Поняття політичних технологій і їх специфіка

ПЛАН

Мета лекції.

Лекція 15. ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Питання до самоконтролю

1. Що таке «політична культура»?

2. Як політична культура пов'язана з культурою суспільства?

3. Яку роль у функціонуванні суспільства грають традиції?

4. Поясніть основні типологічні моделі політичної культури.

5. Які риси характерні для політичної культури України?

6. Що означає термін «фрагментарна політична культура»?

7. У чому полягає суть процесу політичної соціалізації?

8. Чим первинна соціалізація відрізняється від вторинної?

9. Чи можна за допомогою політичної культури пояснити відмінності у політичному устрої, організації влади у конкретних країнах? Аргументуйте свою відповідь прикладами.

10. Назвіть найбільш характерні риси політичної культури політичних лідерів сучасної України.

1.Поняття політичних технологій і їх специфіка

2. Сутність політичного аналізу

3. Політичне консультування

4. Інформаційні технології.

Успіху в політичній діяльності досягають завдяки багатьом чинникам, але найбільше залежить він від підготовленості політика. Йдеться не лише про знання, здібності, особисті якості, а й про володіння політичними. технологіями, які мають свої особливості, механізми дії та впливу на окремих громадян та спільноти. Важливо, хто і з якою метою їх використовує, наскільки моральними є дії, вчинки суб'єктів політичного процесу.

Політичні технології (грец. techne — мистецтво, майстерність) — це сукупність найдоцільніших прийомів, засобів, процедур реалізації функцій політичної системи, спрямованих на підвищення ефективності політичного процесу та досягнення бажаних результатів у сфері політики..

Політичні технології містять у собі як прийоми досягнення негайних локальних короткочасних результатів (тактика), так і отримання глибинного, глобального, тривалого ефекту (стратегія). Використання тих чи інших політичних технологій визначає ефективність політичного управління, регулювання політичних процесів, стійкість політичної системи і всього політичного простору. Політичні технології здебільшого визначаються типом суспільного розвитку (домінування в ньому еволюційних чи революційних процесів), характером режиму (демократичний, тоталітарний тощо).

Політичні технології поділяються на загальні (стосуються інтересів багатьох суб'єктів політичного процесу) та індивідуальні (притаманні окремим суб'єктам політики). Серед перших найпоширеніші технології завоювання та утримання влади. Індивідуальні технології використовують окремі політики в процесі своєї політичної діяльності. Вони пов'язані із завоюванням популярності, умінням контактувати з громадянами, майстерністю дискутувати, виголошувати промови, вести мітинги, збори, вдосконалювати власний імідж тощо.

Люди по-різному ставляться до політики. Одні беруть активну участь у її практичній реалізації, інші — індиферентні до неї. Зацікавленість політикою зумовлена багатьма чинниками (вік, стать, соціальне становище, сімейний стан, кланові, національні традиції, інформованість, рівень освіти, культури, інтелекту та ін.). Відповідно до цього вироблено таку типологію політичних ролей:

Ø рядові громадяни (об'єкт політики, політичних процесів);

Ø рядові громадяни, опосередковано залучені до політичної практики як члени профспілок, виробничих колективів тощо;

Ø громадяни, які належать до виборного органу, є активними членами певної політичної організації;

Ø громадські, політичні діячі, які активно займаються практичною політичною діяльністю;

Ø професійні політики (для них політична діяльність є домінуючою);

Ø політичні (загальнодержавні, загальнонаціональні) лідери.

Беручи участь у політиці, людина керується здебільшого двома мотивами:альтруїстичним (вдосконалити суспільне життя) та егоїстичним (здобути владу, популярність, багатство). Більшість політиків демонструє перший і намагається приховати другий мотив, особливо спочатку. Мотиви визначають мету і програму політичної діяльності. Мотивуючими її чинниками є потреби самовираження, самореалізації, визнання, свободи, самозабезпечення, влади тощо. Як правило, всі вони взаємозалежні. Щоб розпізнати справжню мету політичної діяльності суб'єкта політики, передбачити її результат, слід уважно аналізувати характер і особливості його потреб.

За місцем, яке політичні технології займають у суспільстві, їх можна розглядати як:

Ø політичні інститути, тобто форми політичної раціональної спільної діяльності індивідів;

Ø політичні процеси, тобто зміни соціально-політичних явищ у просторі і часі;

Ø політичну діяльність, тобто перетворення об'єктів суб'єктами;

Ø політичні системи, тобто цілісні структурно-функціональні утворення;

Ø політичні режими, тобто сукупність методів і способів здійснення влади;

Ø форму політичної комунікації, тобто інформаційного обміну в політиці.

З позиції виконуваних функцій політичні технології необхідно розділити на три групи:

1. технології політичної діяльності (технології влади; технології політичного управління; технології прийняття політичних рішень; технології політичного лідерства; технології політичного конструювання; технології політичних конфліктів; технології політичних реформ; антикризові політичні технології),

2. технології політичного аналізу (технології політичних досліджень; технології політичного прогнозування; технології політичного планування; технології політичного моделювання; технології аналізу політичних ризиків),

3. технології політичних комунікацій (PR-технології; виборчі технології; технології політичної реклами; технології політичного впливу і маніпулювання; технології формування політичного іміджу; технології міжнародних політичних комунікацій).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості розвитку політичної культури в Україні	\|	Структура політичного аналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.