• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційно-правові засади державного управління у сфері оборони

Тема: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОБОРОНИ

Лекція 15

Рак шлунка.

Найчастіше ракова пухлина локалізується в пілороантральній частині,а також уздовж малої кривини шлунка,у кардіальній частині шлунка.

Гістологічно розрізняють : аденокарциному,скір,слизиста,недиференційовану форми

Метастазування відбувається лімфогенно,гематогенно,контактно.Перші метастази – в реґіонарні л/в,які розташовані вздовж малої і великої кривини,пізніше в віддаленні л/в.Характерними є метастази в ліві надключичні лімфатичні вузли. Гематогенні метастази-в печінку,легені,нирки,головний мозок.

Клініка: порушення апетиту,або його втрата,дисфагія-добре проходить тверда їжа і погано рідка,безпідставні проноси,метеоризм,блювання.

Біль ниючий ,постійний,з прогресуванням захворювання нестерпний.

Загальні симптоми: немотивована слабкість,швидка втома,втрата апетиту,відраза від м’яса,втрата маси тіла.

Діагностика: ФГДС,УЗД органів черевної порожнини,комп’ютерна томографія

Шлункова секреція знижена аж до ахлоргідрії,гіпсохромна анемія,значне підвищення ШОЕ,ан.калу на приховану кров.

Лікування: основне хірургічне,рак шлунка малочутливий до променевої терапії ї хіміотерапії.

1. Організаційно-правові засади державного управління у сфері оборони.

2. Рада національної безпеки і оборони України.

3. Міністерство оборони України.

4. Генеральний штаб Збройних Сил України.

5. Збройні Сили України. Комплектування і військова служба в Збройних Силах України.

Згідно зі ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторкан­ності покладаються на Збройні Сили України.

Оборона країни належить до найважливіших функцій держави, є справою всього народу і конституційним обов'яз­ком кожного громадянина. Ст. 65 Конституції України визна­чає, що "захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів єобов'язком громадян України".

Державне управління в галузі оборони здійснюється на підставі Конституції України, Законів України від "Про оборо­ну України", "Про Збройні Сили України", "Про правовий режим воєнного стану", "Про загальний військовийобов'язок і військовуслужбу", "Про альтернативну (невійськову)служ­бу", "Про Цивільну оборону України", "Про соціальний і пра­вовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб началь­ницького і рядовогоскладу органів внутрішніх справ".

Закон України "Про оборону України"¹визначає, що оборона України— це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу України.

Метою оборони України є створення необхідних умов для запобігання воєнному нападу і збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Формування і проведення воєнної політики України, зако­нодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва здійснюються виключно Верховною Радою Украї­ни.Відповідно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належить: оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішень Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України; схвалення рішен­ня про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію. Верховною Радою схвалена Концепція (основи державної політики) національної безпеки України.

Верховна Рада України постановою від 19жовтня 1993 р.затвердила Воєнну доктрину України,яка ґрунтується на тому, що держава: не визнає війну як засіб розв'язання міжнарод­них проблем; прагне до нейтралітету й додержання неядерних принципів, не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї; не має територіальних претензій до кожної держави і не бачить у жодному народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єктом агресії.

Виключно законами України визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного стану та вирішуються інші питання у сфері оборони.

Основи організації оборони України та повноваження дер­жавних органів щодо її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб стосовно здійснення обороноздатності країни встановлені Законом України "Про оборону України".

Організація оборони, крім формування воєнної політики і воєнної доктрини, включає до себе: розвиток воєнної науки, прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії; підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності; вироблення і проведення військово-технічної полі­тики; підготовку населення і території країни до оборони та ін.

Найважливіші функції у сфері оборони покладені на Пре­зидента України— гаранта державного суверенітету та терито­ріальної цілісності держави. Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил Украї­ни, інших військових формувань, здійснює керівництво у сфері оборони держави та приймає рішення у цій сфері, що в наступному затверджуються законодавчим органом.

Заходи щодо обороноздатності здійснюються Кабінетом Міністрів України, який в межах своїх повноважень:

— забезпечує в межах своєї компетенції державний суверенітет України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України у сфері оборони держави;

— визначає потреби в оборонних витратах, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України щодо фінансування заходів у сфері оборони у ви­
значених обсягах;

— здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення живу­чості об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний час;

— забезпечує комплектування особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань, здійснює заходи, пов'язані з підготовкою та проведенням призову громадян
України на строкову військову службу;

— здійснює згідно із законодавством України заходи з мобілізацій­ної підготовки та мобілізації, створення державного матеріаль­ного резерву, резервного фонду грошових коштів, інших резервів
для забезпечення потреб оборони держави;

— організовує підготовку населення і території держави до оборони;

— забезпечує здійснення передбачених законодавством заходів щодо цивільної оборони України, надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил Украї­ни до інших держав, допуску та умов перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України та участі України в міжнародних миротворчих операціях;

— контролює виконання законів у сфері оборони, здійснює відпо­відно до законів інші заходи щодо забезпечення обороноздат­ності України, координує і контролює їх виконання та несе,
в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації,забезпечуючи на відповідній території виконання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони:

організовують і виконують завдання територіальної оборони;

— вирішують питання організації цивільної оборони, виконання органами управління у справах цивільної оборони покладених на них завдань;

— організовують надання підприємствами, установами та організа­ціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво та постачання продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам
України та іншим військовим формуванням на договірних засадах;

— виконують передбачені законодавством заходи щодо мобіліза­ційної підготовки та проведення мобілізації на відповідній території, у тому числі здійснення контролю за станом мобіліза­ційної готовності підприємств, установ та організацій, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах і перебувають в управлінні районних і обласних рад або належать до майна Автономної Республіки Крим чи підприємств, установ та організацій усіх форм влас­ності, які в установленому порядку залучаються ними до вико­нання мобілізаційних завдань (замовлень);

— здійснюють інші повноваження в галузі оборонної роботи, передбачені законодавством.

В особливий період для керівництва виконанням на відпо­відній території заходів щодо оборони України рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій утворюються рада оборони Автономної Респуб­ліки Крим і ради оборони областей. Положення про раду оборони Автономної Республіки Крим і ради оборони областей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законодавством визначено повноваження органів місцевого самоврядування, які забезпечують:

— підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;

— приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників;

— організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіаль­ною та цивільною обороною;

— проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресур­сів в особливий період; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах;

— проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України;

— здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Підприємства, установи і організаціївиконують державні замовлення і договори по виробництву і поставці озброєння та іншої продукції для потреб оборони, здійснюють наукові розробки, дослідження, виконують військово-транспортні зобо­в'язання та інші завдання, визначені чинним законодавством. §2. Рада національної безпеки і оборони України

Серед органів державної влади, що здійснюють керівницт­во з питань оборони держави, центральне місце займає Рада національної безпеки і оборони України.

Рада національної безпеки і оборони України— організа­ційний орган з питань національної безпеки і оборони України при Президентові України (ст. 107 Конституції України). Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпе­ки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, міністр оборони України, голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордон­них справ України, інші особи.

Діяльність цього органу регламентується Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України"¹.

ФункціямиРади національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реаліза­ції засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю орга­нів виконавчої влади у сфері національної безпеки і обо­рони в умовах воєнного або надзвичайного стану та
при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до своїх функцій, Рада національної безпеки і оборони України:

1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які від­повідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України;

2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президен­тові України відповідні висновки та пропозиції;

3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, під­приємств та організацій усіх форм власності;

4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх за­стосування та результати перевірок їх виконання;

5) координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

6) координує і контролює діяльність органів місцевого самовряду­вання в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я,
конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та над­звичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що
загрожують національній безпеці України.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 1523