• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-економічна суть і види зайнятості

Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов'язаний із задо­воленням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво валового націо­нального продукту, а отже — економічну основу життя сус­пільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільно корисну діяльність.

Таким чином, зайнятість — це надзвичайно важливе яви­ще соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення по­треб народного господарства у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб праців­ників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, гир не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

У відповідності з Законом України "Про зайнятість насе­лення" (див. додаток 1 в кінці підручника) відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:

• виключне право громадян розпоряджатися своїми здіб­ностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не пра­цювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно. Сфера найманої праці стає однією з рівно­правних сфер суспільно корисної діяльності (як, наприклад, навчання, виховання дітей, ведення домашнього господарства, зміцнення здоров'я, громадська і благодійницька діяльність, спорт та інші незаборонені види діяльності);

• створення державою умов для реалізації права грома­дян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в праце­влаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи у відповідності з Конституцією України.

Закон України "Про зайнятість населення" закріплює основні принципи державної політики в галузі сприяння зайнятості: забезпечення рівних можливостей всім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігійних переконань у реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості; розви­ток людських ресурсів; попередження масового і скорочення тривалого безробіття; підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвиткові їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці; забезпечення соціального захис­ту в галузі зайнятості, включаючи спеціальні заходи для гро­мадян, що мають особливі труднощі в пошуку роботи; заохо­чення роботодавців до створення нових робочих місць тощо.

Враховуючи принцип добровільності праці, повна зай­нятість в ринковій економіці означає не максимально мож­ливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важ­ливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного ви­користання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, най­доцільніше використання ресурсів для праці.

Раціональність зайнятості визначається ефективністю удової діяльності в найширшому розумінні цього понят­тя суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці та мати заробіток, який забез­печує нормальне життя.

Повну зайнятість, що в той же час відповідає вимогам раціональності, називають продуктивною або ефективною зайнятістю. Підкреслюємо, що ці поняття за змістом наба­гато ширші й об'ємніші понять продуктивності та ефек­тивність праці.

Таким чином, ефективна і вільно обрана зайнятість відоб­ражає стан кількісної і якісної збалансованості між потре­бою населення в роботі і робочими місцями, за якої створю­ються сприятливі умови для соціально-економічного про­гресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. Зрозуміло, що в зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-техніч­ним прогресом зростають кількісні та якісні параметри іде­алу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.

В економічній теорії і практиці розроблена система по­казників, яка відображає рівень ефективності зайнятості. Ця система включає такі групи показників.

1. Пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за ха­рактером їхньої участі в суспільно корисній діяльності. Вони показують, на якому рівні продуктивності задовольняється по­треба населення в робочих місцях і якими шляхами досяга­ється повна зайнятість. Чим вища продуктивність праці, тим більше передумов для високих доходів працівників, для вдос­коналення сфери праці, підвищення якості трудового життя та ін. Відповідно громадяни можуть мати більше вільного часу без зниження рівня життя. Тому повна зайнятість зі зростан­ням продуктивності праці досягається при зменшенні рівня Участі працездатного населення в суспільному виробництві.

2. Рівень зайнятості працездатного населення в суспіль­ному господарстві відображає, з одного боку, потребу грома­дян у оплачуваній роботі, а з іншого — потребу суспільного господарства у працівниках. Кількісно він визначається відно­шенням кількості населення, зайнятого професійною працею, що приносить доход, до загальної кількості працездатного населення. В будь-якому випадку високий рівень зайнятості означає її низьку ефективність, оскільки не забезпечує достат­нього рівня продуктивності праці й достойного рівня ЇЇ оплати.

3. Структура розподілу працівників за галузями народ­ного господарства, що по суті являє собою пропорції розпо­ділу трудового потенціалу за видами занять. Сучасна галу­зева структура зайнятих в Україні відображає низьку ефек­тивність зайнятості й потребує докорінних змін у відповід­ності із загальносвітовими тенденціями, для яких характерні високі темпи зростання чисельності й частки працюючих в галузях сфери послуг та науково-дослідних і дослідно-кон­структорських робіт. На жаль, в наш час для економіки України характерні прямо протилежні тенденції, що можуть назавжди відкинути країну з групи науково розвинених держав.

4. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих по­казує розподіл працюючого населення за професійно-квалі­фікаційними групами і відображає міру збалансованості підготовки кадрів з потребою економіки у кваліфікованих працівниках. Сучасна професійно-кваліфікаційна структура працюючого населення України явно неефективна і значно відрізняється від аналогічної структури в країнах з високорозвиненою економікою. Серед зайнятих висока частка пра­цівників фізичної праці, низькокваліфікованих робітників, надзвичайно мала частка технічних виконавців тощо. Це за­свідчує про збереження в нашій економіці застарілих техно­логій. Значно погіршує показники професійно-кваліфіка­ційної структури інтенсивна еміграція з України високо­кваліфікованих робітників, спеціалістів, науковців. Проблеми набуття якісної професійної (особливо вищої) освіти, що за­гострилися останнім часом, також призводять до погіршен­ня цих показників. Вирішення цих проблем потребує особ­ливої уваги держави.

Наведена система показників дозволяє на макрорівні оці­нити зайнятість з позицій її ефективності. Такі оцінки важ­ливі не лише для виявлення проблем, але і для визначення нових тенденцій у зайнятості населення. Сам зміст цих по­казників засвідчує, що зайнятість має не лише економічне, а і велике соціальне значення, в зв'язку з чим вона стає важли­вим елементом соціально-економічної політики держави.

Читайте також:

1. Активна політика зайнятості
2. Альтернативні варіанти виробництва при повній зайнятості ресурсів
3. Аналіз сучасного стану зайнятості і безробіття в Україні.
4. Види зайнятості населення
5. Види і форми зайнятості
6. Види і форми зайнятості
7. Види і форми зайнятості населення
8. Види і форми зайнятості.
9. Види та форми зайнятості.
10. Гнучкі ринки праці та гнучкі форми зайнятості
11. Державна політика в області зайнятості.
12. Державна політика в сфері регулювання зайнятості

Переглядів: 470