Але, головним залишається діючий початок, чим повсякденність і відрізняється від фантазії (казки, міфу).
Структури повсякденності. Людина у соціальному просторі.
Запишіть.
Повсякденність – це звичний життєвий порядок (уклад), в якому людина вільно орієнтується.В рамках соціальної антропології, повсякденністьвизначаємо як сферу людського досвіду, що характеризується особливою формою сприйняття (осмислення) світу і виникає на основі трудової діяльності.
Прочитайте та виділіть основні положення.А. Шюц вважає, що для повсякденності характерні такі риси: напружена активна увага до життя, утримання від усякого сумніву в існуванні світу, переважною формою активності є трудова діяльність.Серед всіх видів активності, на думку вченого, саме остання відіграє основну роль в конструюванні реальності повсякденного життя, оскільки праця активізує всі потенційні якості та сили особистості і наділяє їх єдністю. Основна функція повсякденності – життєзабезпечення.
Для трудової діяльності характерні:
а) спонтанний фізичний прояв;
б) світоспоглядання та оцінка результатів дії;
в) діяльність уяви (проектування дій).
Повсякденність визначена принципом правдивості, який забезпечується трудовою активністю людей.Зауважимо, що в світі фантазії спостерігається дефіцит діяльності особистісної і соціальної. Відтак, цей світ – це трансформація світу повсякденності, а не ізольована від неї чи рівноправна реальність.
У повсякденному житті люди виступають творцями “свого” світу (діяльність, поведінка, характер). Впродовж життя люди вчаться жити гармонійно, узгоджувати внутрішній і зовнішній світи, досягати душевної рівноваги і комфорту. Це стає можливим завдяки здатності людей створювати, узгоджувати і накладати на світ фактів і процесів свій власний смисловий ціннісно-нормативний порядок.
Соціальна взаємодія не можлива без стійких символічних норм, з’являються артефакти (штучно зроблені речі). Таким чином, можна зробити висновок, що культура повсякденності представлена як позитивний досвід, що передається як від людини до людини (жести, інтонація, слова, тощо), так і через покоління. Соціокультурний досвід представлений в образах, технологіях. Ці прояви існують в повсякденній життєдіяльності людей, письмових текстах, міжособистісній вербальній і невербальній комунікації, тощо. Відтак, для участі в комунікації людина повинна володіти культурною компетентністю.
Як зазначають А. Шютц і Т. Лукман, життєвий світ є первинною основою узгодження і взаєморозуміння. Світ повсякденності – це дійсність, яка уможливлює порозуміння людей щодо ситуації, в якій вони стикаються один з одним віч-на-віч. Він становить частину досвіду повсякденної практики, яка більш-менш “дана нам наочно, оскільки ми занурені у її сферу”.