Застрахованим особам (крім добровільно застрахованих та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), які сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час настання страхового випадку.
Алгоритм розрахунку
1. Визначаємо, чи поширюється на цей страховий випадок норма ч. 3 ст. 4 Закону № 2240
2. Розраховуємо фактичну середньоденну зарплату згідно з Порядком № 1266 з урахуванням відсотка оплати листка непрацездатності залежно від страхового стажу
3. Розраховуємо середньоденну мінімальну зарплату шляхом ділення мінімальної зарплати, що діяла на момент настання страхового випадку, на норму робочого часу місяця, на який припадає період тимчасової непрацездатності (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами). При цьому відсоток оплати листка непрацездатності не застосовується
4. Порівнюємо фактичну середньоденну зарплату, визначену згідно з Порядком № 1266 з урахуванням відсотка оплати листка непрацездатності, із середньоденними зарплатами, визначеними за місяцями, на які припадає період тимчасової непрацездатності (період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами)
5. Якщо фактична середньоденна зарплата менше ніж середньоденна мінімальна зарплата, то розрахунок допомоги здійснюється виходячи з фактичної середньоденної зарплати
6. Якщо фактична середньоденна зарплата більше, ніж середньоденна мінімальна зарплата, то розрахунок допомоги здійснюється виходячи із середньоденної мінімальної зарплати