МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, націяПЛАН Мета лекції. Лекція 17. ПОЛІТИКА ТА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ Питання до самоконтролю 1. Що таке виборча система та які типи виборчих систем існують у демократичних країнах? Які вони мають вади й переваги? 2. Чим прямі вибори відрізняються від непрямих? 3. Що таке виборча система? 4. Сформулюйте основні достоїнства і недоліки мажоритарної і пропорційної виборчих систем. 5. Який тип виборчої системи використовується при виборах депутатів ВР України? 6. Які основні причини абсентеїзму? Чи є він проблемою для України? 7. Яким є рівень виборчої активності в демократичних країнах і в Україні? Що спонукає громадян до участі у виборах? 8. Які виборчі системи застосовувались на виборах в Україні після проголошення її незалежності? Охарактеризуйте тип та особливості чинної виборчої системи в Україні. 9. Яка виборча система, на ваш погляд, переважна для України? Аргументуйте свою точку зору. 10. Чи можлива ідеальна виборча система, яка б найефективніше реалізувала всі принципи демократії? 1. Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація. 2. Національні відносини та проблеми національної політики. 3. Етнонаціональне самовизначення націй. 4. Етнонаціональна політика в Україні.
Щоб правильно визначити поведінку суб'єктів етнополітики, потрібно з'ясувати такі основні поняття, як «народ», «нація», «етнос», «етнічна група», «націоналізм» і «національні меншини», «етнічні конфлікти» тощо. Нерідко їх трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Так, етнологічно «народ» і «нація» — ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними. Народ — біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками. Схематично діалектику його формування можна змоделювати у такий спосіб: Þ з сім'ї виросла родина, Þ з родини — рід, Þ рід перетворився на плем'я, Þ плем'я — на народ. Внаслідок тривалого співжиття племена змішувалися. Вчені довели, наприклад, що: ü французький народ — наслідок змішання римлян, кельтів і германців; ü український — слов'янських і тюркських племен Київської Русі; ü завдяки змішанню слов'ян, угро-фінських племен, гунів, монголів і татар постав російський (московський) народ. Та сутність народу не вичерпується біологічним походженням, оскільки він живе в певному просторі. Саме простір як місце постійної осілості народу є дуже важливим чинником його існування. Люди здавна були пов'язані природою, простором, який для них був близьким, рідним, а всякий інший — чужим. Колективними зусиллями народу облаштовувалася певна територія. Народжувалося поняття «батьківщина». До цього прилучився ще один важливий компонент — мова. З її допомогою люди спілкувалися між собою, завдяки їй починалося духовне життя народу. Кожне соціальне явище — це явище народне: народна культура, народне мистецтво, народна релігія тощо. Якщо народи існували з давніх-давен, то нації викристалізувалися лише в XVII—XVIII ст. (німці стали нацією в XIX ст.). На відміну від народу, нація не є витвором природи, а народжується історично.Звісна річ, складно встановити, коли народ історично стає нацією. Процес переростання народу в націю — це повільна кристалізація національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Отже, нація формується з етносу. Етнос визначається як стійка соціальна спільність людей, які об'єднані єдиною мовою, своєрідністю культури, побуту, традицій, звичаїв, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших подібних спільнот (самосвідомістю). Важливим елементом етносу є спільна історична територія, де проходив процес його становлення і розвитку. Історична пам'ять включає як реальні факти, так і історичні міфи. Історичними фактами можуть бути елементи культури (могили, храми, замки) і природного ландшафту (краєвиди). Історичними є міфи про спільне походження етносу. За допомогою мови, яка постійно оновлюється, змінює свою структуру, етнос передає з покоління у покоління свій історичний досвід, зберігає самобутність і безперервність. Релігія, надаючи нормам співжиття етносу священного змісту, закладає культурну основу етнічної ідентичності. Цю ж функцію виконує державне утворення, яке шляхом воєн мобілізує різні групи в єдиний етнос. Основним засобом мобілізації етносу на воєнні дії був страх перед чужинцями. Існує два способи утворення етносу: об'єднання та поділ. З одного боку, етнос формується шляхом об'єднання племен, міст-держав, з іншого — утворюється внаслідок сектантського розколу або етнічного розпаду, при якому одна з етнічних груп відколюється від основної і стає новою етнічною спільнотою. Етнос може змінюватися, зникати або оновлюватися. Цілковите зникнення етносу можливе лише за умови геноциду і етноциду. Геноцид — це свідома політика фізичного знищення етносу (наприклад, знищення нацистами євреїв або турками вірмен). Геноцид потрібно відрізняти від масових убивств окремих груп населення з метою придушення їхнього опору. Етноцид передбачає знищення культури етносу, його асиміляцію. Етнічна група - спільнота людей, споріднених або хоча б близьких за історичним походженням, етногенезом, мовою спілкування, нинішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної і духовної культури, звичаями та іншими ознаками. Важливі лише риси й ознаки однотипової характеристики цих людей: у чомусь вони споріднені або близькі, але з певного часу і через конкретні обставини живуть нарізно. Статус етнічної групи визначається трьома параметрами: 1. компоненти цього умовно взятого „етнічного цілого” живуть на великих географічних просторах, зберігаючи у відносній цілісності основні типологічні риси своєї етногенезисної організації; 2. не мають єдиного державного утворення, що суверенізує їхню політичну волю і забезпечує їхнє правове самовизначення; 3. покинувши прабатьківщину, далеко за її межами створили (або створюють) нові етнокультурні ареали. Сьогодні це, наприклад, ескімоси (що проживають у Росії, Канаді, США, Гренландії, інших північних країнах), араби (у багатьох країнах Азії і Африки), індіанці (в усіх країнах Північної і Латинської Америки), євреї (в усіх країнах світу, є навіть угандійські, „чорні” євреї). За різними оцінками на Землі зараз можна налічити від двох до трьох тисяч етнонаціональних утворень, а держав — членів ООН — близько 200. Тільки 270 етносів складаються з понад одного мільйона людей, інші — значно малочисельніші. Є країни переважно мононаціональні (Норвегія — 99,8 % норвежців; Японія — 99 % японців; Австрія — 92,5 % австрійців тощо). Проте більшість сучасних держав багатонаціональні, вони об'єднують корінні етноси та інші етнічні і національні групи, для них проблема етнонаціональних відносин, національної політики залишається однією з найважливіших. Народність - це історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка передує нації. Вона характеризується тими самими ознаками, що й нація, але відрізняється від неї рівнем економічного й соціального розвитку. Соціальні структури націй і народностей істотно відрізняються. На відміну від нації у народності немає промисловості і відповідно - „свого” робітничого класу. Для перетворення народності в націю важливо, щоб вона з традиційно-аграрної стала аграрно-промисловою, урбанізованою. Крім того, народність, як правило, менш численна за націю. Нації формуються на базі як однієї, так і декількох народностей. Існують два поняття нації: Перше: це нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. До нації належать усі, хто є громадянами держави (а не тільки громадяни, які становлять етнічну більшість). Друге: нація як народ, етнос, який переріс у націю. До нації належать тільки всі споріднені з певним етносом (так, до української нації належать тільки українці, але ніколи — поляки, євреї, німці, навіть якби вони були б громадянами України). Відповідно є багато визначень нації: 1. французькі політологи Г. і К. Вілард вважали, що нація - це насамперед спільність історичної долі. 2. марксисти вважали, що нація - історично сформована стійка спільність людей, котра виникла на основі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності специфічних особливостей національної культури, яка відрізняє одну національну культуру від іншої. - Сталінське тлумачення. 3. американський енциклопедичний словник Вебстера визначає націю як історичну спільність людей, яка має наступні спільні риси: територію, економічне життя, окрему культуру і мову. Цей самий словник далі визначає націю і як політичну спільність - нація є народом, що проживає на єдиній території, об'єднаній спільним урядом, країною, державою. 4. концепція нації Е. Сміта ґрунтується наявності національної державі на певній території або на наявності змагання за неї, а найголовнішими рисами національної ідентичності, за Смітом, є:
Читайте також:
|
||||||||
|