Методичні рекомендації з виконання

Підготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів.

Нормативно-правовою базою державного управління у сфері національної безпеки є положення наступних документів:

- Закон України від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХИ «Про державний кордон України»;

- Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України»;

- Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХІІ «Про пожежну безпеку»;

- Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-ХП «Про державну таємницю»;

- Закон України від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР«Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

- Закон України від 4 березня 1998 р. № 160/98-ВР «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

- Закон України від 26 грудня 2002 р. № 374-ІУ «Про контр-розвідувальну діяльність»;

- Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ «Про основи національної безпеки України»;

- Закон України від 1 грудня 2005 р. № 3160-ІУ «Про Службу зовнішньої розвідки України»;

- Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3475-ІУ «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»;

- Указ Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 «Про стратегію національної безпеки України» тощо.

Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді.

Національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам.

Об'єктами національної безпеки є:

1) людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Права, свободи і законні інтереси людини та громадянина переважно торкаються забезпечення особистої безпеки, якості й рівня життя, можливостей реалізації своїх прав і свобод;

2) суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси. Інтереси суспільства є узагальненою характеристикою інтересів громадян і зводяться до необхідності створення соціальної правової держави, забезпечення розвитку національної культури, мистецтва, звичаїв;

3) держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Держава зацікавлена у стабільності основних факторів свого існування (територіальна цілісність, суверенітет, забезпечення законності в усіх сферах суспільного життя), а також у забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки, плідній міжнародній співпраці.

Загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України. Керуючись цим визначенням, необхідно вказати, що факторами небезпеки у цьому аспекті можуть бути різні явища, обставини, вчинки. Йдеться про криміналізацію суспільства, корупцію, стан вітчизняної економіки, загострення міжнаціональних відносин, рівень захворюваності населення тощо.

Одним із основних суб'єктів боротьби з проявами тероризму в Україні є Служба безпеки України, при якій діє Антитерористичний центр. Його головними завданнями є:

- розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних з терористичною метою;

- збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами;

- організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій;

- взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом (Закон України від 20 березня 2003 р. № 638-ІУ «Про боротьбу з тероризмом»).

Основними напрямами державної політики у сфері національної безпеки України, відповідно до вимог чинного законодавства, є:

- реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

- зосередження ресурсів і посилення. координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби в організованою злочинністю та наркобізнесом, участь України в міжнародній співпраці у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;

- відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції, технологій оборонного призначення і подвійного використання;

- впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави;

- боротьба з організованими злочинними угрупованнями, зокрема міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України;

- забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму тощо.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України,здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері національної безпеки за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Що ж стосується інших суб'єктів, наведених у класифікації, то відносно них необхідно сказати таке.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ	\|	Загальної компетенції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.