1. Постійно думати про предмет дослідження. Біографи Д.І.Мендєлєєва пишуть, що Дмитро Іванович побачив свою таблицю у сні. На цій підставі деякі скептики стверджували, що періодична система елементів могла наснитися і будь-кому іншому. Але, якщо врахувати, що Мендєлєєв близько 20 років думав про систематизацію елементів (а по суті це - багатокритеріальна задача упорядкування), то достовірність такого твердження скептиків близька до нуля.
Із цього принципу випливає практичний висновок: не можна займатися науковою працею, обмежуючи себе годинами обов'язкової присутності.
2. Не працювати без плану, хоч за весь період роботи може існувати декілька планів. Слід позбутися некритичного сприймання чужих думок та ідей. Варто насамперед шукати власні шляхи вирішення проблеми, свій напрямок наукового пошуку, тоді вивчення літератури буде корисним, бо дасть змогу уникнути помилкових шляхів.
3. Контролювати хід роботи, обмежувати глибину розробки. За результатами контролю треба коригувати загальний план та його частини. У будь-якому дослідженні треба обмежувати ширину та глибину охоплення теми.