МОВА І СТИЛЬ РОБІТ

Мовностилістична культура дослідження найкраще виявляє загальну культуру її автора. Мова і стиль курсової роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкування вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Володіння мовою спеціальності, основу якої становить впорядкована і стандартизована термінологія, – один із основних показників наукового рівня дослідника.

Кожна наука має свій понятійний апарат та систему термінологічних позначень. При використанні понять з інших галузей знань необхідно подати тлумачення дефініцій та авторське пояснення їх використання.

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Емоційні мовні елементи в наукових роботах не рекомендуються.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість "я"використовувати "ми" та похідні від цього займенника словосполучення наприклад: "на нашу думку". Проте нагромадження у тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому радимо використовувати конструкції з невизначено-особовими реченнями, наприклад: "Спочатку наводять відбір зразків археологічних знахідок, а потім встановлюють її належність до однієї з культур." Використовується також форма викладу від третьої особи("На думку автора...", "Автор вважає..."). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками ("Розроблений комплексний підхід до вивчення...").

Основна стилістична особливість писемної наукової мови – об’єктивність викладу. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (очевидно, треба вважати), можливий (ймовірно, можливо).

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також посилання на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті це можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («як свідчить», «за повідомленням», «на думку», «за даними», «на нашу думку»).

Варто запам'ятати, що для наукового тексту характерним є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків у цьому розумінні є: спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки ("спочатку", "насамперед", "потім", "по-перше", "по-друге", потім" і т. ін.), заперечення ("проте", "тим часом", "але", "у той час як", "аж ніяк", "однак"), причинно-наслІдкові зв'язки ("таким чином", "завдяки цьому", "тому", "відповідно", "внаслідок цього", "крім того", "до того ж"), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до...", "звернімося до...", "розглянемо", "зупинимося на...", "розглянувши...", "перейдемо до...", "необхідно зупинитися на", "необхідно розглянути..."), результат, висновок ("отже", "значить", "як висновок", "на закінчення зазначимо"," все сказане дає змогу зробити висновок", "підсумовуючи, слід сказати...").

Для допомоги студенту у вирішенні цього завдання у додатку 7 винесено приклади мовних конструкцій, які можна використати в якості засобів зв`язку між реченнями курсової роботи.

Отже, обов'язкова вимога високої якості роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ	\|	ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ НАПИСАННІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.