• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виникнення державного суду.

Розділ III ВЧЕННЯ ПРО ПОЗОВ.

У додержавний період в Римі не було спеціального органу для захисту порушених прав — державного суду. В ті далекі часи за­хист прав і майнових інтересів здійснювався власними засобами по­терпілого, який залучав на допомогу членів своєї сім'ї, близьких родичів, друзів та ін. Правим був той, хто перемагав у боротьбі, оскільки вважалось, що боги дали йому силу для досягнення пе­ремоги в боротьбі за справедливість. Над порушником чинилась

розправа.

Закони XII таблиць несуть на собі відбиток приватної саморозправи: злодій, пійманий на крадіжці, карався шмаганням, а по­тім його віддавали на розсуд потерпілого; той, хто вчинив нічну або збройну крадіжку, підлягав жорстокому покаранню—міг бу­ти страчений або проданий за Тибр (у рабство).

Форми і способи приватної саморозправи з порушниками прав і майнових інтересів знайшли відбиток у формі легісакційного процесу державного суду. Адже віндикти (палички), які сторони, між якими виник спір, накладали на спірну річ,—це не що інше, як символ спису, котрим в давні часи здійснювався захист права. Однак проходить час і держава проголошує: «Припиніть самороз-праву. З цього часу я — держава — беру на себе захист прав, ін­тересів своїх громадян». Цей історичний етап відображений в легісакційному процесі — наприкінці першої стадії претор командує: «Припиніть спір» і вирішує питання про передачу спра­ви до суду.

Однак перехід від приватної саморозправи до державного су­ду був тривалим і пройшов кілька стадій. Приватна саморозправа на певному етапі суспільного розвитку поступово обмежується, встановлюється відповідний порядок застосування насильства до кривдника — діяли за принципом «зуб за зуб», «око за око». В За­конах XII таблиць містилась норма (УІІІ.2): «Якщо хто-небудь вчинив членоушкодження і не помириться (з потерпілим), то хай йому самому буде вчинено те саме». Інша норма проголошувала:

«Якщо хтось поскаржиться, що домашня тварина заподіяла шкоду, то Закон XII таблиць повеліває видати (потерпілому) тварину, Що заподіяла шкоду, або відшкодувати вартість заподіяних збитків”.

Наступним етапом на шляху до державного суду було встановлення системи викупів як добровільних, так і обов'язкових. У За­конах XII таблиць міститься чимало норм, що встановлювали ви­куп за образу: «Якщо хто-небудь рукою чи палицею переломить кістку вільній людині, хай заплатить штраф 300 асів, якщо рабу—150 асів».

Згодом приватна саморозправа повністю припиняється, а спо­ри незалежно від їх характеру переходять на розгляд до держав­ного суду. Захист прав та інтересів громадян набуває державної ваги. Проте деякі елементи приватної саморозправи ще довго збе­рігаються навіть у розвиненому римському праві. В епоху Юстініана в Дигестах було зафіксовано правило: насильство дозволяється відбивати силою, тобто спробу порушити чиє-небудь право або майнові інтереси дозволя­лось упереджувати застосуванням силових прийомів. Проте застосовувати силу для відновлення порушених прав уже не дозво­лялось і розглядалось як самоправство, що несло за собою нега­тивні наслідки. Кредитор, самоправно захопивший майно боржника для задоволення своїх вимог, зобов'язаний був повернути його. При цьому він втрачав право вимоги. Власник, що втра­тив володіння своєю річчю, а потім самоправно в ідібрав її у фак­тичного володільця, зобов'язаний був повернути річ фактичному володільцю, втрачаючи право власності на цю річ.

Крім зазначених вище випадків допущення самозахисту пору­шеного права, самоуправство при розв'язанні майнових спорів ка­тегорично заборонялось, несло за собою досить негативні наслід­ки. Отже, здійснення захисту прав і інтересів громадян повністю перейшло до державного суду. Точної дати виникнення держав­ного суду джерела не містять. Проте зрозуміло, що він виникає одночасною утворенням держави, оскільки є одним із знарядь ос­танньої для утримання в покорі стану рабів. Завдяки розподілу праці охорона інтересів, що зіштовхувалися між собою, окремих індивідів перейшла до рук небагатьох. Функції державного суду на початку виникнення були зумовлені наявністю права публіч­ного і права приватного Справи, що стосувалися інтересів дер­жави, розглядалися публічним судом. Майнові спори належало розглядати в цивільних судах.

Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається су­довим процесом, який залежно від характеру справи, що розгля­дається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по зви­нуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального злочину розгля­далися в порядку кримінального процесу. Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу.

Особа, що вважала своє майнове право порушеним і зверталася До суду його захистом, дістала назву позивача, а особа, якої заявлялася претензія — позов,— відповідача у справі. Ви­мога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом.

Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період принципату є його поділ на дві стадії: розгляд спра­ви в претора та розгляд справи в суді . Перша стадія мала на меті підготовку справи до слухання, друга — в суді. Це були дві стадії одного і того самого судового процесу, що роз­глядав одну й ту ж справу в два етапи. Справа не розглядалася в суді без її розгляду у претора. Закінчення розгляду справи у претора мало місце лише у випадках, коли відповідач визнавав заявлені до нього вимоги і погоджувався їх виконати. За таких умов спрямування справи до суду не вимагалось. Отже, якщо від­повідач позов не визнавав, він підлягав обов'язковому розгляду у претора , так і в суді. На жаль, немає вірогідних даних щодо пояснення доцільності по­ділу римського цивільного процесу на дві стадії, а також розкрит­тя їх мети, що стояли перед кожною з них. Проте безсумнівним залишається факт—поділ цивільного процесу на дві стадії знач­ною мірою сприяв вдосконаленню римського приватного права.

Читайте також:

1. XVII ст.). Виникнення козацтва.
2. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
3. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
4. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
5. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
6. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
7. Біохімічна гіпотеза виникнення життя.
8. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
9. Бюджетне повноваження Державного казначейства України.
10. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
11. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
12. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття

Переглядів: 4234