МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сучасні уявлення про філософію, її особливості. Концепції походження філософії.ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ Філософія (гр. phileo – люблю і Sophia – мудрість) – «любомудріє». В історії філософії склались і повторюються так звані вічні проблеми: - Що таке людина? - Що таке природа і Всесвіт? - Чи може людина пізнати себе, природу і суспільство? - Які методи пізнання? - В чому відмінність матеріального та ідеального світів? - Що таке свобода? - Що таке людські цінності? - Що таке життя і смерть? Предмет філософії – це поняття, що історично змінювались. Історичні концепції предмета філософії: 1. Давньогрецька – до філософії включали всі знання людини про оточуючий світ і саму себе. 2. Середньовічна – предметом вивчення є Бог. 3. Нового часу (к. XVI-XVIIIст.) – виникає експериментальне природознавство, від філософії відокремлюються конкретні науки, її найбільше цікавлять питання пізнання. 4. ХІХ ст. – марксизм, спираючись на німецьку класичну філософію, визначає предметом філософії співвідношення матерії і свідомості, природи і духу. 5. Кінець ХХ ст. – предмет філософії – найбільш загальні закони розвитку природи, людського мислення, всієї духовної культури. Поняття світогляду та його історичні типи: міфологія, релігія, філософія, наука Термін «світогляд» був запроваджений до людського лексикону Іммануїлом Кантом (1724-1804) – німецьким філософом. Світогляд – це активне самовизначення людини в світі, це система принципів і знань, ідеалів і цінностей, надій та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають діяльність індивіда й органічно входять до його вчинків і норм мислення. Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. Структура світогляду: світовідчуття; світосприйняття; світорозуміння. Світогляд класифікується за різними принципами: а) за носієм (суб’єктом): особистий, груповий, професійний, національний, загальнолюдський. б) за хронологічною послідовністю: античний, середньовічний, епохи Відродження, епохи Нового часу, сучасний. в) за ступенем теоретичної зрілості: - життєво-практичний (здоровий глузд), - теоретичний, різновидом якого є філософія. Світогляд включає в себе: знання, переконання, дії та спосіб життя. Історичні типи світогляду Історичний тип світогляду – це відносно стійка світоглядна система, що зумовлена рівнем розвитку матеріальної і духовної культури суспільства. Примітивно-емпіричний (примітивно-чуттєвий) – це світогляд первісної людини, що ґрунтувався на її чуттєвому досвіді (слух, нюх, зір, дотик, смак). Міфологічний – (гр.mythos – сказання, оповідь і logos – вчення, слово). Міф – це оповідь, що виникає на ранніх етапах історії, фантастичні образи якої (Боги, легендарні герої, події і т.п.) були спробою узагальнити і пояснити різні явища природи і с суспільства. Риси міфологічного світогляду: - фантастичність – знань було недостатньо і людина замінювала їх фантазіями; - антропоморфізм (гр.anthropos – людина і morphe – форма) – перенесення притаманних людині рис на рослинний і тваринний світ, а тому неподільність буття на об’єкт і суб’єкт; усвідомлення роду як колективної особи, що має спільного предка – тотема, а тому міфологічний світогляд обернений в минуле; - анімізм (лат. аnima – дух, душа) – вірування в духів, що впливають на життя людини і всі предмети оточуючого світу. Релігійний (лат. religio – святиня) – передбачає віру або в багатьох богів (політеїзм) або в одного Бога (монотеїзм). Світові релігії: буддизм (VI ст. до н.е.), християнство (I ст.), іслам (VII ст.). Риси релігійного світогляду: - чітко розподіляється суб’єкт і об’єкт, а отже долається характерна для міфу неподільність людини і природи (ідея відділяється від матерії; світ поділяється на духовний і тілесний, природний і надприродний; в об’єкти надприродного світу необхідно вірити, оскільки він недоступний органам чуття і розуму); - практичність, оскільки віра без справ мертва. Віра в Бога викликає життєву енергію і в історії виступає джерелом потужних зрушень у суспільстві. Філософський – це теоретично сформульований світогляд, це система загальних, теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, розуміння різних форм відношення людини до світу. Читайте також:
|
||||||||
|