Вікторина

Цікавою та своєрідною формою соціально-педагогічної діяльності є вікторина.

Вона містить набір питань, пов'язаних між собою спільною темою, які ставляться в усній або письмовій формі. Вікторина дає можливість виявити ерудицію учасників, коло їх інтересів і уподобань. Під час проведення вікторини створюються умови для безпосередньої активної участі глядачів. Вона сприяє вирішенню соціально-педагогічних завдань у поєднанні з відпочинком та розвагами.

За змістом вікторини можуть бути досить різноманітними: літературними, музичними, лінгвістичними та комбінованими. Однією з істотних переваг вікторини перед іншими організаційними формами є те, що вона не потребує детальної попередньої підготовки як з боку ведучого, так і з боку учасника. Зважаючи на специфіку соціально-педагогічної діяльності, цей факт є досить важливим для соціального педагога (соціального працівника), який має частіше справу зі змінним контингентом дітей та підлітків. Можна виділити кілька наступних рекомендацій щодо підготовки та проведення вікторини:

1. Доцільно проводити вікторину, присвячену одній темі, або таку, яка складається з питань, пов'язаних між собою спільною тематикою. Це дозволить учасникам вікторини сконцентрувати свої інтелектуальні знання в певній галузі.

2. Вибір ведучого для ведення вікторини — один з важливих моментів діяльності педагога-організатора. Ведучий — головна постать цього заходу. В ролі ведучого може виступати дорослий або хтось з підлітків. Кількість ведучих не обов'язково має бути обмеженою однією особою.

3. Попереднє ознайомлення учасників з темою вікторини. Про проведення вікторини повідомляється за кілька днів. Це можна зробити у вигляді яскравого оголошення — плакату на зразок: «Якщо ти хочеш перевірити свої знання в галузі культури (мови, мистецтва...), вибороти звання переможця у вікторині «Слідами літературних героїв», ми чекаємо на тебе 20 грудня 1999 року о 18.00 в клубі «Юність».

4. Оформлення вікторини передбачає розробку певних ігрових ситуацій, системи оцінювання гравців, символічних нагород.

5. Форма проведення вікторини може бути індивідуальною (участь бере кожен учасник) або груповою (учасники об'єднуються у команди), при цьому обирається визначена кількість гравців, а всі інші учасники є болільниками.

6. Журі не лише визначає кількість балів, але й детально мотивує свої оцінки, доповнюючи та уточнюючи відповіді учасників.

Диспут

Працюючи з підлітками та молоддю, соціальний працівник повинен враховувати психологічні особливості цих вікових груп, зокрема їх прагнення до самоствердження у процесі спілкування з дорослими та однолітками. Спілкування в цих групах проходить здебільшого у формі суперечки та дискусій. Тому, враховуючи ці фактори, соціальний педагог (соціальний працівник) може активно залучати підлітків та молодь до обговорення гострих соціальних проблем з метою формування позитивних ціннісних орієнтацій молоді та профілактики асоціальних форм поведінки. Однією з найбільших поширених та ефективних форм проведення дискусії серед підлітків та молоді є форма диспуту. Диспут — зіткнення думок, різних точок зору. Це одна з форм роботи соціального працівника, яка потребує досить тривалої попередньої підготовки в межах від двох до трьох тижнів. Підготовка і проведення диспуту мають свою методику. Попередню роботу доцільно розпочати з вибору теми дискусії. Орієнтовна тематика диспутів для учасників 14-17 років може бути надзвичайно багатогранною, наприклад: «Чи потрібно сучасній людині кохання?», «Ким бути чи яким бути?», «Що вагоміше: широта душі чи тверезий розрахунок?», «Молода сім'я» — одноголова чи двоголова?», «Сучасна людина — яка вона?».

Підготовка до диспуту не обмежується вибором теми, вона включає такі складові елементи:

· розробка плану підготовки диспуту з переліком відповідальних за певну ланку роботи;

· добір літератури з обговорюваної проблеми;

· визначення основних питань дискусії;

· підготовка плакату — об'яви з переліком основних питань дискусії (вивішується за два тижні);

· вибір ведучого диспуту;

· оформлення приміщення для проведення диспуту (виставка книжок, плакати з цитатами, різноманітні ілюстративні матеріали тощо);

При визначенні основних питань диспуту слід врахувати, що:

· питання дискусії повинні бути значущими для учасників;

· питання мають містити в собі скриті суперечності;

· не повинні бути загальними;

· не можна допускатися провокуючих запитань;

· не варто ставити запитання, на які можна дати однозначні відповіді;

· доцільно обговорювати не більше п'яти-шести питань.

Наприклад, до диспуту на тему «Сучасна молода людина — конформіст чи нігіліст?» можна запропонувати такі запитання для обговорення:

· Який образ молодої людини ви обстоюєте?

· Чи можлива гармонія зовнішнього і внутрішнього в поведінці молодої людини?

· Чим повинна керуватися сучасна молода людина в житті: почуттями чи тверезим розрахунком?

· Чи всі способи самоствердження молодої людини можуть бути виправдані?

· Ідеал молодої людини — міф чи реальність?

Педагогові-організатору слід не лише сприяти формуванню в молоді вміння обстоювати власну позицію, але й ознайомлювати її з правилами дискусії. Доцільно такі правила подавати у формі плакату в приміщенні, де має відбутися диспут.

Наводимо один з можливих варіантів правил дискусії:

· ти прийшов на диспут — обов'язково вислови та аргументуй власну точку зору;

· перш ніж сперечатися, подумай, що ти хочеш довести;

· говори просто, ясно, логічно, послідовно;

· не повторюй того, що до тебе вже було висловлено;

· сперечайся чесно: не перекручуй думок людини, з позицією якої ти не погоджуєшся;

· поважай того, хто з тобою дискутує, не вдавайся до особистих образ;

· не розмахуй руками, не підвищуй голосу; найкращі докази — аргументи та факти.

Висока виховна роль такої специфічної форми зборів, як диспут, на якому, формуються і закріплюються полемічні уміння, уміння залучити й удержати прихильників, впевненість у собі. Крім того, диспут може оголити різні сторони істини, що в соціальній роботі трапляється нерідко, і сприяти більш глибокому розумінню суті соціальних проблем. Диспут — це організована полеміка по заздалегідь визначеній темі на відміну від дискусії, яка являє собою зіткнення різних точок зору на, можливо, спонтанно виниклу тему. Соціальному працівнику, педагогу, лікарю доводиться регулярно вступати в дискусії з клієнтами (а іноді і з представниками інших соціальних установ, начальством, діячами органів соціального управління). За всієї емоційної насиченості такої комунікації основним у дискусії повинні бути логічна обґрунтованість і особистісна переконаність учасників, що дозволить їм впливати на своїх опонентів.

Використання в соціально-педагогічній діяльності диспуту як однієї з форм дискусії з урахуванням зазначених рекомендацій створює умови для самоствердження юнацтва в процесі спілкування з дорослими та однолітками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практична робота № 5. Проект організаційної форми	\|	Конкурс

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.