Психологічні закономірності розвитку і виховання особистості у ранній юності

У ранній юності основними потребами виступають потреби в самореалізації, самовираженні, з'ясуванні сенсу життя. На основі нової соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційних тенденцій, що виявляється в інтегруванні потреб і світогляду, який активно формується.

Старші школярі не просто пізнають навколишню дійсність, вони формують власні погляди на мораль, на світ, виробляють певне ставлення до нього, намагаються розібратись у своїх особистісних і життєвих проблемах. Рішення, які вони приймають, набувають соціального спрямування. Під впливом світогляду в них виникає стійка ієрархічна система цінностей, яка зумовлює їх погляди і переконання, які контролюють бажання, перетворюються на мотиви діяльності, спонукають до самопізнання, самовдосконалення, самовизначення. Завдяки цьому виникає соціально спрямований мотив професійного самовизначення.

У ранній юності вибір професії здійснюється на основі попередньої підготовки, аналізу діяльності, яку є намір обрати як свою професію, шляхом врахування неминучих у майбутньому труднощів. Старшокласники здатні зважу вати зовнішні і внутрішні обставини процесів, ситуацій, що дає змогу приймати достатньо усвідомлені рішення. Це означає, що в процесі формування соціально спрямованих мотивів внутрішня позиція особистості починає відігравати провідну роль. Чим соціально зрілішим є юнак, тим більше його прагнення спрямовані в майбутнє, тим активніше формуються у нього пов'язані з перспективою життя мотиваційні настанови.

Із розвитком соціальної зрілості особистості більше уваги приділяється прогнозуванню наслідків запланованих дій і вчинків не тільки з прагматичних, а й з морально-етичних, духовних позицій. Ускладнення і розширення з віком мотиваційного поля створює передумови для обґрунтованішого прийняття рішень і формування намірів, наслідком чого є осмислена й адекватна поведінка.

У ранньому юнацькому віці інтенсивно формується світогляд — система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини. Його основи закладаються ще в попередніх вікових періодах. Засвоєні раніше моральні норми, ідеали, принципи, правила поведінки зводяться у цілісну систему, яка дає змогу не тільки зрозуміти навколишній світ, а й оцінити його, знайти себе в ньому, визначити своє ставлення до нього та сенс свого життя. Ці світоглядні пошуки нерідко зумовлюють переоцінку цінностей.

Формування світогляду включає соціальну орієнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір власного майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.

Вирішальне значення для формування світогляду має громадянська та громадська активність учнів, яка сприяє збагаченню їхнього морального та соціального досвіду, засвоєнню соціальних та етичних норм поведінки, виникненню певного ставлення до різних соціальних феноменів (релігії, культури, політики, ідеології, нації, влади, держави, освіти, спорту тощо ). Формування світогляду є результатом та умовою все глибшого усвідомлення старшокласником себе як особистості з відповідною системою ставлення до всього, що його оточує, та до себе.

До закінчення школи юнак стає людиною, яка має певні моральні, соціально-політичні, економічні, наукові, культурні, релігійні та інші погляди, хоч і не завжди правильні, зате досить стабільні.

Поглядам юнацтва на світ властиві різноманітні, по-своєму аргументовані точки зору, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні хибних і між якими йому доводиться обирати. Така соціально-психологічна ситуація має позитивні і негативні наслідки. Позитивне полягає в тому, що відсутність єдиного та однозначного світоглядного орієнтира спонукає думати і самостійно приймати рішення. Це сприяє становленню в них зрілої особистості з незалежними судженнями, внутрішньою свободою і особистою відповідальністю, власними поглядами, переконаннями, які вона готова відстоювати. Негативне проявляється в розподілі молодих людей на групи, які суттєво відрізняються за рівнем соціальної та морально-світоглядної зрілості, у швидкому розвитку одних і відставанні інших.

Найскладніше старшокласникам розібратись у питаннях політики, економіки, виробити своє ставлення до цих сфер людських відносин. Труднощі, які виникають у цьому процесі, нерідко породжують аполітичність, яка часом переходить у цілковиту байдужість до соціально-політичних подій у країні, до проблем нації, держави, суспільства.

У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою є проблема сенсу життя, яка постає в роздумах учнів про себе і своє призначення. Пошук сенсу життя допомагає молодій людині інтегрувати численні вимоги, що виникають у різних сферах її життєдіяльності, вибудовувати життя не як послідовність розрізнених подій, учинків, а як цілісний процес, а також максимально інтегрувати, мобілізувати всі здібності і можливості для розв'язання життєвих проблем та досягнення значущих цілей.

У ранній юності вже сформовані важливі внутрішні умови для пошуку сенсу життя (потреба в сенсі життя, інтелектуальні можливості, світогляд, стійкість переживань тощо), однак ще відсутні засоби для його здійснення. Вони знаходяться поза людиною у соціальному оточенні, де вона виконує різні види діяльності, розкриває свої здібності та нахили, відчуває й усвідомлює соціальну відповідальність. Отже, пошук сенсу життя в ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відносини. Однак проблема сенсу життя переживається на цьому віковому етапі далеко не всіма.

Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важливими у становленні мотиваційної сфери особистості.

Провідна роль у світогляді старшокласників належить ідеалам, які нерідко набувають спонукальної сили, стають мотивами їхньої діяльності. У юнака змістова наповненість ідеалів зовсім інша, ніж у підлітка. Якщо ідеалом підлітка є конкретна людина, яка викликає у нього яскраві враження, то у ранній юності школяр починає свідомо формувати власні ідеали. У старшокласника вони спираються на загальні принципи, які можуть бути реалізовані в різних ситуаціях і утворюють чітко усвідомлювану моральну позицію. Перехід до узагальненого ідеалу є важливим етапом у розвитку особистості.

На цьому етапі свідомим, цілеспрямованим процесом стає засвоєння етичних знань. Воно полягає у формуванні стійких особистісно значущих принципів поведінки, які є основою моральних переконань особистості. Якщо підліток легко змінює свої погляди щодо власної поведінки та інших людей, його думка часто піддається впливу випадкових обставин, то старшокласник рідше послуговується чужими судженнями. Він виробляє власні оцінки та погляди на світ, які визначають його поведінку. Сучасні учні старших класів здатні аргументовано розмірковувати про моральні якості, критично переоцінюючи та переосмислюючи колись бездумно прийняті принципи. Однак високого рівня моральної свідомості досягають лише ті старшокласники, умови життя і виховання яких є особливо сприятливими для духовно-морального становлення і саморозвитку.

Усі учні старших класів роздумують про своє майбутнє, вибудовують найрізноманітніші плани, ставлять певні цілі, які нерідко виявляються нереальними. У процесі реалізації задуманого багатьох із них підстерігають розчарування в накреслених планах, часто і в собі, внаслідок чого вони нерідко збиваються з обраного шляху, бо, замість того щоб мобілізуватися, схиляються до сумнівних життєвих цілей. Як правило, це є наслідком або надто конкретного (стати саме таким спеціалістом, вступити на такий-то факультет), або надто загального (служити прогресу людства, бути корисним суспільству) окреслення життєвих перспектив. Надто конкретне визначення перспектив позбавляє юну особистість необхідного маневру, надто загальне — нерідко унеможливлює необхідну для успішного самовизначення концентрацію сил.

У розвитку спонукальної сфери у ранній юності існують і певні статеві відмінності. Як свідчать дослідження, у дівчат більше виражений мотив спілкування, у хлопців — мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистості. І дівчата, і хлопці формують свої життєві плани лише

1/211 Педагогічна психологія на найближче майбутнє, про віддалену перспективу багато з них ще не задумується.

Розвиток дитини, підлітка, юнака невіддільний від процесів навчання та виховання. Науковими основами педагогічного керування психічним та особистісним розвитком є знання вчителя про умови, джерела, чинники, механізми та закономірності розвитку психіки та особистості школяра.

Врахування вікових новоутворень у виховному процесі сприяє розвитку особистості (самосвідомість, спонукальна та емоційно-вольова сфери, стилі психічної та зовнішньої діяльності).

Отже, повноцінно організовані навчання і виховання забезпечують психічний та особистісний розвиток дошкільника, молодшого школяра, підлітка і старшокласника. Розвиток особистості полягає у розвитку самосвідомості, спонукальної сфери та її спрямованості. Навчання, побудоване на основі теорій поетапного формування розумових дій, концепцій В. Давидова — Д. Ельконіна та Л. Занкова, забезпечує розвиток інтелекту та особистості школярів. На певному етапі постають специфічні завдання психічного та особистісного розвитку в умовах навчання і виховання.

Запитання. Завдання

1.Охарактеризуйте зміст психічного та особистісного розвитку дитини в умовах освітнього процесу.

2.Розкрийте сутність процесу дозрівання дитини.

3.З'ясуйте взаємозв'язок розвитку і навчання дитини з її дозріванням?

4.Які погляди на співвідношення дозрівання, розвитку і навчання відомі в сучасній педагогічній психології?

5.Які освітні тенденції простежуються у розвитку самосвідомості як психічного центру особистості?

6.У чому особливості змін, що відбуваються у спонукальній сфері особистості в умовах освітнього процесу?

7.Обґрунтуйте взаємозв'язок психічного та особистісного розвитку і навчання школяра.

8.Охарактеризуйте психологічні умови розвитку спонукальної сфери підлітка.

9.Як відбувається процес формування світогляду старшокласника?

10.Проаналізуйте ідею залежності розвитку психіки учня від навчання.

11.Який основний зміст теорії поетапного формування розумових дій П. Гальперіна?

12. Прокоментуйте теорію розвивального навчання Л. Занкова.

13.У чому полягають особливості розвивального навчання за стратегією В. Давидова?

14.Розкрийте суть взаємозв'язку процесів психічного та особи-стісного розвитку та виховання.

15.Визначте рушійні сили розвитку особистості школяра у процесі навчання.

16.Які основні властивості мислення розвиваються у процесі навчання?

17. Проаналізуйте головні принципи розвитку продуктивногомислення школярів.

18.У чому виявляються особливості методики уроку, проведеного за системою розвивального навчання?

19.Прокоментуйте специфіку розвитку і виховання особистості у дошкільному віці.

20.Охарактеризуйте основні тенденції духовного розвитку особистості.

21.Розкрийте зміст морального розвитку особистості.

22.Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку і виховання особистості на етапі зрілого дитинства.

23.У чому полягає суть оптимальної стратегії сприяння розвитку дорослості у підлітків?

24.Які завдання розвитку і виховання особистості на етапі ранньої юності?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні закономірності розвитку і виховання особистості у підлітковому і юнацькому віці	\|	Психологічні особливості учіння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.123 сек.