Поняття про природні ресурси. Економічні важелі природокористування

Лекція 8

ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

План

1. Поняття про природні ресурси. Економічні важелі природокористування.

2. Поняття про екологічне право.

3. Джерела екологічного права в Україні.

Людське суспільство впливає на навколишнє середовище, головним чином, у процесівиробництва. Основною сферою і формою суспільного виробництва є природокористування. Уперше поняття "природокористування" було запропоноване російським екологом Ю.М.Куражковським у 1959 р. За його визначенням, природокористування — це регулювання всіх типів використання природних ресурсів для господарства та охорони здоров’я.

М.Ф.Реймерс визначає природокористування як сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження(видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Видами природокористування є хліборобство, тваринництво, будівництво, гірничо-видобувна діяльність. Проте до природокористування відносяться й інші види виробничої діяльності, які переробляють продукти, одержані з природних ресурсів, або ж використовують у виробничих процесах такі природні ресурси, як атмосферне повітря та воду.

Потреби людства не обмежуються суто матеріальною сферою, тому до природокористування слід також відносити рекреаційну діяльність, спрямовану на покращення здоров’я населення та заповідну справу, яка забезпечує збереження особливо цінних для людства об’єктів живої і неживої природи.

Природні компоненти можуть виступати стосовно людей як у ролі природних ресурсів, так і в ролі природних умов. Елементи природи, які споживаються суспільством, залучаються виробництвом і є його сировинною та енергетичною базою, називаються природними ресурсами. Елементи природи, які впливають на життя і діяльність людей, але не беруть участі у матеріальному виробництві, розглядаються як природні умови.

До природних ресурсів відносяться не лише ті природні об’єкти і явища, які використовуються зараз або використовувались у минулому, але й ті, які можуть використовуватись у майбутньому. Такими потенційними природними ресурсами, використання яких стане можливим лише при подальшому розвитку науки і техніки, є гравітаційні та магнітні поля Землі, космічне випромінювання, речовина метеоритів та інших планет тощо.

Існує декілька класифікацій природних ресурсів. Згідно з природною класифікацією, ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо. За природноекономічною класифікацією ресурси поділяються на 1) ті, які використовуються в матеріальному виробництві, і 2) ті, що використовуються у невиробничій сфері. За іншою класифікацією природні ресурси поділяються на невичерпні і вичерпні, а останні — на відновлювані, важковідновлювані і невідновлювані.

Ця класифікація дуже умовна, бо, по-перше, останнім часом досить швидко змінюються уявлення про відновлюваність тих чи інших природних ресурсів, по-друге, тому, що межа між відновлюваними та важковідновлюваними природними ресурсами дуже розпливчаста. Більшість дослідників відносить до невичерпних (у осяжному майбутньому) такі природні ресурси, як сонячне та космічне випромінювання, тепло земних надр, гравітаційна сила обертання Землі тощо. Відновлюваними ресурсами вважаються біологічні ресурси (при умові збереження видового складу організмів), атмосферне повітря, поверхневі води. До важковідновлюваних можна віднести ґрунти, підземні води, деякі гірські породи, природні ландшафти. Практично невідновлюваними природними ресурсами є переважна більшість корисних копалин та види організмів, що вже зникли з лиця Землі.

Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування й темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров’я працездатного населення — все це зумовило формування економіки природокористування — нової галузі науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу для підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин у природі. Витрати, пов’язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичні задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання її ресурсів, слід знати економічну вартість цього й ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.

Критерієм ефективності людської діяльності до середини XX ст. було одержання максимальних благ за мінімальних затрат і неконтрольованої, хижацької експлуатації природних ресурсів, а основним принципом ставлення до природи панування над нею й цілковите її підкорення людині.

Після об’єктивного аналізу причин екологічних катастроф і величезних економічних втрат від нерозумною господарювання, яких людство зазнало останніми десятиліттями й раніше, стало зрозуміло, що принципи природокористування мають бути інакшими, якщо ми хочемо вижити.

За визначенням американського економіста Л. Раффа, забруднення—це насамперед економічна проблема, яку слід визначати економічними термінами.

Тому провідним принципом природокористування в наш час став еколого-економічний, за якого критерій ефективності господарювання формулюється так: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними затратами й мінімальними порушеннями природного середовища. Але це потребує вкладання великих коштів у природоохоронну сферу, що завжди суттєво знижує прибутковість виробництва.

Нині розроблено кілька підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і послуг. Найбільш комплексний підхід ґрунтується на загальній економічній вартості, в яку входять вартості зруйнування природи, її відновлення та охорони.

Для еколого-економічної оцінки проектів і програм будівництва застосовують метод зіставлення затрат і вигод і керуються трьома критеріями: чистою поточною вартістю, внутрішньою нормою окупності та співвідношенням витрат і майбутніх вигод.

Основні завдання економіки природокористування:

• визначення збитків, завданих економіці (державі), галузі, підприємству, чи конкретній особі через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;

• визначення розміру затрат, необхідних для ліквідації в найближчому й віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;

• оцінка абсолютної та відносної ефективності затрат на охорону й відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності й використання природних ресурсів;

• розробка економічних методів управління природоохоронною роботою й способів стимулювання природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

Треба, щоб економіка природокористування поступово переходила в економіку природозберігання.

Природокористування, як згадувалося вище, може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування — це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональним вважається таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні умови, умови проживання загалом. Це, як правило, екстенсивне, хижацьке господарювання, перепромисел, перевипас, перезабруднення повітря, води й ґрунтів промисловими, транспортними викидами та отрутохімікатами. Нераціональне природокористування може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення, зруйнування чи пожежі, пов’язані з воєнними діями).

Нераціональне природокористування може бути зумовлене планово-економічними й проектними прорахунками, недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства тощо.

Показниками збитків від забруднення довкілля слугують: підвищення рівня захворюваності населення; зниження продуктивності сільського господарства; прискорення зношування основних фондів та ін. Вартість відновлення природи визначається за необхідними затратами на рекультивацію ландшафтів, відновлення водойм або сільськогосподарських угідь, озеленення тощо. Та при цьому часто неможливо оцінити погіршення соціального клімату, порушення рівноваги в екосистемах, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Затрати на охорону природи сьогодні можна обчислити досить просто й порівняно точно на підставі чинних стандартів і нормативів із застосуванням низки формул.

Природоохоронні заходи мають не тільки економічний ефект (заощадження витрат на лікування та соціальне страхування хворих, підвищення продуктивності праці, збільшення біопродуктивності тощо), а й соціальний — поліпшення настрою людей, зменшення їх міграції, стримування конфліктів й т. д.

До найважливіших проблем економіки природокористування належить правильна оцінка природних ресурсів.

Економічна оцінка природних ресурсів — це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності. Треба, щоб ціну мали земля, природні води, ґрунти, повітря, корисні копалини, ліс, тваринний і рослинний світ, рекреаційні об’єкти. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їхнього географічного положення, поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, можливості утилізації відходів, умов переробки.

Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною.

Розрізняють три види індивідуальних оцінок: 1) оцінки суспільної корисності природних ресурсів; 2) вартісні оцінки (податки, ціни); 3) ринкові ціни (ліцензії). Вони виконуються для кожного окремого елемента довкілля, і їхні значення не завжди збігаються.

Виконуючи укрупнені екологічні оцінки негативного впливу людини на довкілля, користуються таким поняттям, як екологічні збитки від забруднення окремих компонентів природи — води, повітря, земельних ресурсів. Екологічні збитки —це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення), їх обчислюють за сумою різних затрат суспільства, пов’язаних зі змінами довкілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров’я людей.

Плата за природні ресурси — це затрати підприємства, пов’язані з використанням якихось природних ресурсів, і визначені відповідно до прийнятої в країні методики розрахунку; при цьому ресурси поділяють на ті, що закуповують у когось, такі, що беруть безпосередньо у природи, ті, що є власністю виробництва. Ціна таких ресурсів різна.

Екологічні податкибувають кількох видів:

• платежі рентного характеру (наприклад, за використання території для відходів);

• податки і (або) штрафи за забруднення понад установлену норму;

• податки за фактичний обсяг забруднень. При цьому податок за забруднення середовища має бути досить високим, щоб підприємствам було вигідніше охороняти довкілля, ніж забруднювати його.

Екологічні ліцензії — це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забруднювача на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Ці права можуть продаватися державним органом підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна ЕЛ залежить від добового часу, сезону, обстановки в регіоні.

Торгівля квотами на забруднення найгнучкіший з усіх відомих методів економічного регулювання якості природного середовища.

В Україні, як і в інших державах, розпочато формування системи економічного регулювання природоохоронної діяльності:

• вводяться платежі за використання природних ресурсів та забруднення природного середовища;

• створюються екологічні фонди, банки;

• розпочато торгівлю екологічними ліцензіями, квотами тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Охорона та раціональне використання поверхневих та підземних вод	\|	Поняття про екологічне право

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.