Підсумок

Спеціальності та спеціалізації, за якими готують фахівців ВЗО фізкультурного профілю

Перелік спеціальностей, за якими відбувається підготовка фізкультурних фахівців в Україні та їх подальша робота, відповідає вимогам Української стандартної класифікації професій та Міжнародній стандартній класифікації професій. Вперше Української стандартної класифікації професій була введена в дію у 1994 році. Тоді вона включала такі спеціальності: фізичне виховання; рекреація, оздоровча фізична культура; фізична реабілітація; олімпійський та професійний спорт; фізична підготовка в Збройних Силах.

У такому переліку діяла класифікація до 1997 року. У названому році перелік спеціальностей, за якими надається вища освіта в Україні було переглянуто. В цілому в системі освіти було скасовано біля 300 спеціальностей, до їх числа попали дві спеціальності фізкультурної освіти: рекреація, оздоровча фізична культура; фізична підготовка у Збройних Силах. Одночасно дві спеціальності, які було вилучено із переліку, були нострифіковані (тобто включені) як спеціалізації до спеціальності “Фізичне виховання”. Окрім цих спеціалізацій вузам дозволялося відкривати інші спеціалізації в рамках затверджених спеціальностей. Таким чином, на сьогодні в сфері фізкультурної освіти здійснюється підготовка за трьома спеціальностями.

Фізичне виховання. Спеціалісти фізичного виховання працюють в дошкільних установах та навчальних закладах: загально освітних школах, гімназіях, училищах, технікумах, коледжах, вузах. Посади, що займають фахівці названої групи, можуть називатися по різному: учитель фізичної культури, керівник фізичного виховання, викладач кафедри фізичного виховання. У більшості навчальних закладів, викладачі фізичної культури поділяються на категорії: другу, першу, вищу. Студенти, які навчаються на спеціальності мають змогу у ЛДІФК спеціалізуватися з : РОД, СОТ, хореографії, валеології, допризовної підготовки юнаків.

Спеціалісти з рекреації, оздоровча фізична культури працюють на підприємствах різних форм власності. Вони, як правило, знаходяться у штаті відділів наукової організації праці або охорони праці, спортивних клубів підприємств. Крім того, спеціалісти з рекреації та оздоровчої фізкультури працюють за місцем проживання та в зонах відпочинку населення, в туристських організаціях, осередках, що спеціально утворені для проведення різних форм оздоровчих занять: атлетичної гімнастики, шейпінгу, фітнесу, оздоровчого бігу, загартування тощо.

Військовий інститут НУ “Львівська політехніка” проводить підготовку курсантів за спеціальністю “Фізичне виховання” із спеціалізацією “Фізична підготовка у Збройних Силах”. Фізкультурні фахівці в системі Збройних Сил займають, як правило, посади начальників фізичної підготовки і спорту армій, оперативних командувань, дивізій, бригад, полків, військових навчальних закладів.

Фізична реабілітація. Фахівці з фізичної реабілітації переважно працюють в системі Міністерства охорони здоров'я. В багатьох лікувальних закладах функціонують кабінети ЛФК, здорового способу життя, проводяться заняття з хворими, інвалідами. Центрами такої роботи є також фізкультурні диспансери. В рамках спеціальності (в нашому інституті) не відкрито спеціалізацій. Всі майбутні реабілітологи навчаються за єдиним навчальним планом.

Олімпійський та професійний спорт. Спеціалісти названого фахового профілю працюють на посадах тренерів. Цей вид діяльності традиційно вважається найбільш престижним і популярним.

В Україні культивується близько 70 видів спорту, і в кожному з них навчально-тренувальним процесом керують тренери. Тренери за результатами своєї роботи, а також іншими показниками (будуть розглянуті далі) поділяються на тренерів другої, першої та вищої категорій. Посади, на яких працюють фахівці даного профілю, носять назви: тренер, старший тренер, державний тренер.

В рамках спеціальності утворено спеціалізації. Зокрема у ЛДІФК студентам пропонують обрати одну із наступних; підготовка спортсменів; інвалідний спорт; спортивна журналістика.

Надання студентам освіти за спеціальностями і спеціалізаціями має за мету, окрім поглибленого вивчення спеціальних дисциплін, певний соціальний захист – більші можливості пошуку робочих місць по завершенню навчання.

3. Система навчальних закладів, ступенева підготовка фахівців

Кадри спеціалістів з вищою освітою для сфери фізичного виховання і спорту готують близько 60 навчальних закладів. В їх числі:

1. Вузи фізкультурного профілю:

· Національний університет фізичного виховання і спорту (м. Київ),

· Львівський державний інститут фізичної культури,

· Харківська державна академія фізичної культури,

· Дніпропетровський державний інститут фізичної культури,

· Донецький державний інститут здоров'я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту.

2. Факультети фізичної культури (або фізичного виховання) в класичних університетах, наприклад університети в містах: Сімферополь, Запоріжжя, Харків, Івано-Франківськ, Київ та ін.

3. Факультети фізичної культури (або фізичного виховання) педагогічних інститутів або університетів. Такі вузи працюють в містах: Тернополі, Слав'янську, Одесі, Переяслав-Хмельницькому, Чернігові, Сумах, Вінниці, Кам'янець-Подільську.

4. Коледжі (колишні технікуми). Їх в Україні є два: в Ів.-Франківську та Дніпродзержинську

5. Училища фізичної культури і олімпійського резерву (про які мова вже йшла).

6. Нетрадиційні вузи. Ця назва є умовною. Тут йдеться про вищі заклади освіти, у яких раніше не здійснювалася підготовка фізкультурних кадрів. Наприклад: Київський політехнічний інститут, Харківський політехнічний інститут, Рівненський економіко-гуманітарний інститут та ін.

Для того, щоби розпочати підготовку фахівців за однією із трьох спеціальностей, вищому закладу освіти необхідно отримати відповідну ліцензію. Окрім того, в процесі акредитації навчального закладу визначається, якого освітнього рівня фахівців він має право готувати.

На сучасному етапі фізкультурні навчальні заклади переходять на так звану "ступеневу" систему освіти, яка передбачає підготовку в них фахівців різного фахового ступеня: молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

Впровадження ступеневої системи повинно задовольнити потребу суспільства у спеціалістах різного освітнього рівня та професійної спрямованості, яка обумовлена змінами соціально-економічного стану в Україні.

Вузи 1 рівня акредитації мають право готувати молодших спеціалістів, вузи П рівня акредитації – молодших спеціалістів і бакалаврів: вузи 3 рівня – бакалаврів; вузи 1У рівня – спеціалістів і магістрів.

У зв’язку із прагненням України до вступу у Єдиний європейський освітній простір ( Больнський процес) можливо у майбутньому буде переглянуто перелік освітніх рівнів. У країнах Європі вища освіта надається за рівнями: бакалавр, магістр.

Львівський державний інститут фізичної культури має четвертий рівень акредитації, що означає: інститут готує фахівців з повною вищою освітою рівнів "спеціаліст" і “магістр”. Наш вуз складає певне виключення щодо термінів підготовки спеціалістів (4 роки). Всі інші вузи за чотири роки готують лише бакалаврів. Це положення буде змінено: студенти, які почнуть навчатися у 2004-2005 навчальному році за новим навчальним планом будуть вчитися 4 роки на освітній рівень “бакалавр”, на спеціаліста – 5 років; на магістра – 6 років.

5. Підготовка наукових кадрів та ефективне використання кадрових ресурсів в сфері фізичного виховання

Підготовка наукових кадрів для сфери фізичного виховання і спорту здійснюється трьома шляхами: в аспірантурах, докторантурах, пошукуванням (здобуттям) тобто підготовкою дисертації поза аспірантури або докторантури.

Аспірантура – основна форма планомірної підготовки наукових кадрів. Аспірантури є у трьох фізкультурних вузах: НУ ФВ і , ХДАФК, ЛДІФК. У них прийом відбувається за конкурсом. Навчання відбувається на стаціонарній формі – три роки, на заочній – 4. Підготовка кандидатів наук від недавно здійснюється за трьома науковими спеціальностями, які відповідають навчальним спеціальностям. Для вступу в аспірантуру здають вступні іспити, та проходять конкурс. За час навчання аспіранти здають кандидатські іспити та готують до захисту кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня “Кандидата наук з фізичного виховання і спорту”.

Докторантура функціонує лише в НУФВіС, у ній лише стаціонарна форма навчання (3 роки) У докторантуру поступають через співбесіду кандидати наук віком до 40 років.

Здобувачі наукового ступеня – працюють над дисертаціями поза аспірантурою або докторантурою. Ними можуть бути громадяни, які мають вищу освіту та кваліфікацію спеціаліста або магістра, Якщо здобувається ступінь доктора – кандидатом наук.

Здобувачі прикріплюються до вузів, які мають аспірантуру, складають кандидатські іспити, готують до захисту дисертацію. Здобувачі навчаються без відриву від роботи і тому мають право на додаткову відпустку тривалістю 30 днів.

Важливим є питання використання кадрових ресурсів, особливо за умови діяльності значної кількості вузів, які поповнюють ринок праці щорічно значною кількістю випускників.

Ефективне використання дипломованих спеціалістів повинно передбачати:

· Надання робочих місць

· Використання спеціалістів відповідно їх освіті

· Дотримання кваліфікаційних характеристик фізкультурних працівників

· Регламентування праці за тривалістю та обсягом

· Управління процесами сумісної праці

· Забезпечення трудової дисципліни

· Утворення необхідних умов праці

· Регулювання заробітної праці

· Підвищення кваліфікації фахівців.

У лекції розглянуто питання діяльності спортивних шкіл, види регламентування та документи у яких воно визначено.

Особлива увага зосереджена на питаннях підготовки фахівців для сфери фізичного виховання і спорту та їх раціонального використання. Матеріал лекції дещо відрізняється від поданого у навчальному посібнику у зв’язку із змінами, які відбулися.

Засвоєння матеріалу лекції дасть змогу випускникам фізкультурних вузів зорієнтуватися в організаціях сфери фізичного виховання, успішно виконувати свої майбутні функціональні обов’язки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регламентування діяльності організацій сфери фізичного виховання	\|	Поняття, значення, проблеми та правове регулювання відносин у сфері соціального розвитку села

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.