Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Принципи і методи нормування праці

Система принципів нормування праці встановлюється на основі аналізу вимог економічних законів.

Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність.

Принцип комплексності означає, що при встановленні норм праці повинний враховуватися комплекс технічних, організаційних, економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

Принцип системності означає, що норми праці повинні встановлюва­тися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на зв'язаних з ним робочих місцях.

Принцип ефективності визначає необхідність установлення таких норм, при яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосовних на даній ділянці виробництва, з метою економії витрат живої й упредметненої праці і поліпшення його умов.

Принцип конкретності означає, що норми праці повинні встановлю­ватися в строгій відповідності з параметрами виготовленої продукції, предметів і засобів праці, умовами праці, його складністю, масштабом виробництва й інших об'єктивних характеристик конкретного виробничого підрозділу, що визначають при даній точності розрахунків величину необхідних витрат праці.

У сучасних умовах істотно зростає роль економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

Економічні фактори - це насамперед підсумкові показники ефектив­ності виробництва, що повинні враховуватися при встановленні норм праці. До цієї ж групи факторів відносять обсяги наявних виробничих ресурсів, наприклад кількість одиниць устаткування при встановленні норм обслуговування і чисельності.

Психофізіологічні фактори обумовлені впливом трудового процесу на організм працюючих: на витрати їхньої енергії, ступінь втоми тощо

До соціальних факторів відносять змістовність праці, його розмаїтість, наявність у ньому творчих елементів, характер взаємин у трудових колективах тощо.

Сутність процесу обґрунтування норми праці з урахуванням комплексу зазначених факторів складає вибір оптимального значення норми і визначальних її характеристик трудового і технологічного процесів. При цьому варто враховувати обмеження по необхідному виробничому результаті, умовам праці, режимам використання засобів праці, обсягам наявних ресурсів. Критерієм оптимальності є мінімум витрат на задану програму випуску продукції.

У нормуванні праці застосовують аналітичні і сумарні методи.

Аналітичні методи припускають установлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування і прийомів праці робітників, визначення норм по елементах трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові й аналітично-дослідницькі.

У першому випадку за базу розрахунку беруться нормативні матеріали, у другому - дані, отримані при дослідженні трудових процесів на аналізованих робочих місцях.

При сумарних методах норми встановлюються без аналізу конкретного трудового процесу і проектування.

Методи дослідження трудових процесів класифікуються ще і за різними ознаками: мета дослідження, кількості об'єктів, що спостерігаються, способові проведення спостереження, формі фіксації його даних тощо. Основною ознакою є мета дослідження, відповідно до якого виділяються наступні методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж служить для аналізу прийомів праці і визначення тривалості повторюваних елементів операцій.

Фотографія робочого часу (ФРЧ) застосовується для встановлення структури його витрат протягом робочої зміни або її частини. Якщо при хронометражі об'єктом вивчення, як правило, є елементи оперативного часу на конкретний вид продукції, то при ФРЧ фіксуються витрати часу на усі види робіт і перерви, що спостерігалися протягом визначеного проміжна часу.

Фотохронометраж застосовується для одночасного перерозподілу структури витрат часу тривалості окремих елементів виробничої операції.

В залежності від дослідження й особливостей трудових процесів існують різні форми і способи проведення хронометражу, фотографії робочого часу, фотохронометражу.

Хронометраж може проводитися трьома способами безперервним, вибірковим і цикловим.

При проведенні хронометражних спостережень за поточним часом всі елементи даної операції досліджуються в порядку їх виконання. Вибірковий хронометраж застосовується для вивчення окремих елементів операцій незалежно від їх послідовності. Такий спосіб необхідний при вивченні нециклічних елементів операцій, а також при проведенні додаткових спостережень за окремими елементами взамін забракованих в процесі обробки хронометражних спостережень.

У тих випадках, коли важко з достатньою точністю виміряти витрати часу на окремі елементи операції, що мають невелику тривалість (3 - 5 с), застосовується цикловий хронометраж. Він полягає в тім, що послідовні прийоми поєднуються в групи з різним складом досліджуваних елементів.

Фотографії робочого часу розрізняються за двома основними ознаками: об'єктах, що спостерігаються, і способах проведення й обробки спостережень.

За першою ознакою розрізняються: фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія), фотографія часу роботи устаткування і фотографія виробничого процесу.

При індивідуальній фотографії робочого часу спостерігач вивчає використання часу одним робітником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

Групова фотографія робочого часу проводиться в тих випадках, коли робота виконується декількома робітниками, зокрема при бригадній організації праці. Однієї з важливих задач цього виду ФРЧ є вивчення правильності існуючого поділу і кооперації праці в бригаді.

Основною метою проведення самофотографії є залучення робітників і інженерно-технічних працівників (ІТП) до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу. Самофотографія проводиться самими працівниками, що фіксують величину втрат робочого часу і причини їхнього виникнення.

Фотографія часу використання устаткування являє собою спостереження за елементами його роботи і перервами в ній. Вона проводиться з метою одержання вихідних даних для визначення або уточнення часу обслуговування устаткування одним або групою робітників.

При фотографії виробничого процесу одночасно проводиться вивчення витрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Цей вид фотографії іноді називається двостороннім спостереженням, тобто процес спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками (або ІТП), інший - за устаткуванням.

Усі методи дослідження витрат робочого часу включають наступні основні етапи: підготовка до спостереження, його проведення, обробка даних, аналіз результатів і підготовка пропозицій по удосконалюванню організації праці. Методика аналізу витрат робочого часу докладно подається в спеціальній літературі.



Читайте також:

  1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
  2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
  3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  5. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  6. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
  7. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
  8. IV. Учебно-методические рекомендации
  9. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
  10. L. Ефективність праці: теоретичні аспекти
  11. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
  12. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ




Переглядів: 1638

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні позначення (індекси) затрат робочого часу | Основи методики розрахунку норм праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.