• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гуманізм епохи Відродження та проблема людської індивідуальності

Філософія Відродження (Ренесансу) – це філософські і соціологічні вчення, що розвивались в Європі (насамперед і найраніше в Італії) в епоху розкладу феодалізму і становлення раннього буржуазного суспільства (ХІV – поч. ХVІІ ст.).

Гуманізм (лат. humanus - людяний) – сукупність поглядів, що виражають повагу гідності і прав людини, її цінності як особистості, турботу про благо людини. В епоху Відродження гуманізм існує як ідейний рух, що протистоїть схоластиці і орієнтується на земне призначення людини.

Секуляризація (світський) – процес звільнення різних сфер суспільства, свідомості людини від впливу релігії.

Антропоцентризм (людина, центр) – релігійно-ідеалістичний погляд на людину як центр і вищу кінцеву мету світо порядку.

Відродження поділяється на:

- Раннє (Італійське) Відродження. Гуманізм: Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Микола Кузанський, Марсіліо Фічіно, Леонардо да Вінчі, Джованні Піко делла Мірандола, Нікколо Макіавеллі.

- Пізнє (Північне) Відродження: Еразм Роттердамський, Микола Копернік, Томас Мор, П’єтро Помпонацці, Парацельс, Джордано Бруно, Томмазо Кампанелла, Томас Мюнцер, Мартін Лютер, Жан Кальвін, Мішель Монтень.

Погляди на людину. Антропоцентризм

Людина – це вінець Божого Творіння, це «образ і подоба Божа», яка наділена свободою волі, що дає їй можливість творчості і разом з тим відповідальності за свої вчинки.

Людина – це:

Особистість – це категорія морально-етична і тут важливі два моменти: здатність розрізняти добро і зло, діяти у відповідності з такою відмінністю.

Індивідуальність – це категорія естетична, це є критерій оригінальності людини, це те, чим вона відрізняється від інших людей.

Людина – це носій всебічних знань і вона повинна бути діяльною (вперше дається висока оцінка людської діяльності, яка повинна носити творчий характер).

Франческо Петрарка:

- філософія гуманізму відходить від теоцентризму до антропоцентризму, що означає поворот до проблеми людського буття, найважливіше питання – це внутрішній світ людини з його пристрастями і здатністю до творчості;

- мета розумного людського існування: пристрасті і прагнення до слави виправдані, а тому від них не відмовляються, а управляють ними; не терпіти злигодні і не мати зайвого; не керувати і не бути підлеглим;

- Бог – творець світу, а людина – творець культури;

- Бог – абсолютно вільний, а людина є відносно вільною.

Джованні Піко делла Мірандола:

- людина – виняткова істота у світі завдяки її винятковій особливості – наявності в ній свободи волі та здатності до майже безмежного вибору способу діяння;

- Бог, створюючи людину, спеціально не встановив для неї «жорстко визначеного місця» у світі, а тому свобода і творчість є найістотнішими характеристиками людини.

Погляди на природу і світобудову

Погляди на природу:

- Натуралізм (лат. natura - природа) – методологічний принцип, суть якого полягає в поясненні розвитку людини і суспільства законами природи (Леонардо да Вінчі, М. Копернік, Парацельс).

- Пантеїзм (гр. pan – все, theos – Бог) – вчення, що максимально зближує поняття «Бог» і «природа» («всебожжя»), (Парацельс, Д. Бруно).

- Деїзм (лат. deus – Бог) – вчення, у відповідності з яким Бог лише стоврив світ, а потім «усунувся» від його справ (Б. Телезіо) і світ розвивається за власними законами.

Парацельс:

- природу можна зрозуміти за допомогою трьох елементів: ртуть – дух природи, сірка – душа природи, сіль – тіло природи;

- в природі є живе начало – «архей», з яким за допомогою магії можна увійти в контакт і управляти природою.

М. Копернік:

- центр світу не Земля (геоцентризм), а Сонце (геліоцентризм);

- створив істинну картину руху планет, в число рухомих планет включив Землю.

Джордано Бруно:

- далі розвинув геліоцентричну теорію і висунув ідею про безкінечність Всесвіту та множинність у ньому світів;

- природа є Бог в речах (пантеїзм);

- Всесвіт – єдиний, безкінечний, він не народжується і не знищується, не може зменшуватись або збільшуватись, він нерухомий, але в його просторі рухаються тіла, які є складовими частинами Всесвіту.

Вчення про «двоїсту істину» (М. Кузанський, П. Помпонацці): людина зі своїм розумом має право на самостійне дослідження, яке відмінне від авторитету теології.

Погляди на суспільства

Утопічний соціалізм (від гр. «у» - не і «топос» - місце, отже, неіснуюче місце) – вчення про справедливий суспільний лад без приватної власності і рівністю всіх громадян без обґрунтування реальних шляхів його досягнення (Т. Мор, Т. Кампанелла).

Н. Макіавеллі:

- в основі розвитку суспільства лежить «матеріальний інтерес» і сила;

- володар повинен поєднувати в собі риси лева (силу) і лисиці (хитрість);

- макіавеллізм – в політичній боротьбі заради великих цілей можна зневажати закони моралі і використовувати будь-які засоби. Виправдовував жорстокість правителів в їх боротьбі за владу.

Філософські ідеї представників Реформації

Реформація (від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – соціально-політичний рух ХVІ ст. в Європі проти феодалізму і католицизму, що мав релігійну форму і результатом якого було виникнення протестантизму – третьої вітки християнства.

Мартін Лютер:

- в «богословських тезах» піддав критиці офіційну католицьку доктрину, спираючись на ідеї містичного пантеїзму Екхарта;

- висунув тезу про загальне «священство» і цим самим зробив непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індивідуальний зв'язок кожного віруючого з Богом;

- наголошує на ірраціональному характері релігійного знання і заперечує спроби раціональної або наукової його критики;

- переклав Біблію німецькою мовою.

Жан Кальвін:

- його погляди являють собою радикальний варіант Реформації, що народився в Швейцарії і поширився в Нідерландах, Шотландії, Англії, Франції;

- кальвінізм – це категоричний містицизм та ірраціоналізм;

- Христос своєю жертвою на хресті обрав до спасіння не все людство, а лише певну частину (критерій «обраності»).

Контрреформація – серія репресивних заходів проти Реформації.

1540 р. – утворений орден ієзуїтів на чолі з І. Лойолою.

Читайте також:

1. I. Епоха Відродження
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
4. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
5. VI. УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХIХ ст.
6. VII. ПРОБЛЕМА ПОЗНАНИЯ В ФИЛОСОФИИ
7. Аборт как центральная проблема биоэтики
8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
9. Алельні гени, знаходячись у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і, не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються в гамети.
10. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
11. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
12. Антична й середньовічна спадщина в культурі італійського Відродження

Переглядів: 2638