Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основи методики розрахунку норм праці

Порядок визначення складових норм часу. В даний час найбільше практичне значення мають норми, що регламентують тривалість і трудомісткість операцій, чисельність працівників і кількість виробничих об'єктів, що обслуговуються ними. Між цими нормами, як вже відмічено вище, встановлено співвідношення:

де Н_т - норма часу (трудомісткості операції);

Н_ч - норма чисельності;

Н₀- норма обслуговування;

Н_ту - норма тривалості операції.

З наведеної формули випливає, що норма трудомісткості операції може бути встановлена тільки після визначення норм тривалості, обслуговування і чисельності. Як було вже показано (8.1), норма тривалості має наступну структуру (за видами витрат робочого часу):

Н_шпч = Т_оч + Т_об + Т_в + Т_п + Т_пз

(8.7)

де Т_оч - оперативний час;

Т_об - час на обслуговування робочого місця основними і допоміжними робітниками;

Т_в - час на відпочинок і особисті потреби;

Т_п - час нормованих перерв у роботі устаткування й у зайнятості робітників за організаційно-

технічними причинами;

Т_пз- підготовчо-заключний час.

Виходячи з (8.1) склад оперативного часу можна представити у вигляді:
Т_оч = Т_о + Т_д= Т_вм + Т_з, (8.8)

де Т_о ~ основний (технологічнй) час;

Т_д - допоміжний час;

Т_ем - вільний машинний (апаратурний) час, тобто час, що верстат (апарат) може працювати без

якої-небудь участі робітників;

Т_з - час зайнятості робітника-оператора, включаючи час машинно-ручної роботи, допоміжний час, час переходів між верстатами (апаратами) і час активного спостереження за ходом технологічного процесу.

Як видно з формул (8.7) - (8.8), величини норми тривалості, у загальному випадку визначаються режимом роботи устаткування, прийомами праці, системою обслуговування робочих місць, режимами праці і відпочинку. Величини норми тривалості, що включають Т_вм і Т_з залежать від організації обслуговування робочих місць, норм обслуговування і чисельності. Зокрема, Т_шбуде зменшуватися зі збільшенням норм чисельності наладчиків, слюсарів і інших груп робітників, що обслуговують устаткування даної ділянки. При багатоверстатній роботі Тзвраховує також об'єктивно необхідні перерви в роботі устаткування, пов'язаниз чеканням оператора-багатоверстатника. Величина цих перерв буде рости зі збільшенням норми обслуговування багатоверстатника.

Розглянута залежність тривалості і трудомісткості операцій від режимів роботи устаткування, прийомів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку й інших характеристик виробничих процесів визначає принципову послідовність розрахунку норм праці (рис. 8.1).

Складові норми часу визначаються в такий спосіб.

Оперативний час, як правило, встановлюється аналітично-розрахунковим методом на основі оптимізації режимів роботи устаткування і прийомів праці. У залежності від типу виробництва, особливостей технології і можливостей застосування засобів механізації для розрахунків використовуються нормативи різного ступеня укрупнення.

З огляду на, що оперативний час включає основний час і частину допоміжного часу, що не перекривається, необхідно прагнути до виявлення елементів виробничого процесу, що можуть виконуватися одночасно (паралельно). По суті, допоміжний час на вимір розмірів деталей при обробці на верстатах повинен в максимально можливій степені перекриватися машинним часом.

Час на обслуговування робочого місця встановлюється на основі проектування оптимального поділу і кооперації праці між основними і допоміжними робітниками по забезпеченню робочих місць заготовками, інструментом, допоміжними матеріалами, догляду за устаткуванням, збиранню стружки тощо. Такий підхід у найбільшій мірі реалізований на Запоріжському автозаводі й інших підприємствах, що працюють за його системою. На ряді підприємств України розроблені нормативи часу на велику частину операцій з обслуговування робочих місць (на так звані періодичні елементи обслуговування), спроектовані оптимальні регламенти обслуговування, графіки примусової заміни інструмента, подачі матеріалів тощо. У результаті простої устаткування мінімальні, тобто створені умови для найбільш обґрунтованого аналітичного нормування часу на обслуговування робочих місць.

Рис 8.1. Принципова послідовність розрахунку норм праці

Так, на більшості підприємств України час на обслуговування робочих місць звичайно встановлюється за нормативами у відсотках від основного або оперативного часу. При нормуванні операцій механічної обробки й в умовах масового і серійного виробництв виділяється час технічного (Т_тех) і організаційного (Т_орг) обслуговування. Перше встановлюється за нормативами у відсотках від основного (машинного) часу, а друге - у відсотках від оперативного часу:

(8.9)

(8.10)

де А_тех - норматив часу на технічне обслуговування у % від основного часу;

А_орг - норматив часу на організацією обслуговування в % від оперативного часу.

В умовах дрібносерійного й індивідуального виробництва, а також при нормуванні ручних робіт (слюсарних, складальних, монтажних тощо) Т_о6, установлюється за нормативами у відсотках від оперативного часу:

(8.11)

де А_о6 — норматив часу на обслуговування робочого місця у % від оперативного часу.

Нормативи часу на обслуговування робочих місць установлюються як правило, на основі даних фотографій робочого часу по групі однорідних цехів (ділянок), що дозволяє врахувати особливості кожного з них, що визначає найбільш ефективне обслуговування устаткування в конкретних виробничих умовах. Тому для багатьох виробничих умов час обслуговування робочих місць доцільно установлювати не у відсотках до основного або оперативного часу, а в хвилинах на зміну з урахуванням оптимального регламенту обслуговування і можливостей перекриття часу обслуговування іншими складовими часу виконання операцій.

Підготовчо-заключний час встановлюється для вивчення технічної і планово-облікової документації (креслень, технологічних і маршрутних карт, нарядів тощо), налагодження устаткування, одержання матеріалів, заготівель, інструментів на кожну партію деталей, здачі виготовленої продукції.

В умовах масового виробництва, де кожне робоче місце спеціалізоване на виконанні однієї операції, зазначені роботи виконуються обслуговуючими робітниками, як правило, без перерв у роботі устаткування і зайнятості основних робітників. Тому на ділянках з масовим випуском продукції Т_шне встановлюється. При виконанні слюсарно-складальних і деяких інших робіт, де частка Т_пзневелика, його нормують у відсотках від оперативного часу і включають у норму тривалості операції виходячи з загального нормативу часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключну роботу.

На ділянках механічної обробки деталей при серійному, дрібносерійному й індивідуальному випуску продукції витрати часу на підготовку до нової роботи (операції) складають значну величину (15 - 20% тривалості зміни). У цих умовах на кожну роботу встановлюється норма підготовчо-заключного часу. Як правило, воно визначається на основі загально машинобудівних або галузевих нормативів у залежності від типу устаткування, оснащення, способу кріплення заготовок, кількості застосовуваних інструментів, складності налагодження.

Час на відпочинок і особисті потреби встановлюється по міжгалузевих методичних рекомендаціях і нормативах.. Як показали фізіологічні дослідження, час, необхідний для відпочинку протягом робочої зміни, практично лінійно залежить від величини стомлення, тобто:

Т_д = 0,58В,(8.12)

де Т_в - час на відпочинок у хвилинах;

В - показник втоми у відносних одиницях.

Щоб визначити час на відпочинок по цій формулі, потрібне проведення трудомістких фізіологічних досліджень із залученням фахівців-фізіологів і відповідної апаратури. Тому на основі формули (8.12) розроблений більш простий метод визначення часу на відпочинок за значеннями елементів умов праці.

НДІ праці розроблені нормативи часу на відпочинок у хвилинах на 8-годинну зміну й у відсотках від оперативного часу. При цьому, як правило, повинні використовуватися нормативи, виражені в хвилинах. Якщо в конкретних виробничих умовах робоча зміна більше або менше 8 годин, то час на відпочинок змінюється пропорційно тривалості зміни.

Час на відпочинок повинне бути не менш 10 хв за зміну. Крім того, усім працюючим виділяється 10 хв у зміну на особисті потреби. Таким чином, сумарний час на відпочинок і особисті потреби за зміну повинне бути не менш 20 хвилин.

При нормуванні-часу на відпочинок за методикою НДІ праці враховуються наступні елементи умов праці: фізичне навантаження, нервова напруга, робоча поза і переміщення в просторі, монотонність роботи, її темп, метеорологічні умови (температура, вологість, рухливість повітря, теплове випромінювання), шкідливі речовини, виробничий шум, ультразвук, вібрація, освітлення, електромагнітні поля.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи і методи нормування праці	\|	ВИСНОВКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.