Психологія перевиховання

У педагогічній практиці доводиться займатися не лише вихованням, але й перевихованням. Передумовами перевиховання є незадовільні прояви у поведінці, негативна мотивація, деструктивна спрямованість особистості. Перед вихователем постає завдання сформувати позитивну спрямованість особистості і відповідні позитивні норми і звички.

Звичні форми поведінки є міцним, сформованим динамічним стереотипом. Однак перевиховання передбачає не руйнування існуючого стереотипу, а заміну його новим. Це відбувається у боротьбі старого і нового, тобто за одночасного гальмування негативних звичок і створення умов для формування досвіду позитивних стосунків.

Вихователь, дбаючи про унеможливлення проявів старих звичок, включає вихованця у нові зв'язки, допомагає йому стати повноправним членом класу. Ізоляція дитини від сформованих колективів (клас, спортивна команда, гурток) змушує її шукати зв'язків поза класом, на вулиці, у дворі. Подолання старого і формування нового стереотипу неможливі без створення умов для цього і вивчення причин, які призвели до труднощів (безнадійність, шкідливі впливи навколишніх, обстановка в сім'ї), щоб подолати або змінити їх.

Реагування дитини залежить від зовнішніх впливів, умов, обставин, які переломлюються через внутрішній світ. Вихователь може пояснити підліткові, як необхідно поводитися, посилаючись на приклади гідної поведінки, намагаючись збудити в ньому докори сумління, бажання виправитися. Однак це не спричинить бажаний результат, якщо вихователь звертається до несформованих у дитини моральних якостей. Наприклад, апелювання до думки класу може не дати потрібного результату, якщо учень не дорожить нею.

Позитивну мотивацію підлітка, сприятливі внутрішні умови для перевиховання, заміни старих звичок, поглядів, ідеалів новими формують опора на потребу у схваленні своїх дій, співчутті і захисті дорослого, бажання дитини зайняти конкретне місце в колективі.

Дбаючи про позитивний вплив на підлітка, необхідно враховувати його психічний стан у момент впливу, мотивацію поведінки. Наприклад, мотивами підлітка, який грубіянить, зриває урок, може бути не бажання образити вчителя, а типове для цього віку бажання виділитися, утвердитися серед ровесників, привернути до себе увагу тощо. Перевиховання буде успішним, якщо вчитель знайде для підлітка таке завдання, від виконання якого дитина отримуватиме психологічне задоволення (наприклад, завдання, яке забезпечить здобуття гідного місця в колективі, допоможе перебороти почуття пригніченості, сприятиме прояву його дорослості).

Особливої уваги педагога потребують учні, в яких вже сформувалися значні відхилення у розвитку особистості (аморальні мотиви поведінки, негативні норми і звички, емоційна нестійкість).

У роботі з важковиховуваними підлітками, які виявляють нині надмірно виражені індивідуальні особливості характеру, важливо домогтися розуміння оточуючих у тому, що труднощі характеру такої дитини є результатом певних обставин, неправильного підходу у взаємодії з нею, а зміна ставлення до підлітка через деякий час вплине на зміну його характеру. Важковиховувані школярі характеризуються певними якостями і вимагають індивідуального підходу. Виділять такі групи важковиховуваних школярів:

а) емоційно нестійкі діти і підлітки. Вони піддаються будь-якій спокусі, роблять усе легко, хаотично переключаються з одного заняття на інше, виконують його абияк і знову кидають. Із дезорганізаторами вони ведуть себе як дезорганізатори, зі злодіями — як злодії та ін. У бесідах бувають відверті, каються, легко дають обіцянки, але так само легко їх порушують. Особливо згубно діють на них порушення розпорядку, тому в роботі з такими підлітками потрібен стійкий режим, тактовний контроль, перевірка виконання завдань. Через їхню непіддатливість педагогічно
му впливу не можна зупинятися на перших результатах, а намагатися закріпити їх у регулярній діяльності, що вимагає тривалого часу. Виховані друзі, індивідуальне шефство, усунення спокус позитивно впливають на таких дітей;

б) збудливі, афективні діти і підлітки. Жарт товариша, зауваження педагога викликають у таких дітей бурхливу реакцію, сила якої не відповідає силі подразників (вибух іде зсередини). У такому стані вони не думають навіть про найближчі наслідки своєї поведінки. Афективність, вибуховість, ворожість є захисними діями, які, закріплюючись, стають звичними реакціями. Така поведінка забезпечує дитині бажаний результат, оскільки завдяки їй вона хоча б на якийсь час перемагає, обеззброює свого опонента.

Для подолання афективності таких дітей уже за першого контакту необхідно виявити рівне, спокійне, співчутливе ставлення до них. Важливо також намагатися розпочати дружню бесіду, під час якої учень міг би відверто розповісти вчителю все, що відклалося у нього на душі, про всі свої образи й утиски. Одночасно необхідно добитися змін ставлення до дитини в сім'ї. Все це з часом позитивно позначиться на характері, допоможе згладити ворожо-емоційні настанови, забезпечить дружелюбність, доброзичливість, витриманість, уміння володіти собою у міжособистісній взаємодії;

в) недовірливі, потайні, вразливі діти і підлітки. Вразливість, недовірливість, замкненість формуються під впливом байдужого ставлення до підлітка, постійного надання переваги іншим дітям. Не знаходячи виходу із ситуації, такі учні замикаються у собі, проявляють байдужість. Зазвичай вони поводяться спокійно, не включаються у важку для себе роботу класу, цураються гучної компанії. Здебільшого проводять час наодинці, поза школою й сім'єю. їх може цікавити якийсь шкільний предмет, вони часто спілкуються з авторитетним педагогом, улюбленим приятелем, які захоплюють їх цікавою роботою, заняттям, грою тощо.

Спілкування з такими дітьми вимагає особливого такту й обережності. Позитивно впливають на них турбота, увага, залучення в колектив через підбір приятелів, яким вони довіряють. Особливо корисно залучати таких дітей до посильної роботи, бо часто їм не вистачає віри у свої сили. Потрібні допомога та підбадьорення педагога, товариша з часом повинні привчити їх діяти самостійно;

г) діти і підлітки, які мають фізичні і морально-психічні вади. Усвідомлення дитиною своїх вад часто зумовлює появу комплексу неповноцінності, зосередження на своїх фізичних, психічних або моральних проблемах. Цей комплекс неповноцінності може бути пов'язаний із навчанням: школяр фіксує успіхи однокласників і власні невдачі, але не може знайти їх причин; із зовнішнім виглядом, фігурою, якостями особистості. Усе це є причинами самотності, бажання залишатися поза увагою інших.

Вихователю недостатньо мати уявлення про недоліки дитини, слід також бачити й позитивне в ній. Зосередження педагогічних зусиль на позитивному створює передумови для успішного перевиховання, оскільки сприяє підвищенню життєвої енергії, настрою, працездатності. Акцентування уваги на позитивному послаблює силу впливу негативних рис характеру.

У перевихованні велику роль відіграє характерна для підлітка потреба у спілкуванні. Часто ця потреба не задовольняється, або задовольняється частково на вулиці, іноді з аморальними дорослими, які використовують підлітка у своїх корисливих цілях.

Велике значення має тип спілкування вихователя з вихованцем (учень і вчитель, батьки і діти). Один тип спілкування характеризується доброзичливою вимогливістю, відвертою зацікавленістю успіхами, особистим контактом, умінням вислухати, не перериваючи підлітка образливими репліками. Інший — наданням переваги низьким балам, записам у щоденнику, нотаціям, що вселяє у підлітка відразу до навчання, школи, вихователів, байдужність до критики, покарань. Такий стиль спілкування поширюється, як правило, на недисциплінованих, невстигаючих. До певного часу вони терплять усе це, а в 12—13 років починають протестувати у школі, деякі доходять до розпачу, вдаються до більш радикальних вчинків.

Складність перевиховання важких підлітків залежить не тільки від їх рис характеру і особливостей, але й від особливостей особистості, характеру вихователя. Відсутність у вихователя почуття міри (строгість і вимогливість у стосунках з одними, панібратство — з іншими) породжує взаємну недовіру, ворожі стосунки, підриває авторитет дорослого. Втрата контакту з підлітком утруднює або унеможливлює його перевиховання. Адже підліток повинен бути впевнений, що вихователь є його найближчим другом, який допоможе впоратися із труднощами, знайти вихід із складного становища, йому можна довірити таємниці, від нього можна очікувати на пораду чи підтримку.

Найбільш складна виховна робота з підлітками—правопорушниками, адже вона потребує точного діагностування причин відхилення, з'ясування особливостей особистості.

У виховній роботі з педагогічно занедбаними учнями класний керівник вимушений шукати різноманітні варіанти подолання їх психологічного опору. Для цього необхідно створити педагогічні ситуації, спрямовані на встановлення довірливих стосунків із вихованцем, авторитетними для нього людьми.

Не менш складною є робота з дітьми, які мають відхилення у розвитку своєї особистості. їх аномальна поведінка може бути зумовлена паталогією мозку (розлад нервової системи, розумова відсталість), а також впливом негативного соціального оточення, несприятливими стосунками в сім'ї чи школі, помилками сімейного і шкільного виховання.

Унаслідок психолого-педагогічних прорахунків у деяких дітей відбувається деформація духовної та моральної сфер особистості, внаслідок чого вони потрапляють до категорії педагогічно занедбаних. Найбільш яскраво їх типові особливості (неслухняність, вередливість, впертість, лінощі) проявляються у підлітковому віці. З'ясування причин таких відхилень, увага до потреб та інтересів дитини За одночасної вимогливості до неї і залучення до групових форм суспільно-корисної діяльності є основним шляхом подолання цих відхилень. Це вимагає від педагога величезних зусиль, творчості у створенні відповідних ситуацій перевиховання.

Підлітковий вік характеризується прагненням до самоствердження, рівності з дорослими, виокремлення серед однолітків, здобуття авторитету у групі, пошуку цікавого заняття, самостійної діяльності. При незадоволенні цих потреб енергія підлітка спрямовується в негативне русло.

Педагогічно занедбані підлітки, як правило, негативно ставляться до навчання, соціально цінних норм поведінки, не відповідають за свої вчинки, зневірені у власних силах. Вони важко піддаються вихованню, нерідко скоюють правопорушення. Такім дітям-підліткам не вистачає розуміння, емоційної підтримки, іноді вони зазнають негативного впливу батьків, байдужих до духовного, морального розвитку своїх дітей. Трапляється це й у зовні благополучних сім'ях, де мають місце постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, домінують меркантильні інтереси, зайнятість батьків собою, відсутність виховання дітей тощо.

Проблеми виховання підлітків часто зумовлюють прорахунки у навчально-виховній діяльності школи. Найпоширенішими з них є:

—незнання і неврахування педагогами індивідуально-психологічних і вікових особливостей учнів у плануванні та організації навчально-виховної роботи;

—необізнаність учителів із труднощами, суперечностями, проблемами особистісного розвитку конкретної дитини;

—недостатні знання причин виникнення виховних проблем, що зумовлює помилки у виборі засобів виховного впливу;

—відсутність системи в роботі з проблемними учнями та їхніми батьками;

—формалізм, адміністрування в роботі школи, бездіяльність органів самоврядування, байдужість до участі дітей в організації життя школи;

—недостатня увага до розвитку духовності учнів, до виховання у них таких моральних якостей, як турботливість, милосердя, чуйність, взаємодопомога, товариськість;

—відсутність у школі практичного психолога, який би здійснював просвітницьку, профілактичну, консультативну та корекційну роботу.

Виховні проблеми з підлітками можуть зумовлювати нескладні розлади нервової системи, різні види акцентуацій їхнього характеру, тимчасові незначні затримки психічного розвитку тощо. Поширені відхилення в моральному розвитку особистості, примітивні уявлення про дорослість, жіночність і чоловічність, дружбу, товариську взаємодопомогу, принциповість, чесність тощо, що часто породжує їхні негідні вчинки. Асоціальна поведінка, негативний життєвий досвід для окремих із них є важливішими, ніж дотримання морально-етичних норм. Недорозвинена вольова сфера не дає їм змоги стримувати себе, керувати емоціями, настроєм, контролювати поведінку, протистояти негативним впливам.

Важковиховувані підлітки пропускають уроки, не виконують домашні завдання, вільний час нерідко проводять у найнебезпечніший спосіб: вживають наркотики, алкогольні напої, здійснюють крадіжки, проводять час за гральними автоматами тощо. Все це зумовлене їхніми хибними уявленнями про сенс життя дорослих.

Правильно організований, систематичний педагогічний вплив може змінити життєві установки і спосіб життя багатьох із цих дітей та підлітків. Корекційна робота з ними спрямовується на особистісну сферу, поведінку та навчальну діяльність. Спочатку дітей залучають до діяльності, яка їм легше дається, не потребує особливого напруження сил і волі, цікава їм.

Особливої уваги потребують також підлітки з акцентуаціями характеру, для корекції яких необхідний контроль їхньої поведінки та діяльності, передусім навчальної, поєднання вимог із зацікавленістю в успіхах, позитивний емоційний контакт.

Ефективний педагогічний вплив у процесі перевиховання забезпечить успішну інтеграцію важковиховуваних У соціум, прийняття таких дітей суспільством і одночасне прийняття важковиховуваними суспільних, моральних норм та обов'язків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні основи організації самовиховання	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.