• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Юридична характеристика окремих складів злочину.

2.1. Злочини проти громадського порядку

2.1.1 Групове порушення громадського порядку (ст. 293). Ст. 293 цей злочин визначає як організацію групових дій, що призве­ли до грубого порушення громадського порядку або суттєвого пору­шення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації також активна участь у таких діях.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфері, що пов'язана з суспільними відносинами, які забезпечують обстановку суспільного спокою і поведінку громадян, що відповіді конові, у різних сферах соціального спілкування. Особливість цього злочину полягає в тому, що він спричиняє суттєве порушення роботи транспорту, підприємств чи організацій. Тому, крім громадського порядку, злочин посягає і на додатковий об'єкт — нормальну діяльністьність транспорту, підприємств, установ чи організацій.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в організації групо вих дій або в активній участі в таких діях. Під організацією слід розуміти безпосереднє створення групи, так і органі­зоване вчинення таких дій або керівництво ними. Під активною участю слід розуміти інтенсивну участь у групових діях. Прикладом активної участі є заклики до громадян не виконувати вимоги представ­ляв влади, непокора їх розпорядженням, створення значних перешкод для нормальної роботи підприємств, організацій, блокування транспорту тощо. Цей злочин вважається закінченим, якщо такі дії спричинили грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктцього злочину — спеціальний. Відповідальності підля­гають тільки організатори й активні учасники, які досягли 16-річного віку.

Склад цього злочину слід відмежовувати від масових завору­шень (ст. 294) і від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296). Дії передбачені ст. 293, вчиняються не натовпом, а учас­никами окремої групи людей, і не супроводжуютьсяпограмами, під­палами, насильством над особою й іншими діями підвищеної небезпеки. Відсутність мотивів, що виражають явну неповагу до суспіль­ства, відрізняє цей злочин від хуліганства, вчиненого групою осіб.

2.1.2. Масові заворушення (ст. 294). Згідно зі ст. 294 масовими заворушеннями визнаються: 1) організація таких заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким опором представникам влади із застосуван­ням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також 2) активна участь у масових заворушеннях. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадській порядок, тобто ті суспільні відносини, що забезпечують умови нормального функціонуваннядержавних і громадських, структур, нормальний ритм суспільного життя, роботи і спокою людей . Крім цього об'єкта при здійсненні масових заворушень часто шкода заподіюється і додатковим об'єктам — авторитету представників влади, інтересам особи, власності.

Об'єктивна стороназлочину виражається в організації масових заворушень чи активній участі в них. Організація масових заворушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібрала для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян знищення майна, збройного опору представникам влади. Як організаційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу пои вчинені названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інформації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою, погромах, підпалах за­хопленні будівель, насильницькому виселенні громадян, збройному опорі представникам влади та інших діях.

Насильством над особою слід вважати нанесення ударів, побо­їв, катування, заподіяння будь-яких інших тілесних ушкоджень. Вчинене під час масових заворушень умисне вбивство вимагає до­даткової кваліфікації за ст. 115. Погроми — це дії, поєднані зі зни­щенням, ушкодженням, руйнуванням громадських споруд, житло­вих та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна. Підпа­ли — це дії, що спричинили займання будинків, споруд, транспорт­них засобів. Знищення майна означає його приведення в повну непридатність. Захоплення будівель або споруд — це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у випад­ку вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із засто­суванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір – місце у разі перешкоджання представникові влади виконувати його - обов'язки із застосуванням хоча б одним Із учасників масових заво­рушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, які використовувались як зброя. Для визнання злочину закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначений диспозиції ст. 294 дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання.

Суб'єктом цьогозлочину можуть бути лише організатори масових порушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку. Ч. 2 ст. 294 передбачає відповідальність за ті самі дії, які призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Загибеллю людей слід розуміти смерть одного чи кількох потерпілих. Під іншими тяжкими наслідками розуміють заподіяння тяжких тілесних ушкодженьабо заподіяння значної матеріальної шкоди.

2.1.3. Хуліганство (ст. 296). Хуліганство – один з небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Ч. 1 ст. 296 визнає хуліганством грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особли­вою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хулі­ганських дій утворюють адміністративний делікт.

Об'єктом хуліганства є громадський порядок, що включає комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільне корисної діяльності, мораль­ність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в сус­пільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хулі­ганства. Як додаткові об'єкти часто виступають особистість, здо­ров'я, навколишнє середовище, власність.

З об'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільне не­безпечну дію, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковий, цинізм — це демонстративна зневага нормами моральності, наприклад, груба непристойність, демонстративне оголення, знущання над хворими, немічними тощо.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що порушує громадський порядок. Форми хуліганських дійможуть бути найрізноманітнішими; нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального функціонування організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей. Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається в парках, на вулицях, кінотеатрах, магазинах та ін­ших громадських місцях. Як правило, такі дії відбуваються в присут­ності потерпілих та інших громадян. Однак публічність не є обов'яз­ковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе вчинення хуліганства і по телефо­ну, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить по­терпілим, порушуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Із суб'єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим умислом. Однак умисел стосовно заподіяння шкоди в ре­зультаті хуліганських дій може бутиі непрямим. Не можна, наприк­лад, заперечувати наявність цього у випадку, коли п'яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці, зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілес­не ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано. Вій не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але відомо допускав такі наслідки. Хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають хуліганським (хуліганські спонукання). Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п'яну зухвалість, продемонструвати свою фізичну силу, зневагу до оточуючих тощо. У деяких випадках злочинне посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі обмінюються взаємними образами, ударами, виникає бійка внаслідок чого порушується нормальна робота кінотеатру, спокій і відпочинок глядачів. Спрямованість умислу винного і особливий хуліганський мотив є основними критеріямивідмежування хуліганства від злочинів проти життя і здоров'я особи.

Суб’єкт хуліганства – загальний,тобто буть- яка особа, яка досягла 14-ти років. Ч. 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство вчинене групоюосіб, причому попередня змова учасників не є обов'язковою для кваліфікації. Хуліганство, вчинене групою слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293). При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуюся погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушеннягромадського порядку (ст. 293), поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ста­новитиме сукупність злочинів (ст. 293 і 296).

Ч. 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство визначене ч. 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором представниковІ влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто це вчинення хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погаше­на. Хуліганські дії, поєднані з активним опором — це протидія пред­ставникові влади або представникові громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі по­єднані з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину наприклад, ч. 2 ст. 121). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може 6ути ознакою злісного хуліганства і такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів.

У ч. 4 ст. 296 передбачена відповідальність за дії, вчинені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи їй предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263. Однак до вогнепальної зброї відноситься не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й гладкоствольні мисливські рушниці тощо.

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, напри­клад заточена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які пред­мети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підго­товлені винним для використання (столовий ніж, молоток, викрут­ка шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворить передбаченого ч. 4 ст. 296 хуліганства. Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їхнє реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов'язкових ознак такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для заподіяння шкоди здоров'ю людей.Вчинення хуліганських дій з використанням цих предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не утворить складу цього виду ху­ліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках має наставатизач. 1, 2 чи 3 ст. 296, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Нанесення при хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відпові­дальність за сукупністю цих злочинів.

2.2. Злочини проти моральності:

а) посягання на основні моральні принципи і цінності у сфері духовного і культурного життя суспільства

2.2.1. Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299). Встановлює відповідальність за знущання над тваринами, що відно­сяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацьковування зазначених тва­рин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.

Об'єктомцього злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстоке поводження з тваринами, знущання над ними або інше жорстоке поводження з ними, суперечить сформованим у суспільстві підвалинам морального (гуманного) ставлення до тва­рин.

Предметомцього злочину є будь-які хребетні тварини, неза­лежно від їхньої приналежності і того, де вони мешкають і для яких цілей використовуються. Виняток складають лише гризуни та інші шкідники сільськогосподарських, лісових або мисливських угідь.

Об'єктивну сторону цього злочину утворить знущання над твариною, вчинене із застосуванням жорстоких методів, або нацьковування цих тварин одна на одну. Знущання має місце при катуванні із застосуванням жорстоких, тобто особливо витончених методів, наприклад, заподіяння травм, переломів кінцівок, термічний або хімічний вплив тощо. Жорстоке поводження може бути вчинене шляхом позбавлення води, корму, повітря тощо. Ознаки цього злочину відсутні у разі знищення хворих, бездомних тварин, при мисливському відстрілі або іншому видобутку диких тварин і птахів, а також при забої домашніх тварин, якщо його здійснено з дотриманням відповідних правил.

Нацьковування тварин одна на одну має, наприклад, місце, коли собака використовується для нападу на інших диких або домашніх тварин заради втіхи, або проводяться собачі чи півнячі бої. Закінченим злочин визнається з моменту вчинення будь-якого з зазначених діянь.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви вчинення злочину — хуліганські або корисливі.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

Ч. 2 ст. 299 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені в присутності малолітнього, тобто підлітка до 14 років.

б) Посягання на основні принципи моральності у сфері статевих відносин

2.2.2. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порно­графічних предметів (ст. 301). Ст. 301 встановлює відпові­дальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших пред­метів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зьерігання,перевезення чи інше переміщення з тією са­мою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Об'єктомцього злочину є суспільні відносини, що забезпечу­сь основні принципи суспільної моральності у сфері статевих сто­сунків. Предметом цього злочину є різні твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру. На відміну від творів зобра­жальне-художнього й еротичного характеру, вони за своїм змістом в грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних відносин. Це живописні або фотозображення, друковані чи рукописні твори, кіно чи фільми, слайди, магнітофонні та відеозаписи тощо. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень і потягів у статевих стосунків.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої зазначених у ст. 301 дії. Це — ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру,їх виготовлення, зберігання,перевезення або інше переміщення, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування в участі в їх створенні.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт — особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі в створенні таких творів — 18-річногп віку.

Ч.2 ст. 301 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порногра­фічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

Кіно або відео продукцією визнають кінофільми, відеофільми, діафільми, комп'ютерні програми та інші подібні записи, що розши­рюють інформаційні можливості транслювання і розповсюдження продукції порнографічного характеру. Наявність другої кваліфікую­чої ознаки передбачає усвідомлення винним, що особи, яким про­дукція порнографічного характеру збувається або серед яких вона розповсюджується, є неповнолітніми.

Ч. 3 ст. 301 передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за по­передньою змовою групою осіб або з отриманням доходу у великому розмірі.

Ч. 4 ст.301 передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені щодо предметів порнографічного характеру,що містять дитячу порнографію або примушування неповноліт­ніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродук­ції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.

Ч. 5 ст. 301 передбачає відповідальність за дії,зазначені у ч. 4 цієї статті,вчинені повторно або за по­передньою змовою групою осіб або з отриманням доходу у великому розмірі.

Великий розмір, передбачений чією статтею, це сума доходу у 200 і більше разів перевищуюча н.м.д.г

в) посягання на основні принципи морального і фізичного розвитку неповнолітніх:

2.2.3. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304). Ст. 304 встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми.

Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють основні принципи суспільної моральності у сфері належного ін­телектуального, морального та фізичного розвитку і виховання не­повнолітніх. Потерпілим є особа, яка не досягла повноліття.

Об'єктивну сторону цього злочину утворює втягнення неповнолітнього в зазначені види діяльності. Втягненням неповнолітнього в цю діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому чи в інших антигромадських діях. Це будь-які види фізичного насильства психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання, поради, різні обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням повнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. Така погроза має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж — це погроза поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці Обманом визнається навмисне перекручування обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його вчинення злочину. Обіцянка як спосіб втягнення означає прий­няття суб'єктом на себе тих або Інших зобов'язань, незалежно від того чи має він намір їх виконати (навчити керувати мотоциклом чи прийомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист тощо). У тих випадках, коли суб'єкт злочину залучає до його вчинення під­літка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідаль­ність, він виступає як виконавець цього злочину (незалежно від характеру його дій) і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підліткомдіяння.

Об'єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні не­повнолітнього у пияцтво,у заняття жебрацтвом або азартними ігра­ми.

Втягнення у пияцтво — це створення в неповнолітнього бажан­ня систематично вживати спиртні напої. Систематичність утворю­ють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шля­хом їхнього придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямова­них на спонукання, або саме примушування до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горілка, спирт, коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов'язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів, При цьому повинне мати місце втягнення в пияцтво того самого підлітка. Тому одноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв кількома підлітками, не утворить систематичності.

Втягнення у жебрацтво — це схилення неповнолітнього до систематичного жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей, а в азартні Ігри — схилення до систематичної ігри на гроші або інші матеріальні цінності. Азартні ігри — це ігри на матеріальний інтерес у карти, рулетку, «наперсток» та інші. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення винним дії, спрямованоі на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягнення у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми визнається закінченим при наявності систематичності. Наслідки і результат таких дій на кваліфікацію не впливають.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Мета – втягнути підлітка в злочину або іншу антигромадську діяльність.

Суб’єкт – спеціальний: а) особа, яка досягла 18 років б) ч. 2 - батьки або особи, які їх замінюють.

Питання для самостійного контролю:

1. Назвіть родовий об’єкт та види злочинів проти громадського порядку та моральності.

2.Чим характерна суб’єктивна сторона цих злочинів?

3. Хто є суб’єктом злочинів цього розділу ?

4. Назвіть злочини проти громадського порядку та моральності, однією з кваліфікуючих ознак яких є їх вчинення службовою особою з використанням службового становища.

5. Назвіть злочини проти громадського порядку та моральності, вчинення яких службовою особою з використанням службового становища не потребує кваліфікації за сукупністю із статтею про службовий злочин.

6. Назвіть злочини проти громадського порядку та моральності, однією з кваліфікуючих ознак яких є їх вчинення організованою групою.

7. Проведіть розмежування злочинів (заповніть табличку):

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
8. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
12. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання

Переглядів: 1151