Заходи, що застосовуються у судовому засіданні до порушників і неповагу до суду.

Ст.164. Заходи щодо порушників порядку в судовому засіданні. Особі, яка порушує порядок під час розгляду справи, головуючий від імені суду робить попередження. За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, позивач, відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за частиною першою статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В разі непідкорення розпорядженням головуючого з боку прокурора або адвоката їм робиться попередження. При дальшому непідкоренні зазначених осіб розпорядженням головуючого слухання справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити дану особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно вищестоящого прокурора чи президію колегії адвокатів. При порушенні порядку в судовому засіданні сторонами або третіми особами суд відкладає розгляд справи або видаляє порушників з залу судового засідання на весь час судового розгляду або на частину його. В останньому разі головуючий знайомить особу після повернення її до залу судового засідання з процесуальними діями, вчиненими в її відсутності.

Ст.185-3 КпАП. Прояв неповаги до суду. Неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб. Злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд – тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

§ 22. Протокол судового засідання, його складання і зміст. Зауваження на протокол судового засідання.

Вимоги, яким повинен відповідати протокол судового засідання щодо складання, оформлення, змісту, подання зауважень на протокол та їх вирішення регулюються гл.21 ЦПК (ст.198-201). Протокол веде секретар судового засідання. Протокол ведеться тільки у судах, які розглядають справу у суді першої інстанції.

Гл.21. Протоколи. Ст.198. Складання протоколів та їх зміст. Про кожне судове засідання і про кожну окрему судову дію, проведену поза засіданням, складається протокол. У протоколі судового засідання зазначається: 1) рік, місяць, число і місце, а також час початку судового засідання; 2) найменування і склад суду; 3) прізвища секретаря, прокурора, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, представника громадської організації або трудового колективу, свідків, експерта і перекладача; 4) розглядувана справа; 5) відомості про вручення повісток і причини неявки викликаних до суду сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, свідків, експерта, перекладача; 6) всі розпорядження головуючого; 7) роз'яснення судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема права заявляти відводи, а також роз'яснення представникові громадської організації або трудового колективу його процесуальних прав (ст.161 цього Кодексу); 8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також представника громадської організації або трудового колективу; 9) основний зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, думка громадської організації або трудового колективу, викладена їх представником, а також показання свідків, усне роз'яснення експертом свого висновку і відповіді на поставлені йому додаткові запитання; 10) подані в судовому засіданні письмові і речові докази, про їх огляд, а якщо ці докази не додаються до справи - номер, дата, зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів; 11) ухвали суду, постановлені під час розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати; 12) зміст судових дебатів; 13) (виключено); 14) про проголошення рішення; 15) час закінчення судового засідання в даній справі. Ст.199. Порядок складання та оформлення протоколів. Протоколи судового засідання веде секретар. По складній справі протокол судового засідання повинен бути остаточно оформлений і підписаний протягом трьох днів після закінчення судового засідання. Протоколи підписують голова судового засідання і секретар. Ст.200. Зауваження на протокол. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після підписання протоколу подавати свої зауваження з приводу допущених в протоколі неправильностей або неповноти протоколу. Ст.201. Розгляд зауважень на протокол. Головуючий розглядає зауваження на протокол і, в разі згоди з зауваженнями, посвідчує їх правильність. В разі незгоди головуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд судового засідання у тому ж складі суду, який розглядав справу, а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складі якого повинні бути двоє з суддів, які брали участь у розгляді справи. В необхідних випадках викликаються особи, які подали зауваження на протокол. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. В разі пропуску строку для подання зауважень головуючий залишає їх без розгляду, якщо не знайде підстав для поновлення строку. Якщо справа розглядалась суддею одноособово, він розглядає зауваження на протокол одноособово. Зауваження на протокол у всіх випадках приєднуються до справи. Зауваження на протокол повинні бути розглянуті протягом п'яти днів з дня їх подання.

§ 23. Судове рішення. Законність і обґрунтованість та зміст рішення.

Судові постанови – це процесуальна форма діяльності суду по застосуванню права. За нормами цивільно-процесуального законодавства існує два види постанов суду першої інстанції: 1) рішення; 2) ухвали. В формі рішення виступають постанови суди першої інстанції з приводу вирішення справи по суті незалежно від виду провадження. Постанови суду, якими вирішується окремі питання процесуального характеру називаються ухвалами. Існує 3 види рішень: 1) про присудження; 2) про визнання; 3) про перетворювання. В теорії права встановлені такі види: 1) завершальні (основні); 2) додаткові. В основу такої класифікації покладено обсяг вирішення питань. Основними повністю вирішуються всі правові вимоги. Окрім такої класифікації існує інша: 1) альтернативні (під умовою, дозволяють передбачити можливість виконання рішення в іншій формі) (ст.206 ЦПК); 2) факультативні. Суть судового рішення полягає в тому, що воно є основним й найважливішим актом правосуддя, завжди постановляється від імені держави і спрямовується на захист прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Гл.22 ЦПК. Ст.202 – рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Ст.209 – рішення повинно бути постановлено у передбаченому законом порядку. Ст.211 – обов‘язково викладається в письмовій формі, за встановленим змістом (ст.293 ЦПК). Рішення проголошується публічно (ст.212 ЦПК). Законність судового рішення (Постанова Пленуму ВС УРСР від 29.12.76 “Про судові рішення”) – означає його правосудність. Умовами законності є: 1) правильне застосування закону, який підлягає застосуванню; 2) незастосування не пов‘язаного закону; 3) правильне тлумачення закону. Рішення повинно бути обґрунтованим. Це означає, що: 1) по справі повинно бути повне з‘ясування обставин, що мають значення; 2) доведеність обставин, що мають значення по справі; 3) відповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зміст рішення – це його структура (ст.203 ЦПК), яка складається з 4 частин: 1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної; 4) резолютивної. Дані зазначаються на час і місце постановлення рішення. Вступна частина вміщує в собі відомості про найменування документу, найменування суду, форма судового засідання (відкрите, закрите), склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прокурора, найменування сторін, осіб, які брали участь у розгляді справи, представників громадськості. Описова частина: натік на обставини справи (дуже коротко, основні вимоги), зміст вимог позивача, їх обґрунтування, заперечення відповідача або подання зустрічної позовної заяви, її зміст; як реагують особи, які беруть участь у розгляді справи на заявлені позовні вимоги, як реагує на заявлені позовні вимоги суд. Закінчується ця частина зауваженнями суду. Мотивувальна частина – обставини справи, встановлені судом, докази, відхилені та визнані, чим керувався суд. Резолютивна частина. В залежності від змісту цієї частини ми зможемо визначити, до якого виду належить рішення. Зміст цієї частини має бути вичерпним, безумовним, визначеним. Вичерпність означає, що в судовому рішенні лається повна відповідь на всі правові питання. Визначеність полягає в тому, що суд повинен дати чітку та конкретну відповідь, як він вирішує поставлені перед ним питання, тобто повністю чи частково, чи відмовлено та т.і. безумовність полягає в тому, що висновки не повинні вимагати умови, які б поставили його виконання в залежність від настання таких умов. Рішення, зміст якого не відповідає закону (ст.203) підлягає скасуванню. Рішення суду повинно бути постановлено в тому ж судовому засіданні, де розглядалася справа, але відповідно до ч.4 ст.209 ЦПК, в особливо складних випадках складання мотивувальної частини може бути відкладено на строк не більше 3 днів. Ст.216 – суд зобов‘язаний протягом 5 днів надіслати копії судового рішення особам, які були відсутні. Ст.213 ч.4 – суд не вправі самостійно змінити або скасувати рішення, які вже проголошені. Якщо в рішенні суду є помилки, це є підставою для скасування рішення в касаційному порядку, порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. Разом з цим зустрічаються помилки в судовому рішенні, які можуть бути усунені судом, який постановив рішення. 3 способи усунення (виправлення) недоліків судового рішення: 1) ст.213 ч.2 – виправлення описок або явних арифметичних помилок, виноситься ухвала; 2) шляхом постановлення додаткового рішення ст.214 ЦПК (відносно якої-небудь позовної вимоги сторони подавали докази, пояснення, а рішення суду нічого не постановило відносно такої вимоги; якщо суд, розв‘язавши питання проправ, не назначив точного розміру присудженого стягнення або які дії треба виконувати; якщо в рішенні не зазначено негайного виконання судового рішення (по справах згідно ст.217); у випадках, якщо суд не вирішив питання про судові витрати), таке питання може розглядатися на протязі 10 днів з дня проголошення рішення – за заявою осіб або з власної ініціативи суду, питання розглядаються в судовому засіданні, сторони повідомляються про час, місце, таке рішення підлягає оскарженню, при відмові в задоволенні заяви сторони про постановлення додаткового рішення суд виносить відповідну ухвалу; 3) роз‘яснення рішення (ст.215 ЦПК) можливо з власної ініціативи суду або за заявою осіб, що брали участь у справі, але частіше за заявою органу виконання судових рішень, суд вправі роз‘яснити рішення, але не змінюючи його змісту, заява про роз‘яснення судового рішення розглядається якщо рішення ще не виконано і не закінчився термін його примусового виконання, розглядається з обов‘язковим викликом сторін і повідомленням про час і місце, про роз‘яснення судового рішення виноситься відповідна ухвала, яка підлягає оскарженню.

Ухвалами суду першої інстанції вирішуються питання, пов‘язані з рухом провадження у справі, різні клопотання і заяви осіб, які беруть участь у розгляді справи, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (ст.232 ч.1 ЦПК). Ухвали сприяють виникненню, припиненню, розвитку процесуальних дій. Гл.28 ЦПК. Класифікація: залежно від вимоги, спрямованій на розвиток провадження: 1) ухвали, спрямовані на порушення (ст.136 ЦПК); 2) ухвали, які забезпечують розвиток процесу (майже всі ухвали стадії підготовки судового розгляду); 3) ухвали, які перешкоджають виникненню провадження ( про відмову в прийнятті заяви і т.і., про застосування санкцій за невиконання норм цивільно-процесуального права). За процесуальною формою: 1) самостійні; 2) протокольні. Особливості самостійних ухвал полягають в тому, що вони завжди постановляються в нарадчій кімнаті, мають свою процесуальну форму, підписуються складом суду. Вимоги до процесуальної форм самостійних ухвал в ст.234 ч.1 (час і місце їх постановлення, найменування та склад суду, прізвище секретаря судового засідання, зазначаються особи, які беруть участь у справі, вказується на предмет спору, зазначається суть питання, розв‘язуваного ухвалою, мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків і закон, яким суд керувався, постановляючи ухвалу, висновок суду, порядок і строки оскарження ухвали). Фактично всі ухвали мають такій самий зміст, що і рішення суду – 4 складові частини. Протокольні ухвали приймаються з окремих нескладних питань, порадившись на місці, і вносяться до протоколу судового засідання. Відповідно до ч.2 ст.234 ЦПК такі ухвали повинні містити відомості про суть питання, розв‘язаного ухвалою, мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків, закон, яким керувався суд і висновок суду. Протокольна ухвала самостійно не оскаржується, але заяву з зауваженнями можна внести в касаційну скаргу. Ухвали, які перешкоджають подальшому рухові справи в суді оскаржуються, ухвали, які не перешкоджають подальшому рухові справи – не оскаржуються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільної справи. Складові частини судового засідання.	\|	Закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.