• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Регламентування діяльності організацій сфери фізичного виховання

Регламентування - встановлення меж та діапазонів дій, прав, повноважень та обов'язків організацій, підрозділів, співробітників. Регламентування – це перелік документів, у яких зазначено все вище назване. В залежності від того, яких питань стосуються ті чи інші документи, розрізняють види регламентування. Їх ми розглянемо на прикладі спортивних шкіл, хоча види регламентування однакові для будь-яких організацій.

Сучасна управлінська практика розрізняє такі види регламентування: правове, організаційне, адміністративне, нормативне, економічне.

Правове регламентування діяльності організацій здійснюється на підставі правових актів, які можна поділити на три умовних групи:

· Закони , які мають вищу юридичну силу і приймаються ВРУ;

· Підзаконні акти, які видаються радами народних депутатів інших рівнів і мають силу законів на територіях;

· Специфічні правові акти, які розробляються та діють тільки в сфері ФВ і С і є обов’язковими для всіх фізкультурних організацій.

Прикладом правових актів 1 групи можуть бути Закони, зокрема Закон України “Про фізичну культуру і спорт” (24 грудня 19993р.”.

В Законі визначено місце ФВ і С в житті суспільства, їх соціальні завдання, закріплено право громадян на заняття ФК і С. Окремий розділ присвячено сферам впровадження ФК. Закон наголошує, що спорт є особливою сферою фізкультурної діяльності і містить положення про види спорту, спортивні змагання, спортивну класифікацію та ін.

Правове регламентування здійснюється також іншими законами: про об`єднання громадян, про освіту, про охорону здоров`я та ін.

До третьої групи належать:

· Єдина спортивна класифікація України

· Календарний план змагань

· Правила змагань та ін.

Організаційне регламентування базується на документах, які носять назву “Положення про діяльність....” або “Статут....”. Перша назва зазвичай надається у державних організаціях, друга – у громадських.

Прикладом може бути “Типове положення про діяльність ДЮСШ та СДЮШОР”. У ньому йдеться про: мету і завдання діяльності, структуру організації, функціональні обов’язку посадових осіб та ін.

Спортивна школа може мати одне або декілька відділень з видів спорту, тип школи передбачає наявність у ний навчальних груп. До організаційного регламентування слід також віднести сформовану у Типовому положенні вимоги до освіти, стажу роботи кадрового складу та порядок зарахування їх на роботу.

Нормативне регламентування – це документи, які містять у цифровому виразі нормативи діяльності організацій, їх підрозділів або окремих співробітників. У спортивних школах нормативне регламентуванні включає: кількість спортсменів, що займаються у групах та режим навчально-тренувальної роботи; мінімальний вік дітей і підлітків для зарахування до спортивних шкіл; нормативи кількості годин навчальної роботи; наповненість груп та ін.

Адміністративне регламентування – це документи, які видаються адміністрацією (керівною ланкою) тої чи іншої організації. На відміну від попередніх видів цей вид регламентування можна назвати внутрішнім. Приклади; накази директора спортивної школи, розпорядження завуча, “Посадові інструкції” та ін.

Економічне регламентування – це документу, які регламентують використання фінансів та матеріальних цінностей, які мають грошовий вираз. В його основі – нормативи використання матеріальних та фінансових ресурсів. Приклад; нарахування заробітної плати; відрядження, фінансування команди та ін.

Як зазначалося вище – основою регламентування діяльності є документи. Їх дотримання в теорії та практиці управління пов`язують із поняттям юридичної відповідальності. Однак не можливо видати документи, які передбачали би положення стосовно всіх варіантів життєвих ситуацій. Тому поряд із поняттям юридичної відповідальності слід розглядати поняття соціальної відповідальності – тобто відповідальності перед суспільством, співпрацівниками, громадськістю, людьми. В основі соціальної відповідальності – вірно обрана поведінка, поняття етики. Етичними або не етичними можуть бути цілі діяльності організації, способи, що використовуються для їх досягнення. Одним із дієвих засобів підвищення соціальної відповідальності організації є навчання етичній поведінці її членів.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. VІ. План та організаційна структура заняття
6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
8. Автоматизація метрологічної діяльності
9. Агрегатний індекс фізичного обсягу
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адаптивні організаційні структури управління.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 2954