Регламентування діяльності посадових осіб. Розподіл посадових повноважень

Закріплені за структурним підрозділом завдання та функції мають виконуватись якісно й своєчасно, тому їх насамперед потрібно персоніфікувати, тобто розподілити між конкретними виконавцями. Такий розподіл здійснюється відповідно до трудомісткості виконання кожної окремої функції та доцільності взаємозамінювання працівників підрозділу.

Закріплення за посадовою особою службових обов’язків документально оформляється у вигляді посадової інструкції.

Посадова інструкція – це організаційно-правовий документ, що регламентує діяльність посадової особи. Оскільки стандартної форми посадової інструкції не існує, кожне підприємство розробляє власну або використовує чийсь досвід.

Типовими елементами посадової інструкції є загальні положення; завдання й обов’язки, права і відповідальність, а також вимоги до професійної компетенції працівника та взаємовідносини (зв’язки) за посадою.

Посадову інструкцію розробляє керівник структурного підрозділу, а затверджує її перший керівник підприємства або один з його заступників.

Якщо в структурному підрозділі є декілька однакових за назвою посад, то їхні завдання й обов’язки, права й відповідальність, взаємовідносини слід чітко розмежувати, а це означає, що посадова інструкція завжди має бути не типовою, а персоніфікованою.

Останнім часом серед фахівців з менеджменту персоналу все більшого визнання набуває думка про те, що посадова інструкція за обсягом інформації, яка в ній уміщується, вже не відповідає зростаючим вимогам щодо якості менеджменту персоналу. Зокрема, пропонується посадову інструкцію замінити паспортом посади, який би містив також інформацію про індивідуально-психологічні якості працівника, умови праці на робочому місці, оцінювання діяльності, оплату праці й соціальні гарантії тощо.

Добре розроблений паспорт посади може бути корисним для:

? підготовки оголошення про вакансію;

? професійного відбору на посаду;

? професійної адаптації нового працівника;

? вироблення критеріїв оцінювання роботи;

? забезпечення взаєморозуміння між роботодавцем і працівником;

? захисту прав роботодавця в разі звільнення працівника, який не відповідає вимогам посади.

Крім згаданих документів, посадові обов’язки працівників можуть частково регламентуватись контрактом, трудовою угодою, відомчими інструкціями й правилами, планами та графіками виконання робіт, терміновими позаплановими завданнями керівництва підприємства.

Посадові інструкції затверджуються, як правило, для професіоналів, фахівців і технічних службовців, рідше – для керівників структурних підрозділів.

Посадові обов’язки робітників регламентуються робочими інструкціями, змінними завданнями, правилами експлуатації устаткування та техніки безпеки, технологічними картами, інструктивними настановами майстра або технолога.

Чіткий розподіл посадових обов’язків (делегування повноважень) членів апарату управління підприємством є важливою умовою їх ефективної діяльності.

Делегування повноважень означає передачу підлеглим тих прав, які їм необхідні для прийняття рішень у процесі виконання конкретної роботи, або те, що керівник відмовляється від виконання частини своїх менш важливих завдань на користь більш важливих, що в конкретній ситуації мають бути вирішенні першочергово [2, с. 249].

Існують дві принципово різних точки зору на делегування повноважень:

? класична – передача повноважень зверху вниз (повноваження вважаються делегованими, коли вони передані керівником підлеглому);

? сучасна – ухвалення повноважень (повноваження вважаються делегованими, коли вони прийняті підпорядкованим).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи проектування службових приміщень та правила проектування робочого місця	\|	Правила поведінки і дисциплінарні процедури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.