Практична робота № 15. Програма ігротеки

Мета роботи:закріпити теоретичні знання з теми «Особливості використання ігрових технік у соціальній вуличній роботі»; розвивати професійне мислення.

Практичне завдання:

Підготуйте програму вуличної ігротеки, розраховану на конкретну категорію дітей.

Методичні рекомендації:

Ігротека на вулиці — це комплекс ігор, які пропонуються об'єктам і клієнтами вуличної соціальної роботи з метою створення умов для змістовного дозвілля, пропаганди здорового способу життя.

Вибір гри залежить від віку учасників, стану здоров'я, погодних умов, від ступеня підготовленості дітей, від місця проведення.

Існує декілька класифікацій ігор.

За видом внутрішніх цілей розрізняють:

· ігри з конкретною кінцевою метою, по досягненню якої групою гравців або окремим гравцем вони або він оголошуються переможцями й гра припиняється;

· ігри із проміжними фіналами й відкритим кінцем. Їх сценарій як правило має обмеження за часом проведення гри. Кожен гравець або група гравців мають свою конкретну мету, однак її виконання не є кінцем гри: з'являються нові цілі й гра триває. Ігри цього типу можуть бути «багатосерійні»; ігри «нон-стоп», тобто безупинно йдуть у режимі реального часу, де гра поєднується зі звичайною життєдіяльністю людини.

За джерелами або за методом створення (за наближеністю ігрового світу до реальності) ігри діляться на:

· умовні ігри, у яких ігрова ситуація повністю винайдена ведучим;

· ігри по книзі, як правило фантастичній;

· ігри з реальним першоджерелом, як правило історичним. Відзначимо, що в іграх за реальними джерелами весь антураж в більшості випадків суворо регламентований, тому готувати таку гру легше (є реальні аналоги), а при її проведенні набагато менша можливість випадання гравців з контексту гри.

Наступний тип класифікації за ступенем занурення в гру. Він включає масштабність та технічну складність організації гри:

1) настільні ігри. Проводяться, як правило, на ігровому полі або дошці («на столі»). Звичайно вимагають заздалегідь намальованої карти або поля. Особистого персонажа в даних іграх немає; атрибутика, простір і час не моделюються. У цьому вони наближаються до інших настільних ігор типу шахи т.д.

2) словесні ігри. Проводяться як правило в масштабах кімнати. Часто складаються ведучим на ходу, у цьому випадку матеріальна підготовка мінімальна: потрібні ручка, блокнот і гральний кубик. Розгорнуті варіанти використовують карти, фіксовані системи обрахування подій і заздалегідь підготовлені сюжетні модулі. В іграх такого типу відіграється персонаж, тобто необхідне представлення себе в якійсь ролі в якихось зовнішніх обставинах. Час частково реальне (в основному, у діалогах). Дуже рідко відіграються простір, предмети (атрибутика) і дії;

3) павільйонні або кабінетні ігри («павільйони» або «кабінетки»). Проводяться в межах декількох кімнат, максимум — одного будинку. Вимагають спеціальної підготовки й організації у формі створення правил й організації зовнішнього антуражу. В іграх цього типу відіграються персонажі; атрибутика, простір, час і дії по можливості реальні;

4) ігри на місцевості (з виїздом у певне місце (звичайно в ліс) і без відриву від реального життя). У кожній з подібних ігор потрібні правила й зовнішня атрибутика типу костюмів, предметів.

За ступенем сценарності та контролю (мається на увазі контроль за проходженням сюжету) ігри діляться на наступні типи:

· без сюжетного контролю. На подібних іграх ведучі стежать винятково за виконанням правил, або, якщо грають висококваліфіковані свідомі гравці, взагалі обмежуються функцією спостерігачів;

· з загальним контролем і проміжними інформаційними вступними. Здійснюється періодичне «укидання» у гру нової інформації для управління сюжетом;

· з суворими вступними для окремих гравців (команд). Тут певні гравці або навіть цілі команди заздалегідь одержують обов'язкові для виконання інструкції, що стосуються як правило моделювання поведінки їхніх персонажів;

· з персонажами-професіоналами (ігротехніками). У гру вводиться певна кількість так званих ігротехніків, тобто людей, які цілеспрямовано ведуть сюжет у певну сторону ігровими методами;

· з заздалегідь підготовленими сценками («театралками»). Окремі гравці, команди або ігротехніки заздалегідь репетирують постановочні сценки, які розгортають у процесі гри за командою ведучих;

· сценарна (постановочна) гра з мінімумом свободи у гравців. Дана гра наближається до театральної дії тим, що загальний хід її сюжету жорстко заданий від початку. Відрізняється ж вона тим, що хоча плин а іноді і фінал такої гри заздалегідь визначені, але в рамках конкретних дій гравці цілком вільні. Більш того, на подібній грі немає глядачів, тому що загальна маса фонових персонажів хоч і не здатна істотно вплинути на хід сюжету, але все-таки перебуває в грі.

Окреме місце в діяльності ігротехніка належить індивідуальним іграм чи іграм з обмеженим колом учасників. Основними ознаками цих ігор є постійний довготривалий контакт організатора гри і вихованця, відсутність стимуляції за допомогою інших учасників змагання, можливість мати високу оцінку і визнання своєї діяльності з боку оточуючих. Всі ці проблеми має вирішувати організатор гри. У процесі індивідуальної роботи ігротехнік може залучати батьків, осіб з кола найближчого оточення дитини до участі в іграх, і, по можливості, самому брати в них участь.

Серед ігор, що спрямовані на розвиток якостей особистості школяра, окреме місце займають ігри в системі комунікації. Означені ігри спрямовані не лише на розвиток комунікативних якостей, а й на формування таких рис особистості як: творчий інтерес, бажання пізнати себе, сміливість, самостійність, ініціативність, незалежність поведінки, повага до інших, емпатійність, терпляче ставлення до оточуючих, цілеспрямованість, вміння довести почату справу до кінця, почуття гумору, спостережливість, енергійність, товариськість, самовідданість, гордість, почуття прекрасного, і, головне, — задоволення від процесу творчості.

Типологія ігор, рекомендованих для використання на вуличних ігротеках

Спортивні ігри, їх використання в умовах вуличного простору передбачає не тільки організацію турнірів, змагань вуличних та дворових команд з різних видів спорту (стрітбол, міні — футбол, настільний теніс шахи та шашки), але і інші форми профілактичної роботи з клієнтами вуличної соціальної роботи (консультативну, інформаційну, діагностичну). Перед організаторами спортивних ігор постають питання розробки Положення про проведення турніру або змагань в умовах вуличного простору, погодження з державними установами та органами правопорядку умов та часу проведення заходів, чіткого дотримання норм безпеки їх учасників. Олімпійська система організації турніру передбачає участь в ньому команд до першої поразки після жеребкування, групова система-виявлення переможців групових турнірів (кожна команда або учасник грають між собою), а потім їх переможці за кубковою системою виявляють найсильніших у чвертьфіналах, полу фіналах та фіналі. В спортивній ігровій програмі обов'язково треба враховувати такі складові елементи як парад та представлення учасників заходу, організаторів та членів суддівської колегії, правил проведення турніру, церемонію нагородження призерів та переможців. Велику увагу слід приділити і інформаційно-технічному забезпеченню заходу (наявність стенду з результатами жеребкування, ігор, статистичною інформацією; спортивне та ігрове обладнання, форма учасників змагань; звукове підсилення та кваліфікований коментар ходу проведення заходу з відповідною інформацією про організаторів, партнерів та спонсорів, що допомогли в його організації та проведенні). Рекомендується проводити подібні ігрові програми після відповідної інформаційної підготовки в ЗМІ та збору попередніх заявок команд на участь в турнірі або змаганнях.

Настільні ігри. Шашки, шахи, настільний теніс, конструктори, лото, пазли, ігри на папері, орігамі, ігри з кубиками, фішками, картками тощо.

Рухливі ігри. Командні естафети з предметами (м'ячі, скакалки, резинки, обручі, кеглі, повітряні кульки, гімнастичні палиці, клюшки, ракетки тощо), жартівливі змагання, народні рухливі ігри (квач, стрибунець, лапта тощо).

Ігри-атракціони. Командні та індивідуальні змагання па влучність (влучення до мішені, дартс, накидування кілець, метання м'ячів до кошика, боулінг тощо), змагання на силу (перетягування канату, армреслінг...), жартівливі атракціони (конкурси із заплющеними очима, зв'язаними руками тощо).

Музичні ігри. Пісні-повтори, пісні з рухами, шумові оркестри, карооке, пісенні аукціони, пісенні вікторини тощо.

Танцювальні ігри. Хороводи, народні танцювальні ігри (коза, струмочок), жартівливі ігри-танці (танець на газеті, «протилежні» танці), ігри для дискотек.

Рольові ігри. Інсценізовані казки, пісні, анекдоти, ігри-пародії, ігри-пантоміми.

Інтелектуальні ігри. Ігри на розвиток логічних та евристичних здібностей, концентрацію уваги, на тренування пам'яті, розвиток процесів мислення, вікторини, конкурси знавців тощо.

Надзвичайно актуальною на сьогодні є проблема підготовки ігротехніків з складу спеціалістів соціальних служб чи волонтерів.

Головна рекомендація для організаторів такого роду ігрової діяльності (соціальних працівників, волонтерів) — це розуміння і відчуття дійсно творчої природи таких ігор. Кожна окрема група граючих не повинна дотримуватись умов і змісту вище запропонованих ігор. Умови, сюжет цих ігор не є догматичними. Кожен ігротехнік може і повинен знайти свій погляд на гру. Ми вважаємо, що результатом такої роботи може стати авторська картотека творчих ігор. Кожна гра, крім назви, може мати певний код, додатки, що допоможуть у визначенні її виховного потенціалу. Систематизація залежить від досвіду ігротехніка і місця, яке займає гра в системі його роботи. Досвідчений ігротехнік залучає до створення картотеки творчих ігор колег, волонтерів. У вигляді «творчої скриньки», «творчого заповіту», «творчого літопису» така картотека передається як спадок. У будь-якому випадку картотека ігор повинна бути вагомою складовою творчої лабораторії кожного соціального педагога. Хотілось би згадати Горація, який писав, що заслуговує схвалення той, хто поєднав приємне з корисним. Використання гри в системі соціальної роботи є яскравим прикладом поєднання приємного творчого задоволення від емоційної, натхненної діяльності вихованців з поважною справою розвитку особистості, формування її якостей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практична робота № 14. Програма організації дозвілля	\|	Практична робота № 17. Пам’ятка-рекомендація для підлітків з безпечної статевої поведінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.