Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Психологія перевиховання

У педагогічній практиці доводиться займатися не лише вихованням, але й перевихованням. Передумовами переви­ховання є незадовільні прояви у поведінці, негативна моти­вація, деструктивна спрямованість особистості. Перед ви­хователем постає завдання сформувати позитивну спрямо­ваність особистості і відповідні позитивні норми і звички.

Звичні форми поведінки є міцним, сформованим динамічним стереотипом. Однак перевиховання передбачає не руйнування існуючого стереотипу, а заміну його новим. Це відбувається у боротьбі старого і нового, тобто за одноча­сного гальмування негативних звичок і створення умов для формування досвіду позитивних стосунків.

Вихователь, дбаючи про унеможливлення проявів ста­рих звичок, включає вихованця у нові зв'язки, допомагає йому стати повноправним членом класу. Ізоляція дитини від сформованих колективів (клас, спортивна команда, гурток) змушує її шукати зв'язків поза класом, на вулиці, у дворі. Подолання старого і формування нового стереоти­пу неможливі без створення умов для цього і вивчення причин, які призвели до труднощів (безнадійність, шкід­ливі впливи навколишніх, обстановка в сім'ї), щоб подола­ти або змінити їх.

Реагування дитини залежить від зовнішніх впливів, умов, обставин, які переломлюються через внутрішній світ. Вихователь може пояснити підліткові, як необхідно поводитися, посилаючись на приклади гідної поведінки, намагаючись збудити в ньому докори сумління, бажання виправитися. Однак це не спричинить бажаний результат, якщо вихователь звертається до несформованих у дитини моральних якостей. Наприклад, апелювання до думки класу може не дати потрібного результату, якщо учень не дорожить нею.

Позитивну мотивацію підлітка, сприятливі внутрішні умови для перевиховання, заміни старих звичок, погля­дів, ідеалів новими формують опора на потребу у схвален­ні своїх дій, співчутті і захисті дорослого, бажання дитини зайняти конкретне місце в колективі.

Дбаючи про позитивний вплив на підлітка, необхідно враховувати його психічний стан у момент впливу, моти­вацію поведінки. Наприклад, мотивами підлітка, який грубіянить, зриває урок, може бути не бажання образити вчителя, а типове для цього віку бажання виділитися, утвердитися серед ровесників, привернути до себе увагу тощо. Перевиховання буде успішним, якщо вчитель знай­де для підлітка таке завдання, від виконання якого дитина отримуватиме психологічне задоволення (наприклад, зав­дання, яке забезпечить здобуття гідного місця в колективі, допоможе перебороти почуття пригніченості, сприятиме прояву його дорослості).

Особливої уваги педагога потребують учні, в яких вже сформувалися значні відхилення у розвитку особистості (аморальні мотиви поведінки, негативні норми і звички, емоційна нестійкість).

 

У роботі з важковиховуваними підлітками, які виявля­ють нині надмірно виражені індивідуальні особливості ха­рактеру, важливо домогтися розуміння оточуючих у тому, що труднощі характеру такої дитини є результатом певних обставин, неправильного підходу у взаємодії з нею, а зміна ставлення до підлітка через деякий час вплине на зміну його характеру. Важковиховувані школярі характеризу­ються певними якостями і вимагають індивідуального під­ходу. Виділять такі групи важковиховуваних школярів:

а) емоційно нестійкі діти і підлітки. Вони піддаються будь-якій спокусі, роблять усе легко, хаотично переключа­ються з одного заняття на інше, виконують його абияк і знову кидають. Із дезорганізаторами вони ведуть себе як дез­організатори, зі злодіями — як злодії та ін. У бесідах бувають відверті, каються, легко дають обіцянки, але так само легко їх порушують. Особливо згубно діють на них пору­шення розпорядку, тому в роботі з такими підлітками по­трібен стійкий режим, тактовний контроль, перевірка ви­конання завдань. Через їхню непіддатливість педагогічно­
му впливу не можна зупинятися на перших результатах, а намагатися закріпити їх у регулярній діяльності, що вима­гає тривалого часу. Виховані друзі, індивідуальне шефство, усунення спокус позитивно впливають на таких дітей;

б) збудливі, афективні діти і підлітки. Жарт товариша, зауваження педагога викликають у таких дітей бурхливу реакцію, сила якої не відповідає силі подразників (вибух іде зсередини). У такому стані вони не думають навіть про найближчі наслідки своєї поведінки. Афективність, вибу­ховість, ворожість є захисними діями, які, закріплюю­чись, стають звичними реакціями. Така поведінка забезпе­чує дитині бажаний результат, оскільки завдяки їй вона хоча б на якийсь час перемагає, обеззброює свого опонента.

Для подолання афективності таких дітей уже за першо­го контакту необхідно виявити рівне, спокійне, співчутли­ве ставлення до них. Важливо також намагатися розпоча­ти дружню бесіду, під час якої учень міг би відверто розпо­вісти вчителю все, що відклалося у нього на душі, про всі свої образи й утиски. Одночасно необхідно добитися змін ставлення до дитини в сім'ї. Все це з часом позитивно поз­начиться на характері, допоможе згладити ворожо-емоційні настанови, забезпечить дружелюбність, доброзичли­вість, витриманість, уміння володіти собою у міжособистісній взаємодії;

в) недовірливі, потайні, вразливі діти і підлітки. Враз­ливість, недовірливість, замкненість формуються під впливом байдужого ставлення до підлітка, постійного на­дання переваги іншим дітям. Не знаходячи виходу із си­туації, такі учні замикаються у собі, проявляють байду­жість. Зазвичай вони поводяться спокійно, не включають­ся у важку для себе роботу класу, цураються гучної компанії. Здебільшого проводять час наодинці, поза шко­лою й сім'єю. їх може цікавити якийсь шкільний предмет, вони часто спілкуються з авторитетним педагогом, улю­бленим приятелем, які захоплюють їх цікавою роботою, заняттям, грою тощо.

Спілкування з такими дітьми вимагає особливого так­ту й обережності. Позитивно впливають на них турбота, увага, залучення в колектив через підбір приятелів, яким вони довіряють. Особливо корисно залучати таких дітей до посильної роботи, бо часто їм не вистачає віри у свої сили. Потрібні допомога та підбадьорення педагога, товариша з часом повинні привчити їх діяти самостійно;

г) діти і підлітки, які мають фізичні і морально-психіч­ні вади. Усвідомлення дитиною своїх вад часто зумовлює появу комплексу неповноцінності, зосередження на своїх фізичних, психічних або моральних проблемах. Цей ком­плекс неповноцінності може бути пов'язаний із навчан­ням: школяр фіксує успіхи однокласників і власні невда­чі, але не може знайти їх причин; із зовнішнім виглядом, фігурою, якостями особистості. Усе це є причинами самот­ності, бажання залишатися поза увагою інших.

Вихователю недостатньо мати уявлення про недоліки дитини, слід також бачити й позитивне в ній. Зосереджен­ня педагогічних зусиль на позитивному створює передумо­ви для успішного перевиховання, оскільки сприяє підви­щенню життєвої енергії, настрою, працездатності. Акцен­тування уваги на позитивному послаблює силу впливу негативних рис характеру.

У перевихованні велику роль відіграє характерна для підлітка потреба у спілкуванні. Часто ця потреба не за­довольняється, або задовольняється частково на вулиці, іноді з аморальними дорослими, які використовують підлітка у своїх корисливих цілях.

Велике значення має тип спілкування вихователя з ви­хованцем (учень і вчитель, батьки і діти). Один тип спілку­вання характеризується доброзичливою вимогливістю, відвертою зацікавленістю успіхами, особистим контактом, умінням вислухати, не перериваючи підлітка образливи­ми репліками. Інший — наданням переваги низьким ба­лам, записам у щоденнику, нотаціям, що вселяє у підлітка відразу до навчання, школи, вихователів, байдужність до критики, покарань. Такий стиль спілкування поширюєть­ся, як правило, на недисциплінованих, невстигаючих. До певного часу вони терплять усе це, а в 12—13 років почи­нають протестувати у школі, деякі доходять до розпачу, вдаються до більш радикальних вчинків.

Складність перевиховання важких підлітків залежить не тільки від їх рис характеру і особливостей, але й від осо­бливостей особистості, характеру вихователя. Відсутність у вихователя почуття міри (строгість і вимогливість у сто­сунках з одними, панібратство — з іншими) породжує вза­ємну недовіру, ворожі стосунки, підриває авторитет доро­слого. Втрата контакту з підлітком утруднює або уне­можливлює його перевиховання. Адже підліток повинен бути впевнений, що вихователь є його найближчим дру­гом, який допоможе впоратися із труднощами, знайти ви­хід із складного становища, йому можна довірити таємни­ці, від нього можна очікувати на пораду чи підтримку.

Найбільш складна виховна робота з підлітками—пра­вопорушниками, адже вона потребує точного діагносту­вання причин відхилення, з'ясування особливостей особи­стості.

У виховній роботі з педагогічно занедбаними учнями класний керівник вимушений шукати різноманітні варі­анти подолання їх психологічного опору. Для цього необхідно створити педагогічні ситуації, спрямовані на встановлення довірливих стосунків із вихованцем, автори­тетними для нього людьми.

Не менш складною є робота з дітьми, які мають відхи­лення у розвитку своєї особистості. їх аномальна поведінка може бути зумовлена паталогією мозку (розлад нервової си­стеми, розумова відсталість), а також впливом негативного соціального оточення, несприятливими стосунками в сім'ї чи школі, помилками сімейного і шкільного виховання.

Унаслідок психолого-педагогічних прорахунків у де­яких дітей відбувається деформація духовної та моральної сфер особистості, внаслідок чого вони потрапляють до ка­тегорії педагогічно занедбаних. Найбільш яскраво їх типо­ві особливості (неслухняність, вередливість, впертість, лінощі) проявляються у підлітковому віці. З'ясування при­чин таких відхилень, увага до потреб та інтересів дитини За одночасної вимогливості до неї і залучення до групових форм суспільно-корисної діяльності є основним шляхом подолання цих відхилень. Це вимагає від педагога величезних зусиль, творчості у створенні відповідних ситуацій перевиховання.

Підлітковий вік характеризується прагненням до са­моствердження, рівності з дорослими, виокремлення серед однолітків, здобуття авторитету у групі, пошуку цікавого заняття, самостійної діяльності. При незадоволенні цих потреб енергія підлітка спрямовується в негативне русло.

Педагогічно занедбані підлітки, як правило, негативно ставляться до навчання, соціально цінних норм поведінки, не відповідають за свої вчинки, зневірені у власних силах. Вони важко піддаються вихованню, нерідко скоюють пра­вопорушення. Такім дітям-підліткам не вистачає розумін­ня, емоційної підтримки, іноді вони зазнають негативно­го впливу батьків, байдужих до духовного, морального розвитку своїх дітей. Трапляється це й у зовні благопо­лучних сім'ях, де мають місце постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, домінують меркантильні інтереси, зайнятість батьків собою, відсутність вихован­ня дітей тощо.

Проблеми виховання підлітків часто зумовлюють прорахунки у навчально-виховній діяльності школи. Найпо­ширенішими з них є:

—незнання і неврахування педагогами індивідуально-психологічних і вікових особливостей учнів у плануванні та організації навчально-виховної роботи;

—необізнаність учителів із труднощами, суперечно­стями, проблемами особистісного розвитку конкретної ди­тини;

—недостатні знання причин виникнення виховних проблем, що зумовлює помилки у виборі засобів виховного впливу;

—відсутність системи в роботі з проблемними учнями та їхніми батьками;

—формалізм, адміністрування в роботі школи, без­діяльність органів самоврядування, байдужість до участі дітей в організації життя школи;

—недостатня увага до розвитку духовності учнів, до ви­ховання у них таких моральних якостей, як турботливість, милосердя, чуйність, взаємодопомога, товариськість;

—відсутність у школі практичного психолога, який би здійснював просвітницьку, профілактичну, консультатив­ну та корекційну роботу.

Виховні проблеми з підлітками можуть зумовлювати нескладні розлади нервової системи, різні види акцентуацій їхнього характеру, тимчасові незначні затримки психічного розвитку тощо. Поширені відхилення в морально­му розвитку особистості, примітивні уявлення про дорос­лість, жіночність і чоловічність, дружбу, товариську взаємо­допомогу, принциповість, чесність тощо, що часто породжує їхні негідні вчинки. Асоціальна поведінка, негативний жит­тєвий досвід для окремих із них є важливішими, ніж дотри­мання морально-етичних норм. Недорозвинена вольова сфе­ра не дає їм змоги стримувати себе, керувати емоціями, на­строєм, контролювати поведінку, протистояти негативним впливам.

Важковиховувані підлітки пропускають уроки, не ви­конують домашні завдання, вільний час нерідко проводять у найнебезпечніший спосіб: вживають наркотики, алко­гольні напої, здійснюють крадіжки, проводять час за гральними автоматами тощо. Все це зумовлене їхніми хиб­ними уявленнями про сенс життя дорослих.

Правильно організований, систематичний педагогіч­ний вплив може змінити життєві установки і спосіб життя багатьох із цих дітей та підлітків. Корекційна робота з ними спрямовується на особистісну сферу, поведінку та навчальну діяльність. Спочатку дітей залучають до діяль­ності, яка їм легше дається, не потребує особливого напру­ження сил і волі, цікава їм.

Особливої уваги потребують також підлітки з акцентуаціями характеру, для корекції яких необхідний контроль їхньої поведінки та діяльності, передусім навчальної, по­єднання вимог із зацікавленістю в успіхах, позитивний емоційний контакт.

Ефективний педагогічний вплив у процесі перевихо­вання забезпечить успішну інтеграцію важковиховуваних У соціум, прийняття таких дітей суспільством і одночасне прийняття важковиховуваними суспільних, моральних норм та обов'язків.

 


Читайте також:

  1. Аналітична психологія К. Юнга.
  2. Аналітична психологія К.Г. Юнга
  3. Аналітична психологія К.Юнга
  4. Аналітична психологія Юнга
  5. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
  6. Антична психологія
  7. Виробничі та типові задачі діяльності, які повинен виконувати випускник вищого навчального закладу зі спеціальності «психологія»
  8. Вступ до курсу. Психологія особистості
  9. Гештальтпсихологія
  10. Гуманістична психологія
  11. Гуманістична психологія
  12. Гуманістична психологія




Переглядів: 1713

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психологічні основи організації самовиховання | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.