• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація

ПЛАН

Мета лекції.

Лекція 17. ПОЛІТИКА ТА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ

Питання до самоконтролю

1. Що таке виборча система та які типи виборчих систем існують у демократичних країнах? Які вони мають вади й переваги?

2. Чим прямі вибори відрізняються від непрямих?

3. Що таке виборча система?

4. Сформулюйте основні достоїнства і недоліки мажоритарної і пропорційної виборчих систем.

5. Який тип виборчої системи використовується при виборах депутатів ВР України?

6. Які основні причини абсентеїзму? Чи є він проблемою для України?

7. Яким є рівень виборчої активності в демократичних країнах і в Україні? Що спонукає громадян до участі у виборах?

8. Які виборчі системи застосовувались на виборах в Україні після проголошення її незалежності? Охарактеризуйте тип та особливості чинної виборчої системи в Україні.

9. Яка виборча система, на ваш погляд, переважна для України? Аргументуйте свою точку зору.

10. Чи можлива ідеальна виборча система, яка б найефективніше реалізувала всі принципи демократії?

1. Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація.

2. Національні відносини та проблеми національної політики.

3. Етнонаціональне самовизначення націй.

4. Етнонаціональна політика в Україні.

Щоб правильно визначити поведінку суб'єктів етнополітики, потрібно з'ясувати такі основні поняття, як «народ», «нація», «етнос», «етнічна група», «націоналізм» і «національні меншини», «етнічні конфлікти» тощо. Нерідко їх трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Так, етнологічно «народ» і «нація» — ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними.

Народ — біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками.

Схематично діалектику його формування можна змоделювати у такий спосіб:

Þ з сім'ї виросла родина,

Þ з родини — рід,

Þ рід перетворився на плем'я,

Þ плем'я — на народ.

Внаслідок тривалого співжиття племена змішувалися. Вчені довели, наприклад, що:

ü французький народ — наслідок змішання римлян, кельтів і германців;

ü український — слов'янських і тюркських племен Київської Русі;

ü завдяки змішанню слов'ян, угро-фінських племен, гунів, монголів і татар постав російський (московський) народ.

Та сутність народу не вичерпується біологічним походженням, оскільки він живе в певному просторі. Саме простір як місце постійної осілості народу є дуже важливим чинником його існування. Люди здавна були пов'язані природою, простором, який для них був близьким, рідним, а всякий інший — чужим. Колективними зусиллями народу облаштовувалася певна територія. Народжувалося поняття «батьківщина». До цього прилучився ще один важливий компонент — мова. З її допомогою люди спілкувалися між собою, завдяки їй починалося духовне життя народу. Кожне соціальне явище — це явище народне: народна культура, народне мистецтво, народна релігія тощо.

Якщо народи існували з давніх-давен, то нації викристалізувалися лише в XVII—XVIII ст. (німці стали нацією в XIX ст.). На відміну від народу, нація не є витвором природи, а народжується історично.Звісна річ, складно встановити, коли народ історично стає нацією. Процес переростання народу в націю — це повільна кристалізація національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Отже, нація формується з етносу.

Етнос визначається як стійка соціальна спільність людей, які об'єднані єдиною мовою, своєрідністю культури, побуту, традицій, звичаїв, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших подібних спільнот (самосвідомістю).

Важливим елементом етносу є спільна історична територія, де проходив процес його становлення і розвитку. Історична пам'ять включає як реальні факти, так і історичні міфи. Історичними фактами можуть бути елементи культури (могили, храми, замки) і природного ландшафту (краєвиди). Історичними є міфи про спільне походження етносу.

За допомогою мови, яка постійно оновлюється, змінює свою структуру, етнос передає з покоління у покоління свій історичний досвід, зберігає самобутність і безперервність.

Релігія, надаючи нормам співжиття етносу священного змісту, закладає культурну основу етнічної ідентичності.

Цю ж функцію виконує державне утворення, яке шляхом воєн мобілізує різні групи в єдиний етнос. Основним засобом мобілізації етносу на воєнні дії був страх перед чужинцями.

Існує два способи утворення етносу: об'єднання та поділ. З одного боку, етнос формується шляхом об'єднання племен, міст-держав, з іншого — утворюється внаслідок сектантського розколу або етнічного розпаду, при якому одна з етнічних груп відколюється від основної і стає новою етнічною спільнотою.

Етнос може змінюватися, зникати або оновлюватися. Цілковите зникнення етносу можливе лише за умови геноциду і етноциду. Геноцид — це свідома політика фізичного знищення етносу (наприклад, знищення нацистами євреїв або турками вірмен). Геноцид потрібно відрізняти від масових убивств окремих груп населення з метою придушення їхнього опору. Етноцид передбачає знищення культури етносу, його асиміляцію.

Етнічна група - спільнота людей, споріднених або хоча б близьких за історичним походженням, етногенезом, мовою спілкування, нинішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної і духовної культури, звичаями та іншими ознаками.

Важливі лише риси й ознаки однотипової характеристики цих людей: у чомусь вони споріднені або близькі, але з певного часу і через конкретні обставини живуть нарізно.

Статус етнічної групи визначається трьома параметрами:

1. компоненти цього умовно взятого „етнічного цілого” живуть на великих географічних просторах, зберігаючи у відносній цілісності основні типологічні риси своєї етногенезисної організації;

2. не мають єдиного державного утворення, що суверенізує їхню політичну волю і забезпечує їхнє правове самовизначення;

3. покинувши прабатьківщину, далеко за її межами створили (або створюють) нові етнокультурні ареали. Сьогодні це, наприклад, ескімоси (що проживають у Росії, Канаді, США, Гренландії, інших північних країнах), араби (у багатьох країнах Азії і Африки), індіанці (в усіх країнах Північної і Латинської Америки), євреї (в усіх країнах світу, є навіть угандійські, „чорні” євреї).

За різними оцінками на Землі зараз можна налічити від двох до трьох тисяч етнонаціональних утворень, а держав — членів ООН — близько 200. Тільки 270 етносів складаються з понад одного мільйона людей, інші — значно малочисельніші. Є країни переважно мононаціональні (Норвегія — 99,8 % норвежців; Японія — 99 % японців; Австрія — 92,5 % австрійців тощо). Проте більшість сучасних держав багатонаціональні, вони об'єднують корінні етноси та інші етнічні і національні групи, для них проблема етнонаціональних відносин, національної політики залишається однією з найважливіших.

Народність - це історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка передує нації.

Вона характеризується тими самими ознаками, що й нація, але відрізняється від неї рівнем економічного й соціального розвитку. Соціальні структури націй і народностей істотно відрізняються. На відміну від нації у народності немає промисловості і відповідно - „свого” робітничого класу. Для перетворення народності в націю важливо, щоб вона з традиційно-аграрної стала аграрно-промисловою, урбанізованою. Крім того, народність, як правило, менш численна за націю. Нації формуються на базі як однієї, так і декількох народностей.

Існують два поняття нації:

Перше: це нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. До нації належать усі, хто є громадянами держави (а не тільки громадяни, які становлять етнічну більшість).

Друге: нація як народ, етнос, який переріс у націю. До нації належать тільки всі споріднені з певним етносом (так, до української нації належать тільки українці, але ніколи — поляки, євреї, німці, навіть якби вони були б громадянами України).

Відповідно є багато визначень нації:

1. французькі політологи Г. і К. Вілард вважали, що нація - це насамперед спільність історичної долі.

2. марксисти вважали, що нація - історично сформована стійка спільність людей, котра виникла на основі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності специфічних особливостей національної культури, яка відрізняє одну національну культуру від іншої. - Сталінське тлумачення.

3. американський енциклопедичний словник Вебстера визначає націю як історичну спільність людей, яка має наступні спільні риси: територію, економічне життя, окрему культуру і мову. Цей самий словник далі визначає націю і як політичну спільність - нація є народом, що проживає на єдиній території, об'єднаній спільним урядом, країною, державою.

4. концепція нації Е. Сміта ґрунтується наявності національної державі на певній території або на наявності змагання за неї, а найголовнішими рисами національної ідентичності, за Смітом, є:

• історична територія, або рідний край;
• спільні міфи та історична пам'ять;
• спільна масова, громадська культура;
• єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів;
• спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території.

Читайте також:

1. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
2. Вертикальний поділ: координація управлінської праці.
3. Виведення (елімінація) ліків з організму
4. Генерація і рекомбінація носіїв в області об’ємного заряду
5. Детермінація ззовні / самодетермінація
6. Детонація вибухових речовин
7. Дискримінація та імпаурмент клієнтів
8. До суперсегсентних одиниць належать передусім наголос та інтонація.
9. За організаційними формами виділяють такі типи сощально-трудових відносин: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація та конфлікт.
10. Загальні положення з організації роботи органів досудового слідства, планування та координація їх роботи.
11. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
12. Інтонація

Переглядів: 4078