Захворювання хребта.

Захворювання суглобів нижніх кінцівок.

Кульшовий суглоб.

Бурсит викликає локальний біль і болючість над рожном, іноді іррадіює вниз по боковій поверхні стегна. Він особливо болючий в положенні лежачи на хворому боці. Біль при сідничному бурситі локалізується в межах задньої поверхні верхньої третини стегна і посилюється в положенні пацієнта сидячи.

Колінний суглоб.

Суглобовий випіт. Наявність рідини в порожнині суглоба може бути визначено по одному з трьох симптомів: випинанні, флюктуації, постукування надколінка. Рідина в порожнині колінного суглоба спочатку визначається в поглибленні з внутрішньої сторони надколінка, а потім поширюється на супрапателлярний заворіт, формуючи типовий вид припухлості типу «сідла коня» над і по обидва боки від надколінка.

При визначенні захворювань суглобової сумки слід враховувати, що локалізована припухлість перед надколінком вказує на препателлярний бурсит, локалізована припухлість відразу під надколінком, перед його сухожиллям, вказує на поверхневий інфрапателярний бурсит, а припухлість нижче суглобової щілини може спостерігатися при запаленні «гусячої» сумки.

Хондромаляція часто поєднується з нестабільністю надколінка і пателофеморальною дисплазією. Клінічно визначається за такими ознаками: біль при спуску по сходах і в положенні сидячи навпочіпки; крепітація і болючість при обмацуванні надколінка.

Хвороба Осгуд-Шлаттера клінічно визначається по болючості і набряках в області горбистості великогомілкової кістки (спортсмени у віці до 15-16 років).

«Коліно стрибуна» - стан, що характеризується больовим синдромом в області колінного суглоба, зазвичай у спортсменів у видах спорту, пов'язаних зі стрибками. При пальпації виявляється біль по нижньому краю надколінка і зв'язки надколінка.

Суглоби стопи.

Хронічні болі в гомілковостопному суглобі зазвичай пов'язані з чрез ¬ мірної фізичним перевантаженням і можуть бути обумовлені різні ¬ ми причинами: тендинитом передньої болипеберцовой м'язи (локаль ¬ ва хворобливість, крепітація і біль при згинанні), здавленням в пе ¬ редней відділі суглоба (за рахунок остеофітів ), запаленням підошовної фасції (за рахунок надмірної пронації стопи), забоєм жирового тіла (постійно повторювані удари п'ятою, наприклад, при стрибках), тендинитом м'язів-розгиначів пальців, розтяганням плюсни-преплюсневого суглоба (у разі нестабільності стопи).

Щілиноподібний дефект міжсуглобової частини дуги хребця називають спонділоліз. Якщо тріщина зустрічається з обох боків дуги хребця, хребет здатний зіслизати вперед, цей стан називається спонділолістезом. Ці захворювання зустрічається приблизно у 5-6% людей.

Походження спонділолізу може бути вроджене - щілина в області перешийка дужки хребця виникає в результаті незлиття двох ядер окостеніння, з яких утворюється одна з половинок дужки хребця.

Придбаний спонділоліз утворюється або в результаті трофостатичних змін, що виникають під впливом підсумованих мікротравм і локалізується в місці дії перехрещення сил навантаження, або в результаті травми в місці дії травмуючої сили.

Найчастіше спонділоліз зустрічається з одного боку, в поперековому відділі (рідше в шийному відділі) хребта і протікає в більшості випадків без симптомів.

Діагностика спонділолізу включає визначення зони болю, що локалізується в поперековій або попереково-крижовій області, виникає спонтанно і посилюється при сидінні або пересуванні. Для цього захворювання характерне більш горизонтальне положення крижів, обумовлене дією навколо хребцевих м'язів поперекового відділу, яке виявляється рентгенологічним дослідженнями, і збільшення поперекового лордозу, як прояв компенсації горизонтального положення крижів, з одного боку, це результат напруги крижово-клубових м'язів, з іншого, - прояв м'язової захисту, викликаного болями в цій області. Рентгенологічні симптоми спонділолізу обмежені виявленням щілини в області перешийка дужки хребця (в косій проекції).

Для клінічної картини розвивитку спондилолістезу характерна значна мінливість в залежності від типу, роду, ступеня і періоду захворювання. Розвиток цього захворювання визначається по четирьом клініко-рентгенологічних ступенями (по Мейердінгу): 1-а ступінь - зміщення тіла хребця на 1/4; ІІ-а ступінь - зміщення тіла хребця на 1/2; Ш-я ступінь - зсув тіла хребця на 3/4; 1V-а ступінь - зміщення тіла хребця на всю поверхню тіла хребця,.

Спонділоартропатія - група запальних захворювань сполучної тканини, що розвивається у генетично схильних осіб і відрізняється наявністю в клінічній картині уражень хребта, крижово-клубових і периферичних суглобів. Класифікаціоні критерії цих захворювань: болі в спині з поступовим розвитком цього симптому, ранкова скутість, синовііт (асиметричний артрит з переважним ураженням нижніх кінцівок), запальні захворювання кишковика, ентезопатії (спонтанні болі або хворобливість при дослідженні місць прикріплення сухожилля п'яти або підошовної фасції), уретрит, гостра діарея (епізоди діареї протягом одного місяця до розвитку артриту), сакроілеіт.

Остеохондроз хребта - захворювання, що характеризується розвитком дегенеративного ураження хряща міжхребцевого --диска і реактивних змін з боку суміжних тіл хребців і навколишніх тканин.

Кожен другий спортсмен відчуває характерні болі в спині (дорсалгія) або шиї (цервікалгія). Факторами ризику цього захворювання є спортивна травма, аномалії хребта (люмбалізація, сакралізація, асиметричне розташування суглобових щілин міжхребцевих суглобів, вроджена вузькість хребетного каналу) і фізичне перенапруження.

Вертеброгенні поразки ОРА, нервової і судинної систем за топічним принципом поділяють на дві великі групи: вертебральні, що утворюються при локалізації ураження в різних структурах ПДС хребта, і екстравертебральні з їх локалізацією у не хребетних тканинах (зміни в нервовій, м'язовій і судинній системах ). Всі ці синдроми формуються переважно по рефлекторному механізму у відповідь на подразнення рецепторів тканин ОРА. Так виникають синдроми міофасціальні, нейроміодистрофічні і нейросудинні.

Розрізняють чотири можливих механізму зазначеного роздратування:

• механічно-дісфіксаціонний - за рахунок зміщення тіл хребців;

• механічно-компресійний - за рахунок грижі диска, ущемляючи ¬ ня капсули міжхребцевого суглоба, екзостозів, гіпертрофії жел ¬ тій зв'язки та ін;

• дисгемічний - за рахунок набряку, порушення мікроциркуляції, венозного стазу і т.д.;

• запальний - реактивний, аутоімунний.

Вертебральний синдром характеризується больовими та іншими про-явищами лише в області хребта. Ознаками цього синдрому можуть бути порушення функціонування одного або декількох ХРС. Це проявляється найчастіше нестабільністю, яка змінюється надалі локальною або поширеною міофіксацією хребта. Порушення локальної м'язової і зв'язкового-суглобовий фіксації супроводжується різними змінами конфігурації хребта (уплощенням або посиленням лордозу, кіфозом і т.д.). Порушення рухливості ХРС проявляється у вигляді напруги як глубоких, так і поверхневих багатосуглобових м'язів. Характерні також локальний біль і болючість при активних і пасивних рухах.

Рентгенологічними ознаками дистрофічного ураження ХРС є: 1) потовщення замикальних пластинок; 2) зниження висоти диска; 3) симптом «розпірки» при компенсованій міофіксації; 4) підвивих по Ковачу при недостатній міогенній і зв'язкового-суглобовій фіксації; 5) випинання від пропуклини диска ; 6) задні остеофіти в області пошкодження задньої поздовжньої зв'язки (ознака тривалого пропуклинного випинання); 7) формування неоартроза (унковертебральний, міжостистого), а також артрозів міжхребцевих, хребцево-поперечнореберних.

Екстравертебральний синдром проявляється болями і іншими клінічними синдромами поза зоною хребта в області тазового поясу і кінцівок. Патологічна імпульсація з ураженого відділу хребта, так само як з церебральних, интеро-, пропріо- або екстероцептивних вогнищ, поширюється по відповідним склеротомах в певні регіони тіла. Клінічна картина цервікальних вертебральних синдромів характерізуеться скаргами на болі, парестезіями, явищами дискомфорту, що локалізуються в шийному відділі хребта (цервікальгіі). Вираженість болю зазвичай нерізка, тривалість загострення - від 1 до 2 тижнів. З'являються обмежена або поширена міофіксація, підвищення м'язового тонусу. Інший синдром - цервікаго (шийний простріл): скарги на гострі болі в шийному відділі, що позбавляють можливості здійснити рух в ньому, на вимушене положення голови і плечового пояса. Загострення починається раптово, зазвичай в момент здійснення руху. Тривалість рецидиву до 10 днів. Характерні: вимушене положення голови і плечового пояса, різке обмеження рухів як в шийно-грудному відділі, так і в області плечового суглоба, а також поширена шийно-грудна міофіксація.

Торакальні вертебральні синдроми.

При дорсальгіі характерні різко виражені болі в ураженому відділі хребта і різні явища дискомфорту. Загострення починається непомітно і триває до 2-3 тижнів. Вертебральні деформації і м'язова напруга виражені незначно.

Дорсаго (грудної простріл) викликає гострі, сильні болі в ураженому відділі та різке обмеження рухів. Загострення починається раптово, в момент руху, його тривалість становить до 2 тижнів. Визначається поширена міофіксація або шийно-грудна, або попереково-грудна. Вертебральні деформації і м’язова напруга - різко виражені.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Захворювання суглобів верхніх кінцівок.	\|	Цілі та завдання вивчення розділу 2.1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.