1. Кількість. Діагностичне значення має як одноразова кількість харкотиння, так і виділене за добу. Кількість харкотиння залежить від характеру патологічного процесу в бронхах і легенях.
Мізерне відділення харкотиння (одноразове до 2-5 мл), або добове до півстакана пов'язані з посиленням секреції слизової оболонки органів дихання (бронхіт, бронхіальна астма, осередкова пневмонія). Велика кількість харкотиння (одноразове до 200 мл) або добове ( до 1,5л) спостерігається при розплавленні тканини легені ( абсцес легені, бронхоектази, туберкульоз, рак легені ).
2. Характер. Харкотиння неоднорідне. В його склад входить слиз, гній, кров, серозна рідина, фібрин. Воно буває: слизисте, слизисто-гнійне, слизисто-гнійно-кров'яне, серозне, серозно-гнійне, кров'яно-слизисте та ін.. При описі прийнято переважаючий субстрат ставити на друге місце.
3. Ділення на шари спостерігається у разі виділення харкотиння при спорожненні великих порожнин в легені. Нижній шар (щільний) складається з гною, детриту; а верхній шар – рідкий. На поверхні його часто є третій шар – пінистий.
4. Кольорзалежить від характеру харкотиння, або від кольору частинок з повітря. Сіруватий, жовтий або зеленуватий говорить про наявність гною. Іржавий, червоний, коричневий –про домішки крові і продуктів її розпаду. Сірий і чорний кольор додає харкотинню вугілля і пил; а білий – борошняний пил.
5.Консистенция залежить від складу харкотиння. За наявності слизу – в'язке, великої кількості фібрину – клейке, серозної рідини – рідке.
6. Запах. В більшості випадків харкотиння не має запаху. При розпаді тканини легені набуває смердючий або гнильний запах (абсцес, гангрена, розпад злоякісних пухлин, бронхоектазів)