• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діяльність як чинник розвитку особистості

Діяльність завжди реалізується завдяки цілеспрямова­ним зусиллям людини. Суттєвою ознакою її є взаємодія суб'єкта з об'єктом (діяльність є предметною, змістовною, реальною, а не символічною). Суть діяльності полягає у творенні людиною людського світу, суспільних відносин і себе.

Спільна діяльність передбачає взаємну діяльність і вза­ємні дії. Вона є не лише розширенням діяльності індивіду­альної, не простим перенесенням особливостей індивіду­альної діяльності на певну спільність (групу) людей. її уча­сники повинні обговорювати один з одним проблеми, що виникають у процесі спільної діяльності, бути здатними зрозуміти позиції інших, бачити себе очима інших, тобто виробляти в собі саморефлексивність.

Дитина стає індивідуальним суб'єктом не в ролі пасив­ного наслідувача дорослого, а в ролі безпосереднього уча­сника діяльності та учасника групового суб'єкта. Критері­єм розвитку суб'єкта є неповторний вклад у спільну, цілі­сну діяльність, міра участі у «проектуванні, побудові і розвитку» цієї діяльності. Те, що дитина може «задумува­ти» і «конструювати» діяльність нарівні з дорослим, для традиційної педагогіки є неприйнятним, оскільки вона ґрунтується на тому, що дорослий задає та організовує діяльність за певним зразком, а дитина її виконує.

У взаємодії із дорослим дитина здійснює ініціативні, авторські дії, тобто є суб'єктом соціального експерименту­вання, змістом і метою якого може бути зняття чи загострен­ня конфлікту; пізнання особливостей іншої людини; вияв власних інтелектуальних, вольових, особистісних можливо­стей; прогнозування різних соціальних ситуацій. Предметом такого експериментування є людське в людині — духовне, моральне, соціальне, психологічне та інше. Дитяче експери­ментування реалізується як самоцінний спосіб ініціювання та організації спілкування з іншою людиною.

Засвоюючи дію, учень повинен послідовно подолати всі рівні оволодіння нею — від ідеї до здійснення структури. Оволодіння дією відбувається у процесі взаємодії з дорос­лим, тобто у спільній дії суб'єкта навчання, який розви­вається, з іншим суб'єктом — посередником.

Спрощене трактування діяльності створює ілюзію лег­кості її проектування, контролювання, програмування та управління нею. Щоб діяльність стала ефективним чинни­ком розвитку особистості, вона повинна бути належно організованою і одночасно вільною, постійно розвиватися та змінюватися. Це означає, що між суб'єктом та його діяль­ністю має відбуватися постійна взаємодія. Діяльність, спо­нукаючи розвиток її суб'єкта, теж модифікується, впливає на особистість, детермінує її розвиток. На всіх етанах вклю­чення у діяльність дитина (і доросла людина) повинна діяти як повноцінний суб'єкт, що стимулює її розвиток.

Знання педагогом особливостей психіки як відкритої нелінійної системи, властивостей особистості учня (вихо­ванця) та індивідуального і групового суб'єктів, діяльності дитини є теоретичними засадами організації ним освітнього процесу.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочав ся після II світової війни і триває понині.
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. Tип особистості й уявлення про самого себе.
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. V. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків (20хв.)
9. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
10. VIІ. Соціалізація особистості у сучасній школі
11. VІ. Практична діяльність учнів.
12. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.

Переглядів: 959