Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.

Термінологія може виконувати свої основні функції  позначати наукові поняття і задовольняти потреби спілкування фахівців  у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів  це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. У наш час в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.

Перекладні словники  найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Більшість з них  це російсько-українські видання, що зумовлено об’єктивними потребами професійного спілкування.

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин  назви поняття і його визначення (дефініції).

Тлумачно-перекладні словники  це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.

Стандартизація термінології  це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX  на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер.

У першій половині ХХ-го сторіччя в Україні і Росії було створено наукову термінологічну школу під керівництвом Д. Лотте, яка вивчала проблеми нормування термінології. Цей процес перебував під контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти мали силу закону. Ця система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів, 47 тис. галузевих стандартів, 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ  початок ХХ століття). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті  початок 30-х років). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття. З 40-х років минулого сторіччя і до нашого часу в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Для стандартизації термінів у багатьох країнах світу створено відповідні інституції: у США  Американська асоціація стандартів, у Німеччині  Німецький нормалізаційний комітет, у Франції  Французька асоціація нормалізації тощо. Поряд із загальнонаціональними асоціаціями діють також фірмові стандартизаційні групи та спеціалізовані науково-технічні товариства окремих галузей науки і виробництва.

Національні термінологічні комітети в Європі та Америці  переважно позадержавні структури. Терміни стають нормативними після ухвал термінологічних нарад і конференцій. На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів (ДСТУ). Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2) підбір усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3) поділ термінів на групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні), – стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни;

4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);

5) підбір еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6) формулювання українською мовою означення (дефініції) поняття;

7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:

1) назва поняття українською мовою;

2) скорочена форма терміна;

3) недозволений (нерекомендований) синонім;

4) родове поняття;

5) видове поняття;

6) еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами;

7) дефініція (означення);

8) формула або схема.

У наш час у різних галузях виробництва, у вищих навчальних закладах, під час дистанційного навчання в Україні досить широко використовуються електронні фахові словники різної тематики, як загального користування, так і вузькоспеціалізовані. Активно використовуються перекладні російсько-українські, англо-українські словники Вони найбільші за обсягом словники в лексикографії. Вони містять близько 130 тис. слів. Також часто використовуються широкою аудиторією користувачів Інтернету словники іншомовних слів, які є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. Етимологічні словники простежують історію походження слів. Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва (бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і/або перекладними. Орфографічні словники подають слова і словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.