МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Методичні рекомендації з виконанняПідготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів. Нормативно-правовою базою державного управління у сфері закордонних справ є положення таких документів: - Віденська конвенція про дипломатичні зносини 18 квітня 1961р.; - Віденська конвенція про консульські зносини 24 квітня 1963 р. Ці конвенції створено для уніфікації підходів щодо міждержавних стосунків. Держави, що є сторонами цих конвенцій (зокрема Україна), сподіваються, що консульські зносини сприятимуть розвитку дружніх відносин між державами незалежно від» державного та суспільного ладу; - Декларація про державний суверенітет України, прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Серед положень декларації необхідно вирізнити те, що державний суверенітет України - це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Розділ X Декларації (Міжнародні відносини) свідчить про те, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення своїх національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах. - Закон України від 20 вересня 2001 р. № 2728-ПІ «Про дипломатичну службу». Цей Закон визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі. Згідно з положеннями Закону, дипломатична служба - професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; - Закон України від 28 листопада 2002 р. № 253-ІУ «Про дипломатичні ранги України». Дипломатичний ранг - спеціальне звання, що присвоюється державним службовцям в системі дипломатичної служби. Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно від першого до одинадцятого рангу. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України; - Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 р. № 1427-ХІІ «Про проголошення незалежності України»; - Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. № 3360-ХИ «Про Основні напрями зовнішньої політики України»; - Указ Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94 «Про Консульський статут України». Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України, сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму. Консульські установи сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною; - Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу»; - Указ Президента України від 26 березня 2002 року №301/2002 «Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України»; - розпорядження Президента України від 22 жовтня 1992 р. № 166/92-рп «Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном»; - постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України»; - постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1034 «Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року» тощо. Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді. Верховна Рада Україниналежить до суб'єктів державного регулювання у сфері закордонних справ за рахунок того, що до її повноважень належать: - визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; - оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; - затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; - призначення за поданням Президента України Міністра закордонних справ України; - схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; - надання в установлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України. Президент Україниє важливим суб'єктом державного управління у сфері закордонних справ. Йдеться про те, що Президент України: - представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; - приймає рішення про визнання іноземних держав; - призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; - вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра закордонних справ України; - присвоює вищі дипломатичні ранги; - приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні. Кабінет Міністрів Українивпливає на державне управління закордонними справами за рахунок того, що до його повноважень віднесено: - забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, - здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, - організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах. Міністерство закордонних справ України (далі - МЗС України)- це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координацію відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України. Основними завданнями МЗС України є: - участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства; - забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями; - забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів; - координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України; - здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України; - сприяння входженню України до світового інформаційного простору; - сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера; - реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки; - створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України; - забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України; - захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; - забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері (постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006р. № 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України»). Представництва МЗС України на території Україниіснують для координації діяльності у сфері зовнішніх зносин і для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. На сьогодні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді. Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипломатична академія при МЗС України. Представництва та установи за кордоном бувають трьох видів: 1. Дипломатичні представництва - це постійно діючі установи України за кордоном, що покликані підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб. Основними функціями дипломатичного представництва є: - представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин; - захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб у державі перебування; / - ведення переговорів з урядом держави перебування; - з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України; - поширення в державі перебування інформації про становище в Україні та події міжнародного життя; - заохочення дружніх відносин між Україною та державою перебування, розвиток їхньої співпраці в галузях економіки, культури і науки. Главою дипломатичного представництва України може бути: а) посол; б) посланник; в) повірений у справах. Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України, а повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закордонних справ України. Обов'язковою умовою призначення посла або посланника є отримання згоди (агреману) на це призначення тієї держави, до якої ця особа призначається. 2. Консульські установи- це постійно діючі установи України и окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму. До консульських установ належать Консульське управління Міністерства закордонних справ України, консульські відділи дипломатичних представництв України, генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи функціонують у великих містах, морських, річкових портах тощо. Для прикладу можна навести генеральні консульства України, що існують у деяких країнах світу (Білорусь, Греція, Бразилія, Італія, Канада, Казахстан). У Російській Федерації діють чотири Генеральних консульства України (Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Тюмень, Владивосток), у Сполучених Штатах Америки три (Нью-Йорк, Чикаго, Сан-Франциско). Главою консульської установи може бути: а) генеральний консул; б) консул; в) віце-консул; г) консульський агент. Своєю чергою, консули можуть бути штатними (працівники консульських установ, які є громадянами України і постійно проживають в Україні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України) та нештатними, або почесними (як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які посідають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у державі перебування чи брати активну участь у її політичному житті). Обов'язковими вимогами для призначення на посаду консула є наявність: 1) консульського патенту - письмового повноваження від Міністерства закордонних справ України; 2) екзекватури - дозволу держави перебування. Функції консула можна представити у наступному вигляді: А. Щодо юридичних осіб і громадян України (відновлення порушених прав, прийняття письмових та усних звернень, облік громадян України, які проживають у консульському окрузі, виконання доручень слідчих і судових органів України, реєстрація актів громадського стану, видача паспортів і віз та ін.). Б. Нотаріальні дії, консульська легалізація (вчинення різних нотаріальних дій, встановлення і засвідчення справжності підписів на документах і актах держави перебування). В. Щодо військових кораблів, цивільних повітряних суден України, інших засобів транспорту (надання всебічної допомоги). 3. Представництва приміжнародних організаціях створені та функціонують для якісного забезпечення інтересів України в діяльності цих організацій. Мова йде про такі організації як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД та ін. Серед ключових представництв України при міжнародних організаціях можна вирізнити такі: - Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні; - Представництво України при Європейському Союзі; - Місія України при НАТО; - Постійне представництво України при координаційних інститутах СНД; - Постійне представництво України при ООН; - Постійне представництво України при Раді Європи; - Постійне представництво України при ЮНЕСКО; - Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві. Читайте також:
|
||||||||
|