• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми сучасної держави

Форма держави постає через її формотворчі фактори, якими виступають форма державного правління, форма державного устрою та політичний режим.

Важливим компонентом, який визначає форму держави, є форма державного правління.

Форма державного правління- це спосіб організації верховної влади, процедура утворення політичних інститутів і встановлення норм їх взаємовідносин із населенням.

Форма державного правління є суттєвою характеристикою будь-якої держави як способу соціальної організації, упорядкованого й керованого улаштування суспільства.

Існують дві форми державного правління: республіканська і монархічна.

Монархія (від гр. «єдиновладдя») — це форма правління, за якої влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного володаря, голови держави — монарха (короля, царя, шаха, імператора, еміра тощо).

Головні ознаки монархії: монарх — головне джерело влади і права; влада передається за спадком; здійснюється безстроково; не залежить від населення (підданих).

Монархії класифікуються на обмежені(конституційні, парламентські) та необмежені(абсолютні).

Сучасний монархічний лад є в п'ятдесяти країнах світу: у понад десяти розвинених країнах і в понад двадцяти країнах, які звільнились від колоніалізму. Абсолютні монархії (Катар, Саудівська Аравія, Оман, Брунею); і теократичні (світська влада в руках духовенства - Ватикан); конституційні (парламентські) монархії (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія та ін.); дуалістичні монархії (влада між монархом і парламентом: Йорданія, Бахрейн, Кувейт, Марокко).

Абсолютна монархія (лат. absolutes - безумовність, необмеженість) - це максимальна централізація управління суспільством, вся верховна влада зосереджена в руках монарха.

Конституційні, або парламентські монархіїхарактеризуються тим, що коронована особа є главою держави, вважається її символом, уособленням єдності нації. Як суб'єкт влади в державі може виступати джерелом права (видавати або затверджувати закони, її іменем чиниться правосуддя, вона представляє державу на міжнародній арені, призначає главу уряду та міністрів, однак робить це відповідно до пропозицій лідерів партійних фракцій, що здобули більшість у парламенті. Хоча державне управління в конституційних монархіях здійснюється від імені корони, уряд тут формується парламентським шляхом.

У дуалістичній монархії повноваження монарха є обмеженими в законодавчій сфері, проте достатньо широкими у сфері виконавчої влади. Парламент, навпаки, не має впливу ні на формування уряду, ні на його склад і діяльність. Цей тип монархій має тенденцію до переростання в конституційні монархії або в республіки.

Республіка(від лат. «суспільне діло») — це форма правління, за якої голова держави є виборним і змінюваним, а його влада вважається похідною від волі виборців та представницького органу.

Головні ознаки республіки: джерелом влади в республіці є народ; влада обирається; є строковою; несе політичну відповідальність перед виборцями.

За способом формування державних органів і принципами взаємин між ними вирізняють президентські, парламентські та змішані (президентсько-парламентські) республіки.

1. Прямий мандат народу, яким наділений президент (лат. praesidens - той, що сидить попереду) у президентській республіці, дозволяє йому та його урядові діяти незалежно від законодавців, зосереджувати широкі повноваження в окремих структурах виконавчої влади, що надає врядуванню оперативності й дієвості.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Акредитив та його форми
10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
11. Антиінфляційна політика держави
12. Антимонопольна діяльність держави

Переглядів: 904