Діагностика готовності до школи проходить у режимі індивідуального діалогу педагога з дитиною. Вона складається з двох частин:
1. Бесіда-знайомство. У ході бесіди з'ясовується, чи знає дитина свої анкетні дані, прізвище, (імена батьків, свою адресу, вік і день народження. Пропонуються також деякі вільні, «творчі» запитання.
Завдання педагога тут — не стільки з'ясувати дані, що дублюються запитаннями батьківської анкети, скільки встановити контакт з дитиною.
Запитання цієї частики діагностики наведені в бланку «Анкета дитини» на першій сторінці. Відповіді дитини максимально детально фіксуються прямо під, час бесіди. За цими відповідями можна якісно оцінити рівень загальної поінформованості дитини, а також специфіку її мовлення, що може знадобитися при звертанні до психолога чи логопеда для спеціального глибокого обстеження і консультації.
2. Власне тестування. Ця частика співбесіди містить у собі діагностику готовності дитини до школи за допомогою 10 субтестів, перерахованих вище.
Порядок виконання субтестів повинен бути таким, як він описаний, організовуватися з урахуванням наступних принципів:
Ø при тестуванні необхідне чергування вербальних і невербальних завдань;
Ø труднощі пропонованих завдань повинні збільшуватися у ході проведення діагностики: на початку обстеження для встановлення контакту з дитиною і створення в неї відчуття успіху мають даватися ігрові, легші завдання, такі що «розковують», потім — складніші.
ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ТЕСТУВАННЯ
Якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки природно і розкуто вона почувається. Тому під час співбесіди повинна бути створена атмосфера доброзичливості, в якій дитина не боялася б помилитися, не намагалася б показати себе розумнішою, ніж вона є насправді. Необхідна позитивна емоційна оцінка її дій, заохочення, підтримка. Негативна реакція на помилки неприпустима.
Якщо малюк замкнутий, неконтактний, потрібно спробувати створити якомога доброзичливішу атмосферу: добре, якщо завдання він сприймає як гру, в якій інструкція виконує роль правил, а педагог — роль партнера по грі.
Даючи інструкцію дитині, треба переконатися, що вона зрозуміла її правильно.
Якщо дитина відмовляється чи не може одразу виконати завдання, не слід наполягати. Можна запропонувати їй інше, а потім повернутися до невиконаного.
Варто намагатися уникати втручання батьків у тестування малюка.