Загальна характеристика грибів.

Вступ. Основні поняття систематики рослин

Систематика – це наука, що займається класифікацією рослин, тварин, грибів, простіших організмів та встановлює родинні зв’язки між різними групами організмів. Завдання систематики охопити все різноманіття світу. Задача систематики охопити все різноманіття світу, привести це різноманіття в єдину систему. Традиційно в курсі систематики нижчих рослин вивчаються бактерії, актиноміцети, міксоміцети (слизьовики), водорості, гриби, лишайники. В систематичному відношенні кожний з них має самостійне походження, свій хід еволюції та відноситься сучасною систематикою рослин до різних царств.

Поняття про нижчі і вищі рослини. Усі рослини поділяють на дві великі групи: нижчі рослини, або сланцюваті (Тhalорhуtа), і вищі, або листостеблові (Соrmорhуtа) . Хоч такий поділ рослин і не таксономічний, а умов ний, проте він зручний, і ним широко користуються. Уперше його запропонував англійський ботанік Роберт Броун у 1827 р.

До_нижчих рослин належать водорості, бактерії, слизовики, гриби і лишайники. Тіло цих рослин являє собою одноклітинну чи багатоклітинну слань, або талом, нерозгалужену або дихотомічне» галузясту, але не розчленовану на вегетативні органи і позбавлену спеціальної провідної .тканини

Систематичні, або таксономічні, одиниці і номенклатура рослин. Систематика, або таксономія, рослин ставить своїм основним завданням їх класифікацію,тобто розміщення в більш або менш близькі "однорідні групи на основі їх спорідненості._У_системі_ рослин ці групи _розміщуються "(класифікуються) в серію підпорядкованих споріднених таксонів, яких сучасна систематика налічує до 25.

Основні систематичні одиниці, або так сони, якими оперує нині систематика рослин, такі: відділ (divisio, або рhуlum); відділи поділяються на к л аси (classis). клaси - на порядки (оrdo), порядки - на р о д и н и (familia), родини – на р о д и (genus), роди на види (species). Кожний з цих таксонів можна поділити в разі потреби на дрібніші, проміжні, скориставшись приставкою „під”. Наприклад, підвідділ (subdivisio), підклас (subclassis), підродина (subfamilia), п і д р і д (subgenus) і ін.

Найпершим завданням систематики є розподіл рослин за певними групами (таксонами. Основними з них є царство (Regnum), відділ (Divisio), клас (Classis), порядок (Огdо), родина (Familia), рід (Genus) та вид (Species). Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури визначає й узаконює ) єдину для всіх ботаніків світу номенклатуру на латинській мові з відповідними закінченнями, а саме: для відділу-рhyta, для класу-орsida, -рhyсеае, або -mycetes, для порядку-аles, а для родини-aceae.

Найвищою систематичною категорією в класифікації рослинного світу є відділ; основною одиницею класифікації є вид.

З часів Ліннея, зокрема після виходу в світ його твору „Види рослин”, для позначення видів широко застосовуються бінарна номенклатура: види рослин начали позначати подвійними латинськими назвами, з яких одна означає належність рослини дот роду, друга – до виду. Після видової назви рослин ставиться скорочене прізвище автора, який вперше описав цей вид. ( з однієї –трьох букв). Наприклад,L. – Лінней.

Прокаріоти та еукаріоти. За особливостями будови клітин та способами їх поділу весь органічний світ поділяють на два над царства: прокаріоти (до ядерні) та еукаріоти(ядерні). Прокаріоти включають одне царство дробянок. До якого відносять бактерії та синьо-зелені водорості. Клітини прокаріот не мають сформованого ядра, ендоплазматичного ретикулюма, мітохондрій та пластид. Поділ клітин здійснюється амітотично. До складу клітинної оболонки входить мурен. Статевий процес відсутній, а у бактерій проходить по типу кон’югації. Зміна ядерних фаз не спостерігається.

Клітини еукаріот мають усі органели і можуть ділитися всіма способами. Для них характерне статеве розмноження та зміна ядерних фаз.

Загальна характеристика грибів (Mycophyta)

Наука, що вивчає гриби, називається мікологія. До грибів відносяться безхлорофільні гетеротрофні організми. В сучасній системі класифікації органічного світу гриби виділені в окреме царство еукаріотичних організмів, про ізольованість грибів відмічав ще де Фріз, французький міколог Х1Х сторіччя. Гриби мають поліфілетичне походження, тобто різні таксони виникли незалежно від різних безбарвних джгутикових або абемоїдних флігелят.

Спорідненість грибів з тваринами підтверджується сучасними біохімічними даними: наявністю в обміні речовин сечовини, до складу клітинної оболонки входить хітин, запасний продукт є глікоген, синтез лізину здійснюється по типу тварин. Ознаки, що поєднують гриби з рослинами: необмежений ріст, живлення шляхом абсорбції поживних речовин всією поверхнею гіф. У грибів є добре виражена клітинна оболонка, серед них мало рухомих у вегетативному стані форм.

Про спорідненість грибів з тваринами писав ще 1874 році професор Петербурзького університету Христофор Гобі.

Вегетативне тіло гибів називається грибниця. Воно являє собою систему тонких ниток або гіф. Гіфи могуть бути довгі або короткі, розгалужені або нерозгалужені, завжди мають верхівковий ріст. При утворенні органів споро- ношення і часто у вегетативному стані гіфи тісно сплітаються, утворюючи несправжню тканину, плектенхиму.

У нижчих грибів вегетативне тіло представлено грудочкою цитоплазми, що оточена цитоплазматичною мембраною або зачатковий міцелій (ризоміцелій). Міцелій грибів може розвиватися екзогенно на поверхні субстрату або ендогенно на поверхні субстрату або ендогенно всередині субстрату( переважно у паразитичних видів). Міцелій гриба може бути неклітинний (несептований), представлений однією багатоядерною клітиною, або ж клітинний – септований. За цією ознакою всі гриби розділяються на нижчі з несептованим міцелієм м і вищі – з септованим.

Видозміни міцелію: склероції - щільно переплетені гіфи гриба, які знаходяться в стані спокою. Ризоморфи мають вигляд темнозабарвлених пучків гіф.

Клітина грибів вкрита міцною клітинною оболонкою. До складу їх входить 80-90% азотистих і безазотистих полісахаридів, а також білки, ліпіди і поліфосфати. У більшості грибів( крім ооміцет) до ії складу входить хітин. Цитоплазма займає пристінне положення, містить структурні білки і не зв’язані з органоїдами ферменти, амінокислоти, ліпіди. Клітини одно-багатоядерні. Характерною особливістю грибів є те, що поділ ядра може відбуватися незалежно від поділу клітин, і навпаки.

За способом живлення всі гриби належать до гетеротрофів і поділяються на облігатних та факультативних паразитів та сапрофітів, серед них багато симбіонтів. Факультативні паразити живляться сапрофітно, але при певних умовах можуть переходити на паразитичне живлення (сапролегнія). Факультативні сапрофіти, навпаки, існують як паразити, але при загибелі хазяїна можуть переходити на сапрофітне живлення(трутовики). Гриби – симбіонти в своєму живленні зв’язані з вищими рослинами, наприклад, коренями вищих рослин (підосичник, підберезник). Такі гриби називаються мікоризними.

Розмножуються гриби вегетативно, безстатево та статево. Вегетативне розмноження здійснюється частинами міцелію, який здатний до регенерації, брунькування, мідіями, хламідоспорами та гемами, а також склероціями. Оідії – тонкостінні, світло забарвлені клітини, на які розпадаються міцелій деяких грибів(мукорових). Хламідоспори – це темно зафарбовані, товстостінні клітини, на які розпадаються міцелій сажкових грибів. Геми схожі на хламідоспори, але не мають певної форми та розмірів. Це шматочки міцелію.

Безстатеве розмноження грибів досить різноманітне і є основним способом розмноження. У нижчих грибів спори, як правило утворюються ендогенно в спорангіях або в зооспорангіях, у вищих спори екзогенного походження і називаються конідіями. Конідії утворюються на особливих виростах міцелію – конідієносцях. Зооспори мають вигляд голих грудочок цитоплазми, мають одне ядро ф 1-2 джгутики різної будови і розмірів.

Статеве розмноження у грибів досить різноманітне і в різних систематичних групах відбувається по-різному. У нижчих грибів воно проходить по типу ізогамії, гетерогамії, оогамії, зигогамії, автогамії. Характерною особливістю статевого процесу нижчих грибів є те, що цитогамія супроводжується каріогамією. Проростання зиготи супроводжується редукційними поділом ядра з утворенням зооспор або міцелію і весь життєвий цикл проходить в гаплофразі. У вищих грибів статевий процес проходить у форми гаметангіогамії (злиття недиференційованого вмісту статевих органів), або соматогамії (злиття вмісту двох вегетативних клітин). У вищих рослин при статевому процесі відбувається лише цитогамія, а ядра зближуються, утворюючи дикаріони (клітини з двома ядрами). В результаті статевого процесу вищих грибів утворюються спори статевого походження – у сумчастих аскоспори, у базидіоміцет – базидіоспори. У сумчастих спори утворюються ендогенно в особливих виростах – асках (сумках), а у базидіоміцетів екзогенно – на поверхні базидій.

У життєвому циклі одного й того же гриба часто спостерігається зміна кількох типів споро ношень, не схожих між собою Це явище носить назву – плеоморфізм.

Існують безліч різноманітних класифікацій грибів. Остання була запропонована німецьким мікологом Арксом у 1967 році, удосконалена подружжям М.Я. і Д.К.Зерових у 1968 році. Ця класифікація базується на сучасних досягненнях науки, а саме на біохімічному складі клітинної оболонки і способах розмноження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості вегетативної нервової системи новонароджених	\|	ВОДОРОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.