Загальні відомості про контрольно – вимірювальні прилади автомобілів

Контрольно – вимірювальні прилади та інформаційні системи призначені для контролю за режимом руху і технічним станом автомобіля, а також за виникненням аварійних режимів у системах та передачі інформації водію про стан і режими роботи механізмів, систем і агрегатів машини.

Автомобільні контрольно – вимірювальні прилади за способом відображення інформації, яку вони дають водієві, поділяють на покажчики і сигналізатори.

Покажчики мають шкалу і стрілку. Щоб оцінити вимірювану величину, водій повинен на якийсь час відвернути свою увагу від спостереження за рухом автомобіля, подивитись на шкалу приладу й усвідомити його покази.

Сигналізатори реагують на одне (мінімально чи максимально допустиме) значення вимірюваного параметра й інформують про це світловим ( іноді звуковим) сигналом. Сигналізатор менше відволікає увагу водія від процесу керування автомобілем, однак має меншу інформативність.

До автомобільних приладів, ураховуючи умови їх роботи на автомобілі, ставляться жорсткі вимоги:

· прилади повинні витримувати вібраційні та ударні навантаження;

· працювати при температурі навколишнього середовища від

– 45 ° до + 80 ° С;

· не збільшувати похибки при зміні напруги живлення в межах 10...16 В (при номінальній 12 В) і зміні барометричного тиску в межах 86,4...106,– 4 кПа.

За будовою автомобільні прилади поділяються на електричні й механічні. Електричні прилади живляться від електричної мережі автомобіля. Механічні дають покази, використовуючи енергію вимірюваного середовища (наприклад, манометри для вимірювання тиску в системі мащення). Перевагою електричних приладів є простота передачі сигналу з місця контролю до місця спостереження.

Електричний контрольно – вимірювальний прилад (покажчик) складається з датчика і приймача, з’єднаних між собою проводами для передавання сигналу (рис. 11. 7.). У місці контролю встановлюють датчик 1 приладу, а в місці спостереження – приймач 2. Датчик має звичайно крім чутливого елемента 3, що вимірює контрольований параметр (вхідний сигнал), який - небудь перетворювач 4 сигналу в електричну величину, яка передається чутливому елементу 5 приймача. Сигнал, що надійшов у приймач, перетворюється в переміщення стрілки і на шкалі маємо значення контрольованого параметра. В сигналізаторах приймачем є сигнальна лампа.

Рис. 11. 7. Структурна схема контрольно – вимірювального приладу (покажчика):

1 – датчик; 2 – приймач; 3 – чутливий елемент датчика; 4 – перетворювач сигналу в датчику; 5 – чутливий елемент приймача; 6 – перетворювач сигналу в приймачі;

7 – шкала показів приймача

Розміщення приладів на автомобілі на автомобілі має бути підпорядковане рекомендаціям інженерної психології і відповідати естетичному оформленню кузова або кабіни автомобіля. Прилади і сигналізатори не повинні віддзеркалюватись на вітровому склі автомобіля і не мати відображень від стекол приладів. Контрольно - вимірювальні прилади не повинні створювати перешкод засобам зв’язку, радіо й телебачення, встановленим на автомобілі.

За призначенням усі контрольно – вимірювальні прилади поділяють на такі групи: вимірювання температури (покажчики температури); вимірювання тиску (покажчики тиску); вимірювання рівня палива (покажчики рівня); контролю зарядного режиму акумуляторної батареї (покажчики струму і напруги); вимірювання швидкості автомобіля і пройденого шляху (спідометри); вимірювання частоти обертання (тахометри); вибору економного витрачання палива (економетри); неперервного вимірювання і реєстрації швидкості руху автомобіля, пройденого шляху і витрати палива (тахографи).

Вартість приладів від загальної вартості автомобіля незначна, проте вартість агрегатів, стан яких контролюється приладами і дає можливість не допустити їх виходу з ладу, в сотні разів перевищує вартість приладів.

Останнім часом розвивається так звана бортова система контролю

( БСК ), на яку покладаються функції попередження водія про необхідність вжиття додаткових заходів з технічного обслуговування і до якої входять автоматичний контроль за рівнем гальмівної рідини, експлуатаційним станом гальмівних колодок, фільтрів, справністю ламп світлоосвітлювальних приладів тощо. Відповідно до чинних міжнародних вимог (СТ СЕВ 4462 – 83 і СТ СЕВ 5076 – 85), символи для позначення органів керування рухом, робочими органами й пристроями, допоміжним обладнанням, а також засобів інформації стандартизовані і використовуються на панелі щитка приладів, дисплеях чи безпосередньо на органах керування в кабіні водія.

Рис. 11. 8. Символи контрольно – вимірювальних приладів і сигналізації:

1 – тиск оливи в двигуні; 2 – увага, аварійний стан; 3 – тиск палива в двигуні; 4 – тиск мастила в трансмісії; 5 – час: години, хвилини, секунди; 6 – тиск оливи в гідротрансформаторі; 7 – температура мастила в трансмісії; 8 – мотолічильник; 9 – тиск оливи в гідросистемі начіпного механізму; 10 - тиск мастила в гідросистемі начіпного механізму; 11 – аварійний стан двигуна; 12 – тиск оливи в турбокомпресорі; 13 – тиск охолоджувальної рідини; 14 – температура двигуна; 15 – тиск рідини в гальмівній системі; 16 – температура охолоджувальної рідини; 17 – температура мастила в двигуні; 18 – тиск повітря у пневмосистемі; 19 – тахоспідометр; 20 – рівень охолоджувальної рідини; 21 – аварійний стан трансмісії.

Рис. 11. 9. Класифікація контрольно – вимірювальних приладів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конструктивні особливості електричного стартера автомобіля	\|	Контрольно – вимірювальні прилади автомобіля ЗАЗ – 1102

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.