Основними водними властивостями ґрунту є водопроникність,водо утримуюча здатність (вологоємкість), водопідіймальна здатність, доступністьводи для рослин.
Водопроникність ґрунтів — здатність ґрунтів пропускатичерез себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурногоі хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження.Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні — високу. Набуханняколоїдів ґрунту різко знижує водопроникність ґрунту.
Вологоємність ґрунту — здатність поглинати і утримуватипевну кількість води. Виділяють такі види вологоємкості: максимальна гігроскопічна,максимальна молекулярна (плівчаста), капілярна, найменша (польова) і повна.
Найменшою (польовою) вологоємкістю є кількістькапілярно-підвішеної води, яку утримує ґрунт в даний момент при глибокому заляганніґрунтових вод. В структурних ґрунтах вона становить 30-35, а в піщаних — 10-15%.За її величиною розраховують норми поливу. Різницю між найменшою вологоємкістю іфактичною вологістю ґрунту називають дефіцитом вологи.
Повна вологоємкість — найбільша кількість вологи,яку може увібрати і утримати ґрунт. В цьому разі в ґрунті міститься максимальнакількість всіх форм води. Її величина залежить від механічного, структурного складуі пористості ґрунту. Повна вологоємкість більшості ґрунтів становить 40-50%. Цювеличину також використовують для розрахунків норм поливу.
Вологість в’янення (коефіцієнт в’янення) — вологістьґрунту, за якої проявляються ознаки в’янення рослин. Ця величина залежить від властивостейґрунту (механічний склад, засолення, наявність торфу тощо) і біологічних особливостейрослин. Вологість в’янення глинистих ґрунтів становить 20-30%, піщаних — 1-3%, торфових- 60-80%. Вологолюбні рослини починають в’янути при вищій, посухостійкі — при нижчійвологості ґрунту.