала їхні вимоги, а не була вимушеною реакцією на них. Якщо дитина зі своєї ініціативи починає змінювати стиль стосунків, що не задовольняють її, дорослий змушений поступатися своїми позиціями. Це супроводжується конфліктами, в результаті чого розвиваються відчуженість, взаємне непорозуміння.

Гармонійний розвиток інтелектуальної, трудової і моральної дорослості та духовної зрілості підлітка мають випереджувати наслідування ним зовнішніх форм дорослості (манер, ролі, поведінки), які не повинні виходити за розумні межі і відігравати визначальну роль.

На розвиток підлітка значно впливають ровесники, оскільки в цей період відбувається зміна референтних орієнтацій і головною стає система взаємин «підліток — значущий ровесник», у чому педагоги нерідко вбачають тільки негативні моменти. Підліток відчуває велику потребу у спілкуванні, спільній діяльності з ровесниками. Друзів він обирає, орієнтуючись на спільність інтересів, а вже потім — на схожість життєвих поглядів, переконання.

У підлітковому віці виникають психологічні передумови для справжньої дружби. Ровесник починає цікавити вже не як хороший чи поганий співучасник конкретної справи, а як самоцінність, людина з певними якостями. Підліток частіше обирає за ідеал конкретну особистість. У цьому віці виникає потреба у спілкуванні з представниками протилежної статі.

Основним показником психічного розвитку підлітка є рівень його свідомості і самосвідомості. У 14—15 років проявляється підвищений інтерес до власної особистості. Усвідомлення відповідальності за свою поведінку, позицію, почуття провини — важливі показники зрілості. Через свій егоцентризм підліток надзвичайно чутливий до дій, які можуть розвінчати його уявлення про себе (Я-концепцію). За проблематичного ставлення до себе він не може об'єктивно сприймати щирі позитивні настанови, а тим більше — докори і зауваження. Підліток постійно стежить за собою і за тим, яке враження він справляє на оточення. Його поведінка напружена, неприродна, у ній проявляються емоційна гарячковість і непослідовність розуму. Підліток обирає для себе «еталон дорослого», через який сприймає та оцінює себе. Цей еталон не завжди відповідає справжнім можливостям підлітка та моральному ідеалові. Тому самооцінка нестійка і часто неадекватна. Підліток або недооцінює, або переоцінює себе: рівень його домагань часто не відповідає рівню досягнень. Поведінка, яка регулюється такою самооцінкою, призводить до конфлікту з оточенням.

Одним із напрямів виховання особистості підлітка є розвиток спонукальної сфери, спрямованості особистості. Внутрішній, душевний світ підлітків із просоціальною спрямованістю гармонійніший, стійкіший, ніж світ підлітків із егоцентричною спрямованістю, які не можуть здобути справжню глибоку повагу оточення. До підлітків-альтруїстів повага приходить нібито без їхньої волі й бажань, бо їх поведінка, спрямована на допомогу іншим, сама викликає повагу і любов оточення.

Увага підлітка зосереджується насамперед на «негативному» аспекті свободи («свободи дій»). Він прагне звільнитися від «дитячих» обмежень, домогтися статусу, прав і становища дорослого. У поведінці прагне якнайшвидше перейти від «дитячих» до «дорослих» норм, часто він непостійний, некритичний, необґрунтованоо оптимістичний в самооцінці. Перед ним поступово відкриваються складність навколишнього світу, соціального життя, світ ідей. Підлітки та юнаки, яких довго оберігають від труднощів, інколи бояться настання відповідальної дорослості або ототожнюють її з буденною рутиною.

Часто дорослі розглядають прояви підліткового негативізму лише як «злу волю» підлітка. Однак такі прояви є симптомом важливого етану розвитку особистості, вони швидко зникають за відповідного ставлення дорослих. За неправильного виховання, яке ігнорує соціально-психологічну особливість віку, ці симптоми посилюються, переростають у конфлікти. Прагнучи самостійності, дорослості, підліток нерідко сам не знає, чого хоче, яких життєвих і моральних цілей бажає досягти. Його воля і показна сміливість можуть проявлятися в небезпечних витівках і зухвалих відповідях дорослим.

Дорослі часто не готові прийняти підлітка як особистість, яка мас свої погляди та оцінки, не хочуть обговорювати та розв'язувати з ним життєві проблеми. Через те він протестує, вимагаючи, щоб його поважали, розуміли, визнавали, нерідко звинувачує дорослих у несправедливому ставленні до нього. Заборони і покарання викликають у підлітка озлобленість, злість, бажання помститися за приниження. Він потребує задушевної розмови, входження у його внутрішній світ, поваги до його особистості, терпеливого сприйняття висловленої ним критики дій дорослих.

Підлітки схильні наслідувати вчинки, які вони вважають «дорослими», наприклад грубі манери і форми спілкування, переймати крикливі риси зовнішності, шкідливі звички (паління, вживання спиртних напоїв, наркотичних речовин, гра в азартні ігри), демонструвати зарозумілість, розбещеність, цинізм тощо. Мріючи про високі ідеали, вони іноді безпринципно поводяться у повсякденному житті, легко виправдовуючи свої негідні вчинки.

Часто критично, навіть скептично, ставляться до думки дорослих, не приймають її, якщо вона видається їм старомодною.

У важких підлітків, внутрішній світ яких травмує тиск неправильного виховання, загострюються тенденції до самозахисту та емансипації, насамперед від старших. У спілкуванні з ними найчастіше виникає стан емоційного неблагополуччя. Дорослі вимагають від них розумних, коректних способів поведінки, самостійності, але спілкуються з такими підлітками, як з дітьми; вимагаючи довіри, поваги, пошани, вони відмовляють у цьому підлітку; закликаючи до чесності, справедливості, порядності, своїми вчинками нерідко суперечать цим моральним нормам; постійно висловлюють негативні оцінки особистості підлітка і його поведінки, докоряють йому; виражають підозру в негативних вчинках, чим провокують їх; прорахунку помилки, проступки підлітків використовують як привід для конфлікту.

У школі учні підліткового віку надзвичайно чутливі до несправедливості, недовіри педагога, бурхливо реагують на роздратованість та інші негативні прояви у стосунках. Вони намагаються займатися самовихованням: саморозвитком інтелекту, розширенням кругозору, але найчастіше — загартуванням волі й характеру. Зміни в їхніх поглядах, смаках, вчинках є стрімкими, суперечливими. Якщо педагог не зауважує зусиль підлітків у саморозвитку, це породжує у них розчарування.

Підлітки схильні наслідувати дорослих, зокрема переймати особливості батьків. Ідентифікація з дорослим знижує відчуття тривоги, сприяє отриманню позитивного підкріплення. Не всі з них можуть скласти адекватне уявлення про цінності, якими керуються батьки, оцінити події з моральної точки зору. Батьки, які передають дітям свої цінності, пояснюючи, чому вони їх дотримуються, сприяють засвоєнню цих цінностей.

Засвоєння норм відбувається шляхом соціального научіння, що залежить від здатності бачити суттєві параметри поведінки іншої людини чи ситуації; збереження у пам'яті соціально цінної поведінки; очікування винагороди; внутрішніх мотивів оволодіння певною навичкою; використання порівняльної інформації про успіхи і невдачі інших людей. Від цих навичок залежать засвоєння соціально-орієнтованої поведінки, розвиток соціального інтелекту.

У вихованні соціально зорієнтованої поведінки підлітків, за словами американського психолога Дж. Штауба, важливу роль відіграють контроль і виправлення недоліків, використання значущого прикладу, пояснення, заклик, очікування, досвід і оцінка учня. Учителі і школа мають на конкретних прикладах розкрити суть певної цінності, пояснити, чому вона необхідна суспільству, переконати учнів засвоїти її самостійно. Вони повинні зберігати високі очікування щодо учнів, використовувати групові бесіди та інші джерела досвіду, що репрезентують необхідні правила поведінки, і дати учням можливість спостерігати за результатами своїх зусиль, оцінюючи їх.

Важливим засобом виховання характеру є моральна освіта, засвоєння загальнолюдських цінностей на основі творів класиків світової літератури, вивчення біографій героїчних особистостей, історичних подій, на підставі яких учні можуть сформувати уявлення про добре і погане. Якщо багато і по-різному говорити про етичні цінності, учні приймуть їх за еталон своїх суджень і вчинків.

З підлітками слід обговорювати і складніші проблеми (роль уряду, евтаназія, аборт та ін.). Складна і суперечлива природа багатьох питань моралі не повинна відгородити учнів від обговорення. Чим вищі етичні цінності розглядаються як предмет традиції, тим глибше вони засвоюються в процесі виховання характеру, включаючись в реалії життя.

Основне завдання виховання підлітків полягає у забезпеченні розвитку у них внутрішньої позиції дорослої людини, відповідальної за себе та інших людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні особливості розвитку і виховання особистості на етапі зрілого дитинства	\|	Психологічні закономірності розвитку і виховання особистості у ранній юності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.