Класифікація соціально-економічних моделей в ЄС за А.Сапіром.
Професор Сапір виділяє Північну модель (Данія, Фінляндія, Швеція плюс Нідерланди), яка відрізняється високим рівнем соціального захисту та універсальним характером надання допомоги.
Ця модель також характеризується сильним фіскальним навантаженням на ринок праці. Високий рівень синдикалізації найманих робітників і розвинута колдоговірна політика забезпечують жорстке
регулювання рівня заробітної платні. Англосаксонській моделі (Великобританія, Ірландія) властивий
універсальний характер надання соціальної допомоги, власне лише у виняткових випадках, при цьому грошові виплати спрямовані в першу чергу на підтримку людей працездатного віку. Сама система соціальної допомоги спрямована на заохочення активності реципієнта у пошуках роботи. Ринок праці характеризується слабкістю профспілок, достатньо сильною диверсифікацією заробітної платні і значною часткою працівників, які отримують низьку заробітну платню. «Візитною карткою» континентальної моделі є побудова соціального захисту на професійно-корпоративній1 основі. Логіка системи соціального страхування «за Бісмарком» полягає в тому, що розмір соціальних виплат напряму залежить від величини сплачуваних робітником внесків. Особи, що не мають соціальноїстраховки, можуть розраховувати на надання соціальної допомоги з держбюджету. Попри падіннячисельності профспілок в країнах, які репрезентуються континентальну модель, їхня роль в колективно-договірній політиці залишається досить значимою. Нарешті, середземноморська модель
(Греція, Італія, Португалія і Іспанія) характеризується переважанням пенсійних виплат у соціальних
трансферах, високим ступенем сегментації отримувачів допомоги за їхнім статусом. Система
соціального захисту спрямована на витіснення літніх робітників з ринку праці. Заробітна платня у легальному секторі регулюється колективними угодами.