Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методичні рекомендації з виконання

Підготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів.

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового забезпечення управління у сфері юстиції є положення наступ­них документів:

- Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ «Про адво­катуру»;

- Закон України від 24 грудня 1993 р. № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»;

- Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ «Про нота­ріат»;

- Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР «Про Вищу

раду юстиції»;

- Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ «Про вико­навче провадження»;

- Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-ІУ «Про Загаль­нодержавну програму адаптації законодавства України до законо­давства Європейського Союзу»;

- Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1689 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»;

- наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» тощо

Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді.

Адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції - це діяльність суб'єктів державного управління, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в державі, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Становлення України як демократичної соціально орієнтованої держави су­проводжується зростанням ролі та значення органів юстиції, розширенням сфери їхньої діяльності. Важливого значення набу­ває термін «правова політика держави», яка реалізується насам­перед у діяльності органів юстиції. З позицій адміністративно-правового забезпечення необхідно вказати, що до характерних рис юстиції належать:

- багатооб'єктність (об'єктами юстиції є органи реєстрації актів громадянського стану, нотаріат, адвокатура, судово-експерт­ні установи тощо). Це дає можливість свідчити, що юстиція є сис­темним утворенням, котре об'єднує значну кількість як об'єктів регулювання, так і суб'єктів державного управління.

- комплексність (за рахунок функції державної реєстрації нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади). Міністерство юстиції України є органом, який самостійно та через відповідні визначені структури здійснює державну реєст­рацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Вихо­дячи з того, що характер правових актів, перелік органів, які спря­мовують документи на державну реєстрацію, є значним, можна говорити про комплексність діяльності органів системи Міністер­ства юстиції України;

- різноманітність форм і методів управління. Вказана риса ви­пливає з попередньої та свідчить про те, що залежно від об'єкта регулювання, від повноважень суб'єкта державного управління за­лежить сутність впливу держави у цій сфері. Скажімо, коли стосов­но державної реєстрації нормативно-правових актів у системі Міні­стерства юстиції України можна говорити як про значний вплив держави на цей процес, то регулювання процесу діяльності адвокатів має переважно організуючий, рекомендаційний характер, оскільки адвокати є незалежними у своїй професії;

- значні контрольні повноваження. Вони проявляються у тому, що Міністерство юстиції та відповідні органи на місцях мають виражені контрольні повноваження стосовно діяльності об'єднань громадян, а також діяльності органів та організацій, правові акти яких реєструються в органах юстиції;

- реалізація на практиці взаємодії державу та недержавних інституцій. Йдеться про те, що такі недержавні інституції, які діють у сфері юстиції (адвокати, приватні нотаріуси, незалежні експерти тощо) повинні діяти за загальними правилами, що вста­новлюються компетентними державними органами (Верховна Ра­да України, Президент, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції тощо).

 

Особливу роль у здійсненні державного управління у сфері юстиції відіграє Вища рада юстиції- консти­туційно визначений орган, до відання якого належать:

1) внесення подання про призначення судців на посади або про звільнення їх із посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокуро­рами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної від­повідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також проку­рорів.

За своїм статусом Вища рада юстиції є колегіальним, незалеж­ним органом, а за порядком утворення та діяльності - демократич­ним. Рада формується трьома гілками влади - законодавчою, ви­конавчою і судовою, а також прокурорською системою та інститу­тами громадського суспільства - адвокатурою, навчальними та науковими юридичними колами.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адво­катів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокурату­ри - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юсти­ції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендова­ний громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти п'яти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років.

У Вищій раді юстиції утворюються секції:

1. З питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад.

2. Дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності. Вища рада юстиції приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;

2) подання про звільнення суддів з посади;

3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

4) рішення про дисциплінарну відповідальність;

5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплі­нарної відповідальності;

6) рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції (Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР «Про Вищу раду юсти­ції»).

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

1. Міністерство юстиції України- це центральний орган ви­конавчої влади, який забезпечує реалізацію державної правової політики.

Основними завданнями Міністерства юстиції є:

- забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодав­ства ЄС;

- підготовка пропозицій щодо проведення правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

- забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері;

- підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, прове­дення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

- планування за пропозиціями інших центральних органів ви­конавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації зако­нодавства України до законодавства ЄС, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за провадженням такої діяльності;

- координація роботи з виконання Загальнодержавної програ­ми адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

- організація виконання рішень судів та інших органів (посадо­вих осіб) відповідно до законів, робота з кадрами, експертне за­безпечення правосуддя;

- організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів гро­мадянського стану;

- розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

- здійснення міжнародно-правового співробітництва (постано­ва Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України»).

Державне управління у сфері юстиції безпосередньо здійснюється системою органів юстиції, яка містить у собі:

1. Міністерство юстиції України.

2. Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автоном­ній Республіці Крим.

3. Обласні, Київське та Севастопольське міські управління юс­тиції.

4. Районні, районні у містах управління юстиції.

5. Міські (міст обласного значення) управління юстиції. Районні та міські (міст обласного значення) управління юстиції можуть бути об'єднані у міськрайонні управління юстиції, а ра­йонні у містах (крім міст Києва та Севастополя) - у міжрайонні управління юстиції за рішенням Міністра юстиції.

На місцевому рівні органи юстиції діють на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 р. № 47/5 «Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Мініс­терства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та По­ложення про районні, районні у містах, міські (міст обласного зна­чення), міськрайонні і міжрайонні управління юстиції».

Державна судова адміністрація України (далі- ДСА України)- це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що відповідає за організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), діяль­ність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Територіальні управління державної судової адміністрації утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Територіальні управління державної су­дової адміністрації підпорядковуються Державній судовій адміністрації України. У структурі Державної судової адмініст­рації України утворюється структурний підрозділ з управлін­ня організаційним забезпеченням військових судів. Посадові особи державної судової адміністрації є державними службов­цями.

Основними завданнями ДСА України є:

- організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрис­дикції, забезпечення діяльності Академії суддів України, роботи з'їздів суддів України, діяльності Ради суддів України, конферен­цій суддів, рад суддів;

- участь у межах своїх повноважень у формуванні судів загаль­ної юрисдикції; '

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційно­го забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;

- здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів (Указ Президента України від 3 бе­резня 2003 р. № 182/2003 «Про Положення про Державну судову адміністрацію України»).

 

Тема 22 Державне управління у сфері закордонних справ (6 год.)

План

1. Система державних органів, що здійснюють в галузі закордонних справ.

2. Правові засади діяльності дипломатичної служби в Україні.

3. Правові засади діяльності консульських установ України.

 


Читайте також:

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. I. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  3. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  4. III. Виконання бюджету
  5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  8. III. ПИТАННЯ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
  9. IV. Загальні рекомендації щодо безаварійної та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва
  10. IІІ. Послідовність виконання курсової роботи
  11. Qзабезпечення виконання завдань кожним відділом.
  12. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.




Переглядів: 287

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ | ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.