Психологічні особливості розуміння навчального матеріалу

Розумінням навчального матеріалу є усвідомлення суті предмету, його засвоєння у когнітивній діяльності, зумовлене пізнавальною потребою. Однак воно не зводиться лише до засвоєння і за своєю природою може бути репродуктивним чи творчим, що по-різному виливає на засвоєння навчального матеріалу.

Головне завдання розуміння полягає в постійному підтриманні розумової активності дітей, що вимагає напруження уваги. Учень може добре вчитися тільки тоді, коли буде уважним. Уважно слухаючи пояснення на уроці, він краще сприймає, розуміє і запам’ятовує його зміст. Акуратність, точність, безпомилковість виконання письмових робіт можливі тільки при зосередженій увазі. Увага підтримується чіткою організацією уроку, його логікою, темпом, щільністю (щохвилини впродовж уроку учень повинен мати певне розумове навантаження) тощо.

У засвоєнні навчального матеріалу велика роль належить почуттєвому, наочному відображенню. Сприймання навчального матеріалу є сукупним відображенням учнем окремих властивостей і частин та їх взаємозв’язків. Вчителеві необхідно уміти організувати сприйняття дітьми матеріалу з урахуванням вікових особливостей сприйняття, розвивати цілеспрямоване сприйняття, перетворювати його на спостереження. Успішність сприйняття залежить від активної роботи аналізаторів (слухового, зорового, рухового тощо), що досягається (особливо в молодших класах) дотриманням дидактичного принципу наочності. Із психологічного погляду дуже важливо правильно організувати процес сприйняття наочності (предметної, образотворчої, словесної, знаково-символічної).

Розумінню сприяє створення правильних яскравих образів. Не випадково з метою кращого розуміння людина уявляє образ, а потім виражає його в схемі, кресленні, малюнку. Відсутність або неточність образів можуть заважати розумінню. Наприклад, учневі важко зрозуміти історичну обстановку, епоху, якщо у нього немає уявних образів або вони спотворені.

Отримана та осмислена інформація повинна зберігатися в нам’яті школяра до того часу, коли можна буде відтворити її за необхідності в діяльності. Для правильної організації закріплення в пам’яті навчального матеріалу вчитель має знати закономірності перебігу процесів пам’яті (запам’ятовування, збереження, відтворення, пізнавання, забування); індивідуальні особливості пам’яті; прийоми раціонального запам’ятовування. Умовою ефективного запам’ятовування є активна діяльність учня, коли він самостійно складає задачі, аналізує текст тощо. Велике значення має заучування – спеціально організована діяльність із застосуванням спеціальних засобів і прийомів запам’ятовування (смислове згрупування матеріалу, виділення у ньому опорних пунктів, складання плану, чергування читання з відтворенням). Опанування цими прийомами є важким завданням для учнів, тому вчитель має максимально допомагати їм.

Розуміння може бути адекватним або неадекватним, усвідомленим або неусвідомленим, повним або неповним. Глибина розуміння відображає перехід до конкретного, глибшого, до виявлення узагальненого. На первинному рівні розуміння суттєве значення мають минулий досвід і знання людини, від яких залежить глибина розуміння. За відсутності зв’язку з ними розуміння не виникне, чим багатший досвід учня, тим вища ймовірність використання його для розв’язування завдань. На наступному рівні розуміння сфера необхідних знань і понять звужується, а випадкові ознаки або утримуються у свідомості, або відкидаються. Потім суттєві і несуттєві ознаки диференціюються, спричинюючи нерівнозначність. Для розуміння інформації значення мають звички, конкретне явище чи предмет.

Залежить розуміння і від особистісної значущості матеріалу, що сприяє його включенню у систему знань. Дефіцит інтересу до об’єкта розуміння спричинює його забування, підвищений інтерес, навпаки, спонукає до пошуку нової інформації, концентрування знань на розумінні. На цьому рівні об’єкт розуміння увиразнюється й усвідомлюється.

Суб’єктивно розуміння переживається як уже досягнуте, хоч виразити його учень ще не може, але іноді йому здається, що він розуміє. Спроби передати інформацію іншій особі породжують невпевненість, що спонукає ще раз проаналізувати знання. Помилкове розуміння не завжди усвідомлюється учнем, оскільки він ще не перевіряв те, про що дізнався.

Наступним рівнем розуміння є відтворення – виклад зрозумілого іншому учневі. Промовляння інформації школярем вголос спричиняє нові аспекти в її розумінні.

Забезпечення розуміння вимагає вдосконалення викладання навчального матеріалу. Воно має характеризуватися доступністю, відповідністю віковим особливостям учня і спиратися на його досвід. Розуміння залежить від специфіки матеріалу, зміст якого іноді спричиняє труднощі.

Розумінню сприяють також правильна організація сприйняття матеріалу, навчання школярів умінню виокремлювати основні, суттєві ідеї навчального матеріалу.

Для забезпечення розуміння матеріалу необхідно враховувати його зміст (фактичний, теоретичний, конкретний, абстрактний), форму (кожен предмет, розділ, тема мають свій набір понять, і ознайомлення з ними повинне відбуватися з урахуванням вікових особливостей учнів), складність (використання нових понять), використовувати наочно-ілюстративні засоби (моделі, схеми, карти та ін.) тощо.

На всебічне розуміння впливають розміщення образного матеріалу у просторі, надмірність або недостатність даних. За великої кількості інформації учні часто пропускають необхідні для аналізу предмети або ознаки, тому об’єкт розуміння залишається недостатньо розкритим. Це характерно для розв’язання математичних завдань.

Учням важко розуміти відомості про об’єкти, з якими вони не контактують. їх розуміння залежить від впливу життєвих понять на наукові, а також від таких суб’єктивних чинників, як тривожність, темп діяльності, виснаженість нервової системи, навчальні знання, уміння, навички, життєвий досвід. Повільні діти більш тривожні, довго не можуть розпочати виконання завдань, кілька разів перечитують умову, перепитують, що треба робити, просять вчителя підійти і подивитися, чи правильно вони діють. Багато з них потребують заохочення. Страх невдачі, невпевненість у своїх силах блокують осмислення та виконання завдання. Сильна виснаженість нервової системи зумовлює спотворення даних завдання, помилки в його вирішенні.

Процес розуміння має різну динаміку, що зумовлено змістом завдань, особистісними особливостями учнів, які їх виконують. Він активно розвивається, якщо на перших порах школяреві не надавалася допомога. Поліпшує процес розуміння можливість вибору відповідей із різних варіантів.

На динаміку розуміння впливає допомога, підказка вчителя. Учні, доповнюючи або виправляючи свою першу відповідь, згодом виявляють глибоке розуміння. Вчасна допомога суттєво позначається на характері (глибині, широті, виразності) розуміння. Підказка не завжди підвищує його рівень.

Розуміння завдань, у т. ч. і навчальних, залежить від змісту матеріалу – контексту, кількості аналізованих об’єктів, близькості досвіду суб’єкта (наявності конкретних фактів, образів, явищ).

Керівництво процесом засвоєння і розумового розвитку учнів пов’язане зі створенням оптимальних умов розуміння – добором творчих завдань, зняттям ефекту негативного впливу суб’єктивного досвіду, своєчасною діалогічною підказкою.

Отже, розуміння є багаторівневим процесом і результатом усвідомлення суті предмета пізнання, що характеризується глибиною, повнотою і виразністю. На нього впливають об’єктивні (зміст завдань, характер допомоги вчителя) і суб’єктивні (індивідуально-психологічні особливості Учнів) чинники.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні особливості засвоєння учнями наукових понять	\|	Психологічні засади формування умінь

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.