• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

ТРЕТІЙ (ОСІННІЙ) СЕМЕСТР 2009-2010 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ.

1. Тема 1: СЕРЕДНІЙ МОЗОК. ТОПОГРАФІЯ ТА ПРОЕКЦІЯ ЯДЕР ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ НА РОМБОПОДІБНУ ЯМКУ.

2. Мета заняття: вивчити загальні принципи будови та функції середнього мозку. На препаратах, схемах, малюнках з атласу вивчити морфо-функціональні особливості будови середнього мозку. Усвідомити особливості локалізації й проекції ядер черепно-мозкових нервів на дорзальну поверхню мозкового стовбура (ромбоподібну ямку та ін.).

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології – філогенез нервової системи;

3.2. З курсу анатомії – морфо-функціональні особливості будови нервової тканини; будова сірої та білої речовини мозкового стовбура; будова ромбоподібної ямки.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити загальні принципи будови середнього мозку, його частини та їхнє представництво на вентральній і дорзальній поверхнях мозкового стовбура.

4.2. Вивчити морфо-функціональні особливості будови середнього мозку, особливості його внутрішньої будови.

4.3. Усвідомити локалізацію ядер черепних нервів у товщі речовини мозку мозкового стовбура, їхнього представництва, а також особливості проекції на дорзальну поверхню мозкового стовбура (ромбоподібна ямка і дах середнього мозку).

4.4. Замалювати схему проекції ядер черепних нервів на ромбоподібну ямку.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити відділи й структури середнього мозку.

5.2. Визначити на препаратах анатомічні межі й представництва частин середнього мозку на вентральній і дорзальній поверхнях мозку.

5.3. Вивчити функціональні особливості внутрішньої будови середнього мозку.

5.4. Вивчити особливості локалізації та проекції ядер черепно-мозкових нервів на дорзальну поверхню мозкового стовбура (ромбоподібну ямку).

5.5. При вивченні загальних принципів будови середнього мозку, використовуючи схеми, таблиці, препарати, зверніть увагу на те, що середній мозок представлений покрівлею середнього мозку, ніжками та порожниною середнього мозку – водопроводом середнього мозку. Покрівля середнього мозку (tectum mesencephali) розташована над водопроводом мозку і являє собою чотиригорбкову пластинку. На препаратах головного мозку покрівлю можна побачити лише після видалення півкулі великого мозку. Покрівля середнього мозку складається з 4 піднесень – горбків (двох верхніх і двох нижніх), зв'язаних своєрідними стовщеннями у вигляді ручок зі структурами метаталамуса проміжного мозку (верхній горбок зв'язаний з бічним колінчастим тілом, а нижній – з присереднім).

Ніжки мозку (pedunculi cerebri) представлені на основі мозку у вигляді двох товстих білих, поздовжньо посмугованих валиків, які виходять із мосту, розходячись під гострим кутом, проникають у праву й ліву півкулі великого мозку. Поглиблення між ніжками мозку отримало назву міжніжкової ямки.

Порожниною середнього мозку служить водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali (cerebri)) – вузький канал, що сполучає порожнину III шлуночка з IV і за своїм походженням є похідним порожнини середнього мозкового пухиря.

5.6. Вивчіть представництво й межі частин середнього мозку на препаратах мозкового стовбура. Зверніть увагу, що верхньою (передньою) межею середнього мозку на його вентральній поверхні служать зорові тракти й соскоподібні тіла гіпоталамуса, на задній – передній край мосту. На дорзальній поверхні верхня (передня) межа середнього мозку відповідає заднім краям таламусів, задня (нижня) – рівню виходу корінців блокового нерва (IV пари) з боків від вуздечки верхнього мозкового вітрила.

5.7. Вивчіть за схемами і таблицями внутрішню будову середнього мозку, використовуючи поперечний зріз його на рівні верхніх горбків. Зверніть увагу на яскраво виражений прошарок темної речовини в ніжці мозку – чорну речовину, що простирається до проміжного мозку. Чорна речовина ділить ніжку мозку на 2 відділи: дорзально розташовану покрівлю (tegmentum mesencephali) і вентрально розташовану основу ніжки мозку (basis pedunculi cerebralis). У покрівлі середнього мозку залягають основні скупчення сірої речовини (ядра) і проходять висхідні провідні шляхи. Основа ніжки мозку складається тільки з пучків білої речовини, що містять низхiднi провідні шляхи. Дорзально від водопроводу розташовується дах середнього мозку, внутрішня будова якого представлена ядрами сірої речовини горбків.

5.8. При вивченні локалізації ядер черепно-мозкових нервів варто пам'ятати, в яких відділах мозкового стовбура вони залягають, від чого буде залежати їхня проекція на дорзальну поверхню (ядра III, IV пар ЧН залягають у покрівлі середнього мозку й проектуються на рівні даху середнього мозку; ядра V-VIII пар ЧН залягають у покрівлі мосту й проектуються на верхній трикутник ромбоподібної ямки, що представлений дорзальною поверхнею мосту; ядра IX-XII пар ЧН залягають у довгастому мозку й проектуються у нижньому трикутнику ромбоподібної ямки, що утворений дорзальним відділом довгастого мозку.

6. Вихідний рівень знань і вмінь.

6.1. Студент повинен знати:

6.1.1. Будову й частини середнього мозку, його анатомо-функціональне значення.

6.1.2. З яких основних частин складається середній мозок.

6.1.3. Представництво й межі цих частин на вентральній і дорзальній поверхнях мозку.

6.1.4. Зовнішню будову частин середнього мозку на препаратах.

6.1.5. Внутрішню будову середнього мозку, використовуючи зрізи середнього мозку на різних рівнях (розподіл на відділи, особливості представництва структур сірої й білої речовини, що проводять шляхи й ін.).

6.1.6. Морфо-функціональні особливості будови середнього мозку, його зв'язку з іншими відділами мозку, і їхнє значення.

6.2. Студент повинен уміти:

6.2.1. Показати локалізацію, представництво й місця проекції ядер III-XII пар черепно-мозкових нервів.

6.2.2. Дати характеристику ядер III-XII пар ЧМН в анатомо-функціональному плані.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести

7.1.1. Ядра яких нервів проектуються на colliculus facialis?

A. V пари.

B. VI пари.

C. VII пари.

7.1.2. Ядра яких нервів проектуються на ромбовидну ямку?

A. III-XII.

B. IV-XII.

C. V-XII.

7.1.3. Які ядра має трійчастий нерв?

A. Рухові, чутливі.

B. Рухове, мостове, середньомозкове й спинномозкове.

C. Рухове, чутливе, слиновидільне, середньомозкове.

7.1.4. Які ядра має лицевий нерв?

A. Рухові, чутливе, одинокого шляху.

B. Ядро коліна, одинокого шляху, верхнє слиновидільне.

C. Ядро лицевого нерва, верхнє слиновидільне, ядро одинокого шляху.

7.1.5. Які ядра має язико-глотковий нерв?

A. Рухове, спинномозкове, заднє (парасимпатичне).

B. Подвійне, ядро одинокого шляху, нижнє слиновидільне.

C. Заднє, присереднє, середньомозкове.

7.1.6. Які ядра має блукаючий нерв?

A. Подвійне, одинокого шляху, заднє ядро X пари.

B. Рухове ядро X пари, одинокого шляху, нижнє слиновидільне.

C. Подвійне, чутливе, мостове, заднє ядро X пари.

7.1.7. Які основні ядра знаходяться у середньому мозку?

A. Червоне ядро, чорна речовина, ядра VI і VII пар черепних нервів.

B. Червоне ядро, хвостове ядро, ядра III-V пар черепних нервів, ядра горбків.

C. Червоне ядро, чорна речовина, проміжне ядро, ядра горбків, ядра III-IV пар черепних нервів.

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. На які відділи ділиться середній мозок?

7.2.2. Які межі мають відділи середнього мозку?

7.2.3. З якими відділами головного мозку має сусідство й зв'язки середній мозок?

7.2.4. Яке анатомо-функціональне значення мають структури даху середнього мозку?

7.2.5. Які частини виділяють у внутрішній будові середнього мозку на поперечному його розрізі на рівні верхніх горбків?

7.2.6. Які структури сірої та білої речовини виділяють у внутрішній будові середнього мозку?

7.2.7. Які особливості локалізації та проекції ядер черепно-мозкових нервів на дорзальну поверхню мозкового стовбура?

7.2.8. Намалювати схему:

A. Внутрішньої будови середнього мозку на поперечному розрізі на рівні верхніх горбків.

B. Проекції ядер черепних нервів на бічну поверхню довгастого мозку, мосту й середнього мозку.

C. Проекції ядер черепних нервів на ромбоподібну ямку (вид зверху).

1. Тема 2: АНАТОМІЯ КІНЦЕВОГО МОЗКУ: РЕЛЬЄФ ПІВКУЛЬ ВЕЛИКОГО МОЗКУ. НЮХОВИЙ МОЗОК. БУДОВА КОРИ ПІВКУЛЬ.

2. Мета заняття: Вивчити загальні принципи будови й функції півкуль великого мозку. На препаратах, схемах, малюнках з атласу вивчити морфо-функціональні особливості півкуль, принципи будови й локалізації сірої й білої речовини. Усвідомити анатомо-функціональне значення й план будови особливого відділу кінцевого мозку – нюхового мозку. Розібрати основні принципи будови кори півкуль і локалізацію функцій у корі півкуль великого мозку.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології – філогенез нервової системи.

3.2. З курсу анатомії:

3.2.1. Морфо-функціональні особливості будови нервової тканини.

3.2.2. Будова сірої й білої речовини мозку.

3.2.3. Похідні мозкових пухирів і розвиток нервової системи людини.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити загальні принципи будови кінцевого мозку, його частини і їхнє представництво на вентральній і дорзальній поверхнях великого мозку.

4.2. Вивчити морфо-функціональні особливості будови півкуль великого мозку, їхній розподіл на частки, розібрати топографію і хід основних борозен півкуль мозку, вміти на препаратах виділяти основні звивини, локалізовані в частках півкуль.

4.3. Усвідомити локалізацію й склад структур кінцевого мозку, які поєднуються поняттям – нюховий мозок, знати його відділи й анатомо-функціональне значення.

4.4. Умітипоказати на препаратах, схемах локалізацію основних аналізаторів (ядер) відносно звивин і часток півкуль великого мозку (на верхній бічній, присередній і нижній поверхнях).

4.5. Замалювати в робочому зошиті схему борозен і звивин поверхонь півкуль великого мозку з виділенням різними кольорами зон динамічної локалізації функцій у корі півкуль.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити відділи й структури кінцевого мозку.

5.2. Визначити на препаратах анатомічні межі й представництва півкуль кінцевого мозку на вентральній і дорзальній поверхнях мозку.

5.3. Вивчити й уміти показати особливості рельєфу півкуль (борозни й звивини).

5.4. Вивчити особливості локалізації й склад структур нюхового мозку як частини кінцевого мозку, розібрати його анатомо-функціональне значення.

5.5. Розібрати та вміти показати на препаратах і схемах положення основних кіркових кінців різних аналізаторів (ядер) відносно звивин і часток півкуль великого мозку.

5.6. При вивченні загальних принципів будови кінцевого мозку, використовуючи схеми, таблиці, препарати, зверніть увагу на те, що кінцевий мозок складається із двох півкуль великого мозку, які розділяються поздовжньою щілиною і з'єднуються між собою в глибині цієї щілини за допомогою мозолистого тіла, передньої, задньої спайок і спайки склепіння. Порожниною кінцевого мозку є правий і лівий бічні шлуночки, які знаходяться у відповідній півкулі.

Півкулі великого мозку складаються із зовнішніх покривів – кори (плаща), глибше якої знаходиться біла речовина з розташованими у ній скупченнями сірої речовини – основними ядрами. Межа між кінцевим і розташованим за ним проміжним мозком проходить по прилеглому до бічної сторони таламуса краю внутрішньої капсули.

Кожна півкуля має 3 поверхні: верхньобічну, присередню й нижню, а найбільш виступаючі ділянки півкуль отримали назву полюсів: лобовий, потиличний і скроневий.

5.7. Зверніть увагу, що рельєф верхньобічної поверхні мозку представлений:

? Лобовою часткою, що знаходиться в передньому відділі півкулі (lobus frontalis), обмеженою знизу бічною борозною, а позаду – глибокою центральною борозною.

? Розташованою позаду від центральної борозни тім'яною часткою (lobus parietalis), задньою межею якої є тім'яно-потилична борозна, розташована на присередній поверхні мозку. Нижньою межею тім'яної частки є бічна борозна (її задня гілка), що відокремлює цю частку від скроневої.

? Потиличною часткою (lobus occipitalis), яка розташовується за тім'яно-потиличною борозною і її умовним продовженням на верхньобічній поверхні півкулі.

? Скроневою часткою (lobus temporalis), котра займає нижні бічні відділи півкулі й відділяється від лобової й тім'яної частки глибокою бічною борозною.

5.8. Зверніть увагу й розгляньте на препаратах, що всі частки півкулі, за винятком острівкової, беруть участь в утворенні його присередньої поверхні, а в утворенні нижньої поверхні беруть участь передні відділи нижньої поверхні, утворені лобовою часткою півкулі, за якою виступає скроневий полюс, а також нижні поверхні скроневої й потиличної частки, що переходять одна в іншу.

5.9. Вивчіть по препаратах і схемах локалізацію і анатомо-функціональне значення основних борозен і звивин у межах кожної із часток.

5.10. Вивчіть по схемах, таблицях і на препаратах структури головного мозку, що розташовані переважно на присередній поверхні півкулі, виділені під назвою «лімбічна система» і які є субстратом для формування проявів в емоційній сфері людини. У філогенетичному аспекті ці реакції формуються у зв'язку з первинними функціями нюху, тому структури лімбічної системи поєднують назвою – нюховий мозок (rhinencephalon).

5.11. При вивченні локалізації вищих кіркових центрів, розташованих у корі півкуль великого мозку, варто виділити найбільш значущі центри, локалізовані у звивинах різних часток півкуль великого мозку. Розглянути положення деяких кіркових кінців різних аналізаторів (у відповідності із цитоархітектонічними картами):

? У корі зацентральної звивині й верхній тім'яній часточці залягають нервові клітини, що утворять ядро кіркового аналізатора загальної чутливості.

? У корі передцентральної звивини й прицентральної часточки (рухова область кори) розташовується ядро рухового аналізатора.

? Ядро аналізатора, що забезпечує функцію поєднаного повороту голови й ока в протилежну сторону, знаходиться в задніх відділах середньої лобової звивини (премоторна зона).

? Ядро рухового аналізатора, що здійснює синтез складних комбінованих рухів, розташоване в області нижньої тім'яної часточки (надкрайова звивина).

? Ядро шкірного аналізатора спеціального виду чутливості – стереогнозії – розташоване в корі верхньої тім'яної часточки.

? Ядро слухового аналізатора розташоване в глибині бічної борозни мозку на зверненій до острівця поверхні середньої частини верхньої скроневої звивини (поперечні скроневі звивини Гешля).

? На медіальній поверхні потиличної частки півкулі, в корі по обидва боки від острогової борозни, розташовується ядро зорового аналізатора.

? Ядро нюхового аналізатора розташоване на нижній поверхні скроневої частки півкулі в області гачка й приморськоконикової звивини. У цій же зоні кори розташовується ядро смакового аналізатора.

? Ядро рухового аналізатора артикуляції мови розташовується в задніх відділах нижньої лобової звивини руховий центр мови (центр Брока).

6. Вихідний рівень знань і вмінь.

6.1. Студент повинен знати

6.1.1. Будову й частини кінцевого мозку, його анатомо-функціональне значення.

6.1.2. З яких основних частин складається кінцевий мозок.

6.1.3. Представництво й межі цих частин на вентральній і дорзальній поверхнях мозку.

6.1.4. Зовнішню будову частин кінцевого мозку на препаратах.

6.1.5. Внутрішню будову кінцевого мозку, використовуючи зрізи кінцевого мозку на різних рівнях (розподіл на частки, особливості представництва структур сірої й білої речовини, що проводять шляхи, цитоархітектоніка та ін.).

6.1.6. Морфо-функціональні особливості будови кінцевого мозку, його зв'язку з іншими відділами мозку, їхнє значення.

6.2. Студент повинен уміти на схемах і натуральних препаратах:

6.2.1. Показати основні борозни й звивини часток півкулі кінцевого мозку, локалізацію, представництво структур кінцевого мозку, поєднаних поняттям «нюховий мозок», уміти орієнтуватися в його зв'язках з іншими відділами мозку (лімбічна система).

6.2.2. Уміти визначати локалізацію основних кіркових кінців різних аналізаторів (ядер) відносно звивин і часток півкуль великого мозку у людини, а також дати характеристику цих центрів в анатомо-функціональному плані.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести

7.1.1. Якій частці півкулі належить ramus ascendens та ramus anterior?

A. Тім'яній

B. Лобовій *

_C. Скроневій

7.1.2. Де розташована прицентральна часточка?

A. На нижній поверхні півкуль мозку.

B. На медіальній поверхні півкуль мозку *

C. На верхньобічній поверхні півкуль мозку

7.1.3. Якій частці мозку належить клин (cuneus)?

A. Тім'яний

B. Потиличної *

C. Скроневої

7.1.4. Де розташовується ядро аналізатора, що забезпечує функцію сполученого повороту голови й ока в протилежну сторону?

A. У задніх відділах середньої лобової звивини *

B. У верхніх відділах передцентральної звивини

C. У передніх відділах нижньої лобової звивини

7.1.5. Де знаходиться ядро слухового аналізатора усного мовлення?

A. Задня частина нижньої лобової звивини

B. Задня частина верхньої скроневої звивини *

C. Задня частина верхньої лобової звивини

7.1.6. Де знаходиться ядро рухового аналізатора (руховий центр)?

A. Передцентральна звивина й прицентральна звивина *

B. Зацентральна звивина й верхня тім'яна часточка

C. Приморськоконикова звивина й гачок

7.1.7. Де знаходиться ядро рухового аналізатора усного мовлення (центр Брока)?

A. Задня частина нижньої лобової звивини *

B. Задня частина середньої лобової звивини

C. Задня частина верхньої лобової звивини

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. На які відділи діляться півкулі кінцевого мозку?

7.2.2. Які борозни обмежують частки півкуль кінцевого мозку?

7.2.3. З якими відділами головного мозку має сусідство й зв'язки кінцевий мозок?

7.2.4. Яке анатомо-функціональне значення мають структури кінцевого мозку, поєднані поняттям – нюховий мозок (лімбічна система)?

7.2.5. Які частини виділяють у внутрішній будові півкулі кінцевого мозку?

7.2.6. Які структури «рельєфу плаща» виділяють у півкулі кінцевого мозку?

7.2.7. Які особливості локалізації вищих кіркових центрів у частках і звивинах півкулі кінцевого мозку?

7.3. Намалювати схему:

7.3.1. Присередньої, верхньобічної й нижньої поверхні півкулі великого мозку, позначити основні борозни й звивини із зазначенням основних кіркових центрів.

7.3.2. Структур і зв'язків лімбічної системи кінцевого мозку.

1. Тема 3: ОБОЛОНИ МОЗКУ ТА МІЖОБОЛОНКОВІ ПРОСТОРИ. СПИННОМОЗКОВА РІДИНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЦИРКУЛЯЦІЇ.

2. Мета:. Знати будову оболонок головного мозку (твердої, павутинної та м’якої), похідні цих оболонок та утворення міжоболонних просторів та їх анатомо-функціональне значення. Розуміти джерела продукції та шляхи циркуляції спинномозкової рідини в порожнинах мозку та у підпавутинному просторі головного та спинного мозку.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

3.1. З курсу біології – філогенез нервової системи.

3.2. З курсу анатомії:

3.2.1. Загальні етапи ембріології людини (утворення та диференціювання ектодерми та ранні етапи розвитку нервової системи)

3.2.2. Будова черепа у цілому.

3.2.3. Похідні мозкових пухирів та розвиток з них відділів головного мозку, а також перетворення порожнини мозкових пухирів в порожнини відділів мозку.

3.2.4. Внутрішня будова півкуль великого мозку (біла речовина півкуль та основні ядра).

3.2.5. Зовнішня будова півкуль великого мозку (борозни та звивини).

3.2.6. Будова та сполучення порожнин відділів головного мозку.

4. Програма самопідготовки студентів до теми

4.1. Вивчити та визначити на препаратах будову, розташування та похідні оболонок головного мозку (твердої, павутинної та м’якої).

4.2. Звернути увагу на роль твердої оболонки в утворенні венозних пазух, що є шляхами циркуляції венозної крові у порожнині черепа, розібрати анатомо-функціональне значення цих каналів.

4.3. На препаратах та схемах визначити будову, хід та похідні павутинної оболонки, показати місця локалізації резервних просторів підпавутинного простору – цистерн – та визначити їх роль у накопиченні та циркуляції спинномозкової рідини.

4.4. На препаратах та схемах розібрати будову та особливості розташування м’якої оболонки головного мозку.

4.5. На препаратах та схемах розібрати шляхи циркуляції спинномозкової рідини у порожнинах мозку, а також сполучення порожнини IV шлуночку з мозочково-мозковою цистерною підпавутинного простору.

4.6. Намалювати схему шляхів циркуляції спинномозкової рідини, а також схему циркуляції венозної крові пазухами твердої оболонки мозку.

5. Програма самопідготовки студентів до теми:

5.1. Розібрати на препаратах та схемах будову, частини та похідні оболонок головного мозку та утворення міжоболонкових просторів.

5.2. Зрозуміти шляхи утворення та циркуляції спинномозкової рідини у порожнинах мозку, шляхи сполучення її з підпавутинним простором головного та спинного мозку.

5.3. На препаратах визначити місця локалізації найважливіших резервних просторів підпавутинного простору – цистерн, зрозуміти їх утворення.

5.4. На препаратах та схемах розібрати будову та сполучення пазух твердої оболонки та зрозуміти шляхи циркуляції венозної крові.

6. Вихідний рівень знань та вмінь студентів

6.1. Вміти показати на препаратах та схемах будову, частини та похідні оболонок головного мозку та утворення міжоболонкових просторів.

6.2. Вміти пояснити шляхи утворення та циркуляції спинномозкової рідини у порожнинах мозку, шляхи сполучення її з підпавутинним простором головного мозку та спинного мозку.

6.3. Вміти визначати місця локалізації найважливіших резервних просторів підпавутинного простору – цистерн, зрозуміти їх утворення.

6.4. Вміти показати на препаратах та схемах будову та сполучення пазух твердої оболонки та пояснити шляхи циркуляції венозної крові.

6.5. Вміти розв`язувати тести та ситуаційні задачі.

7. Форми та методи самоконтролю

7.1. Тести:

7.1.1. Яка з оболонок головного мозку утворює пахіонові грануляції?

A. Тверда.

B. М’яка.

C. Павутинна *

7.2. Ситуаційні задачі:

7.2.1. При обстеженні хворої дитини з підвищеним внутрішньочерепним тиском було виявлено недостатній розвиток отворів Мажанді та Люшка. Яке сполучення забезпечують ці отвори?

A. Порожнини IV шлуночка з мозочково-мозковою цистерною.*

B. Порожнини III шлуночка з мозочково-мозковою цистерною.

C. Порожнини IV шлуночка з цистерною перехрестя.

D. Порожнини III шлуночка з IV.

E. Порожнини IV шлуночка з підтвердооболонним простором.

7.2.2. До відділення щелепно-лицевої хірургії поступив пацієнт 42 років з великим гнійним процесом біля кореня носу та медіального кута ока. Грізним ускладненням цієї патології є розповсюдження інфекції через верхню очну вену до пазух твердої оболонки мозку. Яка з пазух ,найймовірніше, може бути ушкодженою?

A. Клиноподібна пазуха.

B. Сигмоподібна пазуха.

C. Пряма пазуха.

D. Печериста пазуха. *

E. Нижня кам’яниста пазуха.

1. Тема 4: ПРОЕКЦІЙНІ ШЛЯХИ ГОЛОВНОГО ТА СПИННОГО МОЗКУ (АФЕРЕНТНІ ТА ЕФЕРЕНТНІ).

2. Мета заняття: Вивчити загальні принципи будови білої речовини головного та спинного мозку, розділення волокон білої речовини на спайкові, асоціативні проекційні; розібрати розділення проекційних волокон білої речовини на висхідні (аферентні) і низхідні (еферентні) провідні шляхи, розібрати анатомо-функціональне значення й основні принципи будови та зв'язків проекційних провідних шляхів головного і спинного мозку.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології – філогенез нервової системи.

3.2. З курсу анатомії:

3.2.1. Морфо-функціональні особливості будови нервової тканини.

3.2.2. Будова сірої та білої речовини мозку.

3.2.3. Похідні мозкових пухирів і розвиток нервової системи людини.

3.2.4. Будова півкуль великого мозку, відділів мозкового стовбура й спинного мозку.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити загальні принципи будови волокон білої речовини головного та спинного мозку, їхнє розділення на спайкові, асоціативні та проекційні волокна; усвідомити їхнє анатомо-функціональне значення.

4.2. Вивчити розділення проекційних волокон (провідних шляхів) на висхідні (аферентні) і низхідні (еферентні), усвідомити їхню спрямованість і зв'язки між різними відділами спинного мозку, стовбурної частини головного мозку й кінцевого мозку.

4.3. Усвідомити розподіл висхідних проекційних шляхів на екстероцептивні, пропріоцептивні й інтероцептивні шляхи (залежно від локалізації рецепторних ділянок). Розібрати принципи будови й особливості міжнейронних зв'язків основних висхідних проекційних шляхів.

4.4. Усвідомити розподіл низхідних провідних шляхів на головний руховий (пірамідний) і групу екстрапірамідних шляхів (з урахуванням локалізації центрів, нервові клітини яких формують своїми відростками проекційний зв'язок з нижче розташованими центрами мозку, розібрати принципи будови й анатомо-функціональне значення основних низхідних проекційних шляхів.

4.5. Замалювати в робочому зошиті схеми основних висхідних шляхів (кіркового й мозочкового напрямку), а також низхідних проекційних шляхів (пірамідного й екстрапірамідних), відзначити локалізацію основних груп нервових клітин і міжнейронних зв'язків між ними.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити будову волокон білої речовини головного та спинного мозку й анатомо-функціональні зв'язки, обумовлені ними.

5.2. Вивчити розподіл проекційних волокон білої речовини на групи висхідних і низхідних провідних шляхів, усвідомити їхнє анатомо-функціональне значення.

5.3. Вивчити розподіл висхідних проекційних шляхів на екстероцептивні, пропріоцептивні й інтероцептивні, розібрати головні принципи, на підставі яких відбувається такий розподіл.

5.4. Вивчити будову, анатомо-функціональне значення й міжнейронні зв'язки основних висхідних шляхів (кіркового і мозочкового напрямку).

5.5. Вивчити будову, анатомо-функціональне значення і міжнейронні зв'язки основних низхідних шляхів (пірамідного й екстрапірамідних).

При вивченні загальних принципів будови волокон білої речовини головного та спинного мозку варто усвідомити, що вони діляться на спайкові (спайки мозку), асоціативні та проекційні пучки.

Асоціативні волокна зв'язують між собою різні ділянки кори в межах однієї півкулі; серед них розрізняють:

- дугоподібні волокна великого мозку /fibrae arcuatae cerebri/, що з'єднують між собою сусідні звивини;

- пояс /cingulum/ – пучок волокон нюхового мозку, що лежить під поясною звивиною, простирається з області нюхового трикутника та підмозолистого поля до гачка;

- нижній поздовжній пучок /fasciculus longitudinalis inferior/ – зв'язує потиличну й скроневу частки;

- верхній поздовжній пучок /fasciculus longitudinalis superior/ – розташований навколо острівця, зв'язує лобову, потиличну, скроневу частки й нижню тім'яну часточку;

- гачкуватий пучок /fasciculus uncinatus/ – розташований у передньому краї острівця, з'єднує очноямкову поверхню лобової частки зі скроневим полюсом.

Спайкові волокна (спайки) з'єднують симетричні ділянки (центри) правої та лівої півкулі. До них відносяться основні спайки мозку:

- Мозолисте тіло – найбільша та наймолодша спайка. Волокна мозолистого тіла розходяться в різних напрямках і утворюють промені, що зв'язують між собою всі відділи кори обох півкуль, крім скроневих полюсів і прилеглих до них ділянок скроневих часток.

- Передня спайка мозку – ділиться на дві частини, передню (з’єднує гачки обох скроневих часток) та задню (зв’язує приморськоконикові звивини).

- Спайка склепіння складається з кількох груп волокон, які з'єднують подушки зорових бугрів між собою, а також з підкірковими центрами зору – верхніми горбками даху середнього мозку й бічними колінчастими тілами.

Проекційні волокна зв'язують кору великого мозку з розташованими нижче відділами мозку до спинного включно (у низхідному й висхідному напрямках). Сукупність проекційних волокон ближче до кори утворює променистий вінець (corona radiata), а нижче головна частина цих волокон сходиться у внутрішній капсулі.

5.6. Зверніть увагу та зрозумійте, що провідні шляхи – це системи волокон, що складаються з ланцюга нейронів, що перемикаються в ядрах спинного й головного мозку і є частиною складних рефлекторних дуг. З їхньою допомогою досягається єдність організму і його зв'язок із зовнішнім середовищем. Залежно від напрямку руху нервового імпульсу проекційні провідні шляхи підрозділяються на висхідні (аферентні, чутливі) і низхідні (еферентні, рухові).

Зверніть увагу, що висхідними шляхами чутливі нервові імпульси, що виникають у рецепторах, проводяться в спинний мозок, а потім у різні відділи головного мозку.

Висхідні провідні шляхи діляться на екстероцептивні, пропріоцептивні й інтероцептивні (з урахуванням локалізації рецепторних полів, що сприймають різноманітні подразнення).

5.7. Вивчіть й усвідомте, що екстероцептивні шляхи сприймають і проводять чутливі імпульси із зовнішнього середовища, а рецептори, що сприймають різноманітні подразнення, представлені екстерорецепторами. Це – шляхи органів чуття (шкірної чутливості, зору, слуху, смаку й нюху).

Шкірна чутливість (поверхнева, або проста чутливість) включає почуття болю, температури, дотику, тиску та ін. Розберіть на прикладі провідного шляху больової й температурної чутливості міжнейронні зв'язку, представлені у висхідних шляхах:

· тіло 1 нейрона – псевдоуніполярна клітина спинномозкового вузла (знаходиться поза мозком);

· дендрит 1 нейрона в складі спинномозкового нерва досягає шкіри, де закінчується специфічними рецепторами;

· аксон 1 нейрона – проходить у складі заднього корінця до ядер заднього рога спинного мозку – tractus gangliospinalis;

· тіло 2 нейрона – клітини nucleus proprii заднього рога спинного мозку;

· аксон 2 нейрона – переходить на протилежну сторону й піднімається в складі бічного канатика спинного мозку. Його волокна при переході в довгастий мозок утворять lemniscus spinalis, що приєднується до lemniscus medialis і далі через міст, ніжки мозку до бічного ядра зорового бугра (tractus spinothalamicus lateralis);

· тіло 3 нейрона – розташовується в нервових клітинах бічного ядра зорового бугра;

· аксон 3 нейрона – проходить через задню ніжку внутрішньої капсули (сorona radiata) і закінчується синапсом із клітинами 4 шарів кори зацентральної звивини тім'яної частки великого мозку – tractus thalamocorticalis.

5.8. Резюмуючи вище зазначене, складіть короткий план будови цього шляху, наприклад: початок шляху – рецептор шкіри, кінець – клітини 4 шарів кори зацентральної звивини. Зверніть увагу, що шлях є перехрещеним, перехрест відбувається посегментно на рівні спинного мозку. На підставі вище наведеної схеми схарактеризуйте провідні шляхи тактильної чутливості, групу пропріоцептивних шляхів (кіркового й мозочкового напрямків) та інтероцептивних шляхів, з огляду на те, що:

· Пропріоцептивна чутливість (глибока або складна) – це чутливість глибоких тканин (м'язів, кісток, суглобів, зв'язувань). До неї відносяться: м'язово-суглобне почуття, вібраційна чутливість, почуття тиску й ваги. Імпульси від рецепторів м'язів, сухожиль, суглобів (пропріорецепторів) надходять у нервову систему та проводяться до кори головного мозку (пропріоцептивні шляхи кіркового напрямку) або до ядер мозочка (несвідомі пропріоцептивні шляхи або шляхи мозочкового напрямку).

· Інтероцептивні шляхи починаються рецепторами (інтерорецепторами), які знаходяться у всіх органах рослинного життя (внутрішніх органах, залозах шкіри, гладкій мускулатурі й т.д.). Провідниковою частиною їх є аферентні волокна вегетативної нервової системи, спинномозкових і деяких черепних нервів (V, VII, IX, X пара). Провідні шляхи в складі черепних нервів складаються з ланцюга з 3 нейронів.

5.9. Усвідомте, що низхідні шляхи проводять імпульси від різних відділів мозку до рухового й секреторного апаратів. Вони з'єднують кору з підкірковими центрами, з руховими й секреторними ядрами черепних нервів і з руховими ядрами передніх рогів спинного мозку.

Низхідні шляхи діляться на пірамідні й екстрапірамідні.

Пірамідні шляхи проводять рухові вольові (свідомі) імпульси від кори до м'язів. Пірамідними шляхами здійснюється свідоме керування кістковою мускулатурою. Кора за допомогою стимулюючих і гальмуючих впливів через пірамідні шляхи надає рухам точність і більшу визначеність.

Пірамідні шляхи (tractus pyramidalis) розділяються на:

Кірково-спиномозкові шляхи (tractus corticospinales):

· Tractus corticospinalis lateralis.

· Tractus corticospinalis anterior.

· Кірково-ядерний шлях (tr. corticonuclearis).

5.10. Складіть, з огляду на вищевикладену характеристику низхідних шляхів, міжнейронні зв'язки кірково-спинномозкового шляху. Пам’ятайте, що початок шляху – це пірамідні клітини п'ятого шару кори великого мозку (верхніх двох третин передцентральної звивини). Кінець шляху – нервові закінчення в кістковій мускулатурі тулуба, шиї й кінцівок. Шляхи перехрещені. Tractus corticospinalis lateralis має перехрест у довгастому мозку – decussatio pyramidum, a tractus corticospinalis anterior – у спинному мозку (посегментно). Для характеристики кірково-ядерного шляху пам’ятайте, що початок шляху – пірамідні клітини п'ятого шару кори великого мозку (нижньої третини передцентральної звивини). Кінець шляху – нервові закінчення в скелетному м'язі голови. Шлях двосторонній, дає відгалуження на свою й протилежну сторону за винятком ядер XII і VII пар черепних нервів.

5.11. Усвідомте, що екстрапірамідні шляхи проводять імпульси до м'язів від підкіркових центрів: основних ядер, зорового бугра, червоного ядра, чорної речовини, ядра оливи, ядер вестибулярного нерва, підкіркових центрів зору й слуху, ретикулярної формації й т.д. Перемикання рефлекторних дуг з висхідної на низхідну ланку відбувається нижче кори півкуль. Екстрапірамідна (підкіркова) система підтримує тонус скелетної мускулатури й автоматично (несвідомо) регулює роботу. Усі ланки екстрапірамідної системи зв'язані між собою.

До екстрапірамідних шляхів відносяться: tr. rubrospinalis, tr. tectospinalis, tr. reticulospinalis, tr. olivospinalis, tr. vestibulospinalis та ін. Дайте характеристику міжнейронних зв'язків основних екстрапірамідних шляхів із зазначенням їхнього функціонального значення.

6. Вихідний рівень знань і вмінь.

6.1. Студент повинен знати

6.1.1. Будову й класифікацію волокон білої речовини мозку.

6.1.2. На які основні групи волокон ділиться біла речовина.

6.1.3. Які виділяють види асоціативних, спайкових і проекційних волокон.

6.1.4. Як діляться проекційні волокна (шляхи).

6.1.5. На які групи висхідних провідних шляхів діляться проекційні волокна.

6.1.6. На які групи діляться низхідні проекційні шляхи.

6.1.7. У чому полягає головна відмінність пірамідних і екстрапірамідних шляхів.

6.2. Студент повинен уміти:

6.2.1. Показати на схемах і таблицях основні принципи локалізації топографії й міжнейронних зв'язків висхідних і низхідні провідних шляхів.

6.2.2. Визначати на препаратах анатомічні структури, пов'язані у функціональному плані з білою речовиною півкуль (асоціативні пучки, спайки мозку, місця перемикання нервових волокон провідних шляхів, місця перехреста окремих провідних шляхів і т.д.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести

7.1.1. Які групи провідних шляхів виділяють у головному й спинному мозку?

A. Чутливі, рухові, асоціативні.

B. Асоціативні, спайкові, проекційні.*

C. Аферентні, еферентні, вставні.

7.1.2. Що з'єднують асоціативні нервові волокна (провідні шляхи)?

A. Функціональні центри двох півкуль.

B. Функціональні центри однієї півкулі. *

C. Функціональні центри головного та спинного мозку

7.1.3. Що з'єднують спайкові нервові волокна?

A. Функціональні центри двох півкуль.*

B. Функціональні центри однієї півкулі

C. Функціональні центри головного та спинного мозку

7.1.4. Які системи волокон виділяють у групі проекційних провідних шляхів?

A. Свідомі, несвідомі.

B. Висхідні, низхідні *

C. Пірамідні, екстрапірамідні

7.1.5. Яким шляхом проводиться больова й температурна чутливість?

A. Tr. spinothalamicus anterior

B. Tr. spinothalamicus lateralis*

C. Tr. Bulbothalamicus

7.1.6. Яким шляхом проводиться тактильна чутливість?

A. Tr. spinothalamicus anterior *

B. Tr. spinothalamicus lateralis

C. Tr. spinotectalis

7.1.7. Яким шляхом проводиться свідома пропріоцептивна чутливість?

A. Tr. spinothalamicus anterior

B. Tr. spinothalamicus lateralis

C. Tr. bulbothalamicus *

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. На які види волокон ділиться біла речовина півкуль?

7.2.2. Що таке асоціативні волокна й що вони зв'язують один з одним?

7.2.3. Що таке спайкові волокна й що вони зв'язують один з одним?

7.2.4. Як підрозділяються пучки проекційних нервових волокон?

7.2.5. Які групи аферентних провідних шляхів виділяють у ЦНС?

7.2.6. Які групи еферентних провідних шляхів виділяють у ЦНС?

7.2.7. Які особливості екстрапірамідних шляхів ви можете охарактеризувати?

7.3. Намалювати схему:

7.3.1. Локалізації основних пучків асоціативних волокон, спайок півкуль мозку.

7.3.2. Основних висхідних і низхідних провідних шляхів.

1. Тема 5: ШКІРА, ЇЇ ПОХІДНІ. ГРУДЬ. ПРОВІДНІ ШЛЯХИ ШКІРНОЇ ЧУТЛИВОСТІ.

2. Мета заняття: вивчити будову шкіри, визначити, що відноситься до її похідних. Вивчити будову молочної залози. Вивчити провідні шляхи шкірної чутливості.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології – онто- та філогенез органів чуття.

3.2. З курсу анатомії – морфо-функціональні особливості будови аналізаторів.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити загальний принцип будови аналізатора.

4.2. Вивчити будову шкіри.

4.3. Визначити, що відноситься до похідних шкіри.

4.4. Вивчити будову молочної залози .

4.5. Вивчити провідний шлях шкірної чутливості.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити відділи аналізаторів – периферійний, провідниковий, кірковий.

5.2. Вивчити та показати на схемі периферичний відділ аналізатора – рецептор, який сприймає певний вид фізичної енергії і трансформує його в специфічне нервове збудження.

5.3. Вивчити та показати на схемі провідний відділ аналізатора, що забезпечує проведення збудження від рецепторного відділу до проміжних центрів стовбура мозку, підкіркових центрів.

5.4. Вивчити та показати на малюнку кірковий центр аналізатора, де нервове збудження приймає нові якісні характеристики і перетворюється у відчуття.

5.5. Визначити та вивчити особливості будова шкіри.

5.6. Визначити та вивчити, що належить до похідних шкіри.

5.7. Вивчити та дати порівняльну характеристику будови потових, сальних залоз.

5.8. Визначити та вивчити особливості будови і топографії молочної залози, її статеві особливості, а також особливості молочної залози жінки вчасно вагітності і лактації.

5.9. Вивчити провідні шляхи шкірної чутливості.

5.10. Визначити та показати на схемах і малюнку провідний шлях шкірної чутливості.

6. Вихідний рівень знань і вмінь:

6.1. Знати відділи аналізаторів.

6.2. Вміти показати на схемі периферійний, провідниковий, кірковий центри.

6.3. Знати особливості будови шкіри.

6.4. Знати особливості будови сальних, потових залоз.

6.5. Знати особливості будови молочної залози, її топографію, знати статеві особливості, а також особливості молочної залози під час вагітності та лактації.

6.6. Знати провідні шляхи шкірної чутливості, показати їх на схемі та малюнках.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести:

7.1.1. Скільки частин розрізняють у складі аналізатора ?

A. 4

B. 2

C. 3*

7.1.2. Під час проведення операції на молочній залозі хірурги віддають перевагу радіальним розрізам. З особливостями будови яких анатомічних структур пов'язана така техніка операції ?

A. Верхівки часточок сходяться до соска.*

B. Основи часточок звернені до соска.

C. Часточки залози розташовані поперечно.

D. Часточки залози розташовані вертикально.

7.1.3. У жінки, що звернулася до хірурга, визначається ущільнення в молочній залозі. У якому напрямі повинен провести розріз хірург під час операції для зменшення травмування часточки?

A. Радіально.*

B. Вертикально.

C. Поперечно.

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. Назвіть шари шкіри. Які структури утворюють малюнок шкіри (гребінці і борозенки)?

7.2.2. Перелічіть придатки шкіри.

7.2.3. Назвіть частини волоса і нігтя.

7.2.4. Куди (у які місця) відкриваються протоки сальних і потових залоз шкіри?

7.2.5. Що таке молочні синуси і як вони розташовуються відносно часточок молочної залози?

7.2.6. Де розташовуються 1,2,3 нейрони провідного шляху шкірної чутливості?

1. Тема 6: ПРОВІДНІ ШЛЯХИ ОРГАНА НЮХУ ТА СМАКУ

2. Мета заняття: Вивчити провідні шляхи органа смаку та нюху

3. Базовий рівень знань:

3.1. 3 курсу біології - філо- онтогенез органів нюху та смаку.

3.2. 3 курсу анатомії:

3.2.1. Будова черепа (основа черепа, кістки лицевого черепа).

3.2.2. Будова порожнини носа.

3.2.3. Будова ротової порожнини, язика.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити, які структурі входять до органу нюху.

4.2. Повторити будову носової порожнини.

4.3. Повторити будову решітчастої кістки.

4.4. Визначити місце розташування нюхової ділянки.

4.5. Визначити що знаходиться у нюховій ділянці.

4.6. Визначити та вивчити, де розташовуються підкіркові та кіркові центри нюху.

4.7. Повторити будову язика.

4.8. Повторити, у яких сосочках язика знаходяться смакові цибулини.

4.9. Визначити та вивчити, де розташовуються підкіркові та кіркові центри смакової чутливості.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Визначити та показати на препараті черепа структури носової порожнини.

5.2. Повторити будову решітчастої кістки.

5.3. Визначити та показати на препараті черепа топографію решітчастої кістки.

5.4. Визначити та вивчити, які структури входять до органу нюху.

5.5. Визначити та показати на препараті нюхову ділянку.

5.6. Визначити та вивчити, що знаходиться в нюхової ділянці.

5.7. Визначити та вивчити, де розташовуються підкіркові та кіркові центри нюху.

5.8. Повторити будову язика.

5.9. Повторити, у яких сосочках язика знаходяться смакові цибулини.

5.10. Визначити та вивчити, де знаходяться підкіркові та кіркові центри смаку.

6. Вихідний рівень знань і вмінь:

6.1. Знайти на препараті черепа структури носової порожнини.

6.2. Знати будову решітчастої кістки.

6.3. Показати на препараті топографію решітчастої кістки.

6.4. Визначити та показати, які структури входять до органу нюху.

6.5. Визначити та показати на препараті нюхову ділянку.

6.6. Знати, що знаходиться у нюховій ділянці.

6.7. Знати, де розташовуються підкіркові та кіркові центри нюху.

6.8. Знати будову язика.

6.9. Знати, у яких сосочках язика знаходяться смакові цибулини.

6.10. Знати, де знаходяться підкіркові та кіркові центри смаку.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести:

7.1.1. Що є підкірковим центром загальної чутливості?

A. Метаталамус.

B. Таламус.*

C. Гіпоталамус.

7.1.2. Де розташована нюхова ділянка?

A. Верхня та середня носова раковина.

B. Середня та нижня носова раковина.

C. Верхня носова раковина, верхня частина носової перегородки.

7.1.3. Знайдіть правильну послідовність анатомічних утворень медіального шляху, по якому проходить нервовий імпульс від нюхових рецепторів.

A. Нюховий трикутник, нюховий шлях, нюхова цибулина, підмозолисте тіло, склепінна звивина, гачок.

B. Нюхова цибулина, нюховий шлях, нюховий трикутник, медіальна повздовжня смуга, підмозолисте тіло, склепінна звивина, гачок.*

C. Медіальна повздовжня смуга, нюхова цибулина, нюховий шлях, нюховий трикутник, підмозолисте тіло, гачок.

7.1.4. У хворого порушення смаку. При цьому загальна чутливість зберігається. Які сосочки язика не пошкоджені?

A. Ниткоподібні.*

B. Валикоподібні.

C. Грибоподібні.

D. Листоподібні.

E. Всі.

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. У яких відділах порожнини носа знаходиться нюхова область? Чому ця область так називається?

7.2.2. Які анатомічні утворення сприймають запахи і трансформують їх в нервові імпульси?

7.2.3. До яких відділів мозку прямують нервові імпульси від органу смаку?

7.2.4. Де розташовуються смакові бруньки?

7.2.5. Якими структурами представлений підкірковий центр нюху?

7.2.6. Якими структурами представлений кірковий центр нюху?

7.2.7. Якими структурами представлений підкірковий центр смаку?

7.2.8. Якими структурами представлений кірковий центр смаку?

1. Тема7: ДОПОМІЖНИЙ АПАРАТ ОРГАНА ЗОРУ

2. Мета заняття: Вивчити будову складових частин допоміжного апарата органа зору.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біологіі – філо- та онтогенез очного яблука.

3.2. 3 курсу анатомії – будова та топографія орбіти.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити, що відноситься до допоміжного апарату очного яблука.

4.2. Вивчити будову верхньої і нижньої повіки, знайти їх поверхні, краї, медіальні й латеральні спайки, медіальний та латеральний кут ока, знайти сльозове озеро з сльозовим м'ясцем, сльозові сосочки та сльозові точки.

4.3. Вивчити розташування та будову сльозової залози, визначити та вивчити відтік сльозової рідини у носову порожнину.

4.4. Вивчити м'язи очного яблука. Визначити місце їх початку та прикріплення, функції.

4.5. Вивчити вміст орбіти: тенонову капсулу, жирове тіло, поняття - тенонів простір.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити та визначити, що відноситься до допоміжного апарату очного яблука.

5.2. Вивчити та визначити будову верхньої і нижньої повіки, знайти їх поверхні, краї, медіальні й латеральні спайки, медіальний та латеральний кут ока, сльозове озеро з сльозовим м'ясцем, сльозові сосочки та сльозові точки.

5.3. Визначити та показати на живій людині склепіння кон’юнктиви,сльозове м’ясце, сльозове озеро, сльозові сосочки, півмісяцеву складку кон’юнктиви.

5.4. Вивчити та визначити розташування та будову сльозової залози, визначити та вивчити відтік сльозової рідини у носову порожнину.

5.5. Вивчити та визначити елементи сльозовивідних шляхів на препараті.

5.6. Визначити на препараті місця прикріплення окорухових м'язів.

5.7. Вивчити функцію окорухових м язів ока.

6. Вихідний рівень знань і вмінь:

6.1. Знати, що відноситься до допоміжного апарату органа зору.

6.2. Вміти визначити будову верхньої і нижньої повіки, знайти їх поверхні, краї, медіальний та латеральний кут ока, знайти сльозове озеро з сльозовим м’ясцем, сльозові сосочки та сльозові точки.

6.3. Вміти показати на живій людині склепіння кон’юнктиви, сльозове м’ясце, сльозове озеро, сльозові сосочки, півмісяцеву складку кон’юнктиви.

6.4. Вміти визначити розташування та будову сльозової залози, знати шляхи відтоку сльозової рідини у носову порожнину.

6.5. Вміти визначити та показати на препараті місця прикріплення окорухових м'язів.

6.6. Розказати та показати механізм руху м’язів очного яблука.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести:

7.1.1. В утворенні якої стінки орбіти приймає участь велике крило клиноподібної кістки?

A. Верхньої.

B. Медіальної.

C. Латеральної.*

7.1.2. У який з носових ходів відкривається нижній отвір носо-сльозового протоку?

A. У верхній.

B. У середній.

C. У нижній.*

7.1.3. Скільки і які окорухові м'язів має очне яблуко?

A. Три косих, три прямих.

B. Чотири косих, два прямих.

C. Два косих, чотири прямих.*

7.1.4. Дитині 2 років встановили діагноз – розхідна косоокість. Який м’яз очного яблука пошкоджений ?

A. Медіальний прямий.*

B. Латеральний прямий.

C. Верхній прямий.

D. Нижній прямий.

E. Нижній косий.

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. З яких частин складається допоміжний апарат органу зору?

7.2.2. Які стуктури відносяться до сльозового апарату органу зору?

7.2.3. Яким шляхом сльозова рідина відтікає у носову порожнину?

7.2.4. Який механізм змикання та розмикання повік?

7.2.5. Назвіть, які анатомічні структури в орбіті називають теноновою капсулой, теноновим простором, яку функцію вони виконують?

7.2.6. Назвіть структури кон’юнктиви.

7.2.7. У якому місці до очного яблука прикріплюється кожний з окорухових м’язів?

7.2.8. Який механізм рухів м’язів очного яблука?

1. Тема 8: ОГЛЯД ПЕРІФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ

2. Мета заняття: Вивчити загальні принципи будови та функціонування периферичної нервової системи. За препаратами, схемами, малюнками з атласу вивчити морфо-функціональні особливості будови черепно-мозкових нервів.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології - філогенез нервової системи.

3.2. З курсу анатомії:

3.2.1. Морфо-функціональні особливості будови нервової тканини.

3.2.2. Будова спинного мозку.

3.2.3. Будова головного мозку.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити загальні принципи будови периферійної нервової системи.

4.2. Вивчити морфо-функціональні особливості будови черепно-мозкових нервів.

4.3. Зобразити на схемі місця виходу корінців 12-ти пар черепно-мозкових нервів на основу мозку.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити відділи та структури периферійної нервової системи.

5.2. Визначити, з яких елементів нервової системи складається периферійна нервова система.

5.3. На малюнках та схемах знайти нерви, вузли та нервові закінчення.

5.4. Намалюйте схему передачі імпульсу цими волокнами: рецептор Þ ЦНС Þ робочий орган.

5.5. З’ясувати, що таке рецептори та їх поділ на групи: екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори.

5.6. Вивчити анатомічні особливості будови черепно-мозкових нервів, формування, склад і хід волокон ЧМН.

5.7. Вивчити функціональні особливості будови черепно-мозкових нервів.

5.8. Вивчити а схемами і таблицями об’єкти іннервації ЧМН.

5.9. Вивчити локалізацію, представництво й місця проекції ядер III-XII пар черепно-мозкових нервів.

6. Вихідний рівень знань і вмінь:

6.1. Студент повинен знати:

6.1.1. З яких елементів складається периферійна нервова система.

6.1.2. Будову нервових волокон, їх підрозділ на рухові та чутливі.

6.1.3. Будову нервів, їх підрозділ на рухові, чутливі та мішані.

6.1.4. Відділи периферійної нервової системи – черепно-мозковий і спинномозковий.

6.1.5. Морфо-функціональні особливості будови черепно-мозкових нервів, їх формування та поділ за функціями та виникненням.

6.2. Студент повинен вміти:

6.2.1. Показати місце виходу на основу мозку 12-ти пар ЧМН;

6.2.2. Надати характеристику ЧМН.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести:

7.1.1. З яких елементів складається периферійна нервова система?

A. Нерви, вузли, відділи головного мозку.

B. Нерви, вузли, відділи спинного мозку.

C. Нерви, вузли, сплетіння.*

7.1.2. Спинномозкові нерви утворені:

A. Передній та задній корінці спинного мозку.*

B. Передній корінець спинного мозку та вегетативне волокно.

C. Задній корінець та вегетативне волокно.

7.1.3. Екстерорецептори – це...

A. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів зовнішнього середовища.

B. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів внутрішнього середовища.

C. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів власного тіла.

7.1.4. Інтерорецептори – це...

A. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів зовнішнього середовища.

B. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів внутрішнього середовища.

C. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів власного тіла.

7.1.5. Пропріорецептори – це...

A. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів зовнішнього середовища.

B. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів внутрішнього середовища.

C. Рецептори, що сприймають подразнення від елементів власного тіла.

7.1.6. Аферентні волокна проводять нервовий імпульс...

A. Від рецептора в ЦНС.

B. Від ЦНС до робочого органу.

C. Від рецептору до робочого органу.

7.1.7. Еферентні волокна проводять нервовий імпульс...

A. Від рецептора в ЦНС.

B. Від ЦНС до робочого органу.

C. Від рецептору до робочого органу.

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. З якими ядрами стовбура мозку пов’язані черепно-мозкові нерви?

7.2.2. Де знаходяться нервові закінчення І пари ЧМН?

7.2.3. Де знаходяться нервові закінчення ІІ пари ЧМН?

7.2.4. Які пари ЧМН являються виключно руховими?

7.2.5. Які пари ЧМН являються виключно чутливими?

7.2.6. Які пари ЧМН являються змішаними?

7.2.7. В чому відмінність спинномозкових нервів від черепно-мозкових?

7.3. Виконати схеми:

7.3.1. Формування спинномозкових нервів.

7.3.2. Формування черепно-мозкових нервів.

7.3.3. Вихід корінців 12-ти пар ЧМН.

1. Тема 9: ПАРАСИМПАТИЧНА ІННЕРВАЦІЯ ОРГАНІВ ГОЛОВИ ТА ШИЇ.

2. Мета заняття:вивчити загальні принципи будови та функції вегетативної нервової системи на препаратах, схемах, малюнках з атласу, вивчити морфо-функціональні особливості будови центрального і периферійного відділів парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

3. Базовий рівень знань:

3.1. З курсу біології - філогенез нервової системи.

3.2. З курсу анатомії:

3.2.1. Будова та топографія органів голови та шиї.

3.2.2. Будова та топографія трикутників шиї.

3.2.3. Будова, топографія, зони іннервації ЧМН.

4. Програма самопідготовки студентів до теми:

4.1. Вивчити морфо-функціональні особливості будови парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

4.2. Виконати схему будови парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

5. Програма самостійної позааудиторної роботи студентів:

5.1. Вивчити функціональні особливості вегетативної нервової системи.

5.2. Вивчити центральний відділ парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

5.3. Вивчити периферійний відділ парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

5.4. Вивчити хід волоконізони іннервації парасимпатичної частини вегетативної нервової системи органів голови та шиї.

? При вивченні загальних принципів будови і функції вегетативної нервової системи, використовуючи схеми, таблиці, препарати, зверніть увагу на схожість та різницю анімальної і вегетативної нервової систем, а також на різницю об’єктів в іннервації анімальних і вегетативних нервів. Роздивляючись структуру вегетативної нервової системи зверніть увагу на її генетичну, морфологічну та функціональну єдність з анімальною нервовою системою, так як, вегетативна нервова система є частиною загальної нервової системи організму.

? При вивченні центральної частини парасимпатичного відділу, відзначте, що парасимпатична частина вегетативноі нервової системи розвивалась як надсегментарний відділ, і тому центри її знаходяться не тільки у спинному, але і у головному мозку.

5.5. Розгляньте будову структур периферійного відділу вегетативної нервової системи, такі як перед-, і післявузлові нервові волокна і вегетативні вузли парасимпатичної частини. Намалюйте схему формування вегетативних вузлів (війковий, крило-піднебінний, піднижньощелепний, під’язиковий, вушний). Зверніть увагу на волокна, котрі закінчуються в них (парасимпатичні) і котрі проходять транзитно (симпатичні і чутливі).

? При вивченні ходу волокон і зон іннервації парасимпатичної частини повторити хід парасимпатичних перед- и післявузлових волокон у складі III, VII, IX и X пар ЧМН.

6. Вихідний рівень знань і вмінь:

6.1. Студент повинен знати:

6.1.1. Будову і топографію парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

6.1.2. Чим представлена центральна і периферична частини парасимпатичної нервової системи.

6.1.3. Формування і хід парасимпатичних волокон.

6.1.4. Парасимпатичну іннервацію органів голови та шиї.

6.1.5. Морфо-функціональні особливості будови вегетативної нервової системи, зокрема парасимпатичної її частини та її відмінність від будови симпатичного відділу.

6.2. Студент повинен вміти:

6.2.1. Визначити структури центрального і периферичного відділів парасимпатичної нервової системи.

6.2.2. Показати хід волокон і зони іннервації парасимпатичної нервової системи органів, які знаходяться в області голови.

6.2.3. Показати хід волокон і зони іннервації парасимпатичної нервової системи органів, які знаходяться в області шиї.

7. Форми й методи самоконтролю:

7.1. Тести:

7.1.1. У яких відділах спинного мозку розташовані центри парасимпатичної частини вегетативної нервової системи?

A. Бокові проміжні стовпи Th V - L IV

B. Передні роги спинного мозку

C. Проміжно-бокові ядра SII-SIV*

7.1.2. У яких відділах головного мозку розташовані центри парасимпатичної частини вегетативної нервової системи?

A. Довгастий і проміжний

B. Довгастий і середній*

C. Середній і задній

7.1.3. Які ЧМН мають парасимпатичні ядра?

A. III,IV,VI,X

B. III,VII,IX,XI

C. III,VII,IX,X*

7.1.4. У якому вузлі розташований нейрон, що іннервує м’яз-звужувач зіниці?

A. Крило-піднебінний

B. Війковий*

C. Вушний

7.2. Контрольні питання:

7.2.1. Від яких ядер беруть початок передвузлові волокна і від яких вузлів – післявузлові волокна, котрі іннервують залози і гладкі м’язи в області голови?

7.2.2. Де розташовані парасимпатичні ядра ЧМН?

7.3. Виконати схеми:

7.3.

Читайте також:

1. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників
2. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
3. Аналіз місцевих медичних ресурсів
4. В МОВЛЕННІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
5. Вимоги до режимів праці і відпочинку та профілактичних медичних оглядів
6. Економічна теорія як наука. Об’єкт і предмет економічної теорії. Місце економічної теорії в системі медичних наук.
7. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ТА ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ПРАЦІВНИКІВ
8. Загальні поняття про методи оброблення медичних даних.
9. Значення мікробіології в підготовці медичних працівників.
10. Інформація. Медична інформація, її властивості. Інформативність та валідність медичних даних
11. Коротка характеристика структури і функцій медичних закладів
12. Короткий опис деяких світових стандартів медичних даних

Переглядів: 936