Поняття про трудовий потенціал. Показники, що характеризуют компонента трудового потенціалу людини

Поряд з поняттям "трудові ресурси", в офіційних державних та урядових документах, спеціальній і науковій літературі використовують термін "трудовий потенціал". Словом "потенціал" позначають засоби, запаси, джерела, які можуть бути використані, а також можливості окремої особи, групи осіб, суспільства в конкретних обставинах. Стосовно людських ресурсів трудовий потенціал- це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населения. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

На рівні суспільства трудовий потенціал характеризуется такими узагальненими показниками, як здоров'я, рівень освіти, організованість, творчий потенціал та активність, моральність тощо. Здоров 'я населения країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за різними віковими трупами залежно від різних причин, розміром і часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів міжнародних премій та ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг і громадського транспорту тощо. Рівень освіти населения характеризуется середньою кількістю років навчання у розрахунку на одну людину, часткою витрат на

освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часуоцінюються кількістю працездатного населения, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо [2].

Деякі з цих показників за останні роки значно погіршилися в Україні.

Наприклад, очікувана тривалість життя при народженні (показник, що розраховується як кількість років, яку в середньому належить прожити цьому поколінню народжених, якщо протягом всього їхнього життя при переході з одного віку до іншого рівень смертності буде дорівнювати сучасному рівню смертності населения в окремих вікових трупах) зменшилася від 70,7 років (65,9 - чоловіки, 75 - жінки) ВІ989-1990 рр. до 68,2 року (62,6 - чоловіки, 74,1 - жінки) у 2003-2004 рр.

Основними причинами зростання смертності населения у 2004 році є: хвороби системи кровообігу (28,7 %), новоутворення (14,4%), нещасні випадки, отруєння та травми (28,3 %), захворювання органів дихання (4 %).

У наш час вирішальною умовою конкурентоспроможності трудового потенціалу є його якість. Грішнова О.А. виділяє два шляхи її забезпечення: 1) заміна персоналу на працівників, що мають вищий рівень освіти та професійної підготовки; і 2) постійне підвищення кваліфікації працівників через систему безперервного навчання.

На сьогоднішній день стан підготовки кадрів у системі вищої та професійно-технічної освіти недостатньо відповідає як потребам особистості, так і потребам держави в цілому. Це призводить до диспропорцій у співвідношенні попиту та пропозиції на висококваліфікованих працівників на ринку праці, виникненню перевиробництва й одночасного дефщиту за окремими спеціальностями. Для поліпшення ситуації, що склалася -необхідним є приведения традиційної системи управління освітою у відповідність до нових соціально-економічних умов розвитку суспільства на основі державної політики, проведения мониторингу ринку праці, застосування маркетингових стратегій розвитку освіти.

На сьогодніпшій день в Україні 347 вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації, 619 - І-ІІ рівнів акредитації та 1011 професійно-технічних навчальних закладів. Кількість напрямків (76) і спеціальностей (584) в 2-2,5 рази перевишує аналогічні показники в США, Англії та Японії.

За останні майже десять років чисельність осіб, що отримали вищу освіту, зросла більш як удвічі, кількість вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації збільшилася на 36,1% (1995-1996 н.р. - 255, у 2004-2005 н.р. - 347), а І-ІІ рівнів акредитації зменшилася за цей період на 20.9% (1995-1996 н.р.- 782, у 2004-2005 н.р. - 619). Зміни відбулися й у кількісному складі прийнятих на навчання та випущених студентів. Чверть працездатного населения України - люди з вищою освітою. Однак, щоб максимально наблизитися до європейських стандартів, чисельність людей з вищою освітою необхідно подвоїти. Наприклад, в Японії 42% населения мае вишу освіту. Це пояснюється високим рівнем автоматизації виробництва в країні, яка вимагає від представників робітничих професій висококваліфікованої підготовки.

У всьому світі знания, інформація стрімко поновлюються, способи виробництва змінюються з неймовірною швидкістю. Тому, базова формальна освіта, що здобувається на початку трудового життя, на сьогоднішній день уже не може забезпечити людину на все життя теоретичними знаниями, практичними вміннями, навичками та якостями, що будуть необхідні їй для ефективного виконання безпосередніх функціональних обов'язків.

Одночасно кількість слухачів професійно-технічних навчальних закладів скорочується з кожним роком. Якщо у 1995 році у професійно-технічних навчальних закладах здобували освіту 555,2 тис. осіб, то у 2004 -507,3 тис. осіб, тобто більш ніж на 8% менше. Існують певні закономірності між чисельністю прийнятих учнів та підготовлених робітників: 92,3% робітників успішно завершили навчання у 1995 році, 86,5 % - у 2004 році, а приблизно 10% не отримують бажаної освіти [9].

У 2004 році професійну підготовку у навчальних закладах здобули 283,4 тисяч випускників, з них: уже мали повну загальну середню освіту -32,9%, отримали професію з повною загальною середньою освітою - 36,5%, здобули професію без отримання повної середньої освіти - 7,6% [9].

Крім загальної та професійної освіти, для формування трудового потенціалу важливе значения має перепідготовка та підвищення кваліфікації. Слід підкреслити, що здатність та готовність постійно навчатися, підвищувати кваліфікацію є важливою якісною характеристикою трудового потенціалу. Нині в Україні здобувати освіту нелегко, оскільки система підвищення кваліфікації на підприємствах у занепаді, а спроможність населения оплачувати освітні послуги обмежена низьким рівнем доходів. Так, у 2004 році проходили професійне навчання 14,5% незайнятого населения та 6,06% працівників підприємств. Навчалися новим професіям 321,8 тисяч працівників, а підвищували кваліфікацію -950,3 тис, причому найбільший попит у нових знаниях був у працівників промисловості, рибного господарства і транспорту (особливо авіаційного та водного). Це пов'язане, перш за все, із впровадженням НТП у виробництво, а саме із використанням нової техніки, технологи, комплексної автоматизації, кібернетизації, поліпшенням організації праці.

Трудовий потенціал підприємствавключає декілька статево-вікових груп працівників, які володіють різними потенційними можливостями. Він якісно характеризується освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем, стажем роботи за обраною спеціальністю. Важливими показниками трудового потенціалу підприємства є чисельність працівників і сукупний фонд робочого часу, що вимірюється у людино-годинах. При аналізі сукупного фонду робочого часу необхідно виділяти величину невикористаного робочого часу у зв'язку з несприятливими умовами праці на роботах, де законодавчо встановлений скорочений робочий день, а також час невиходів на роботу виконавців, які одержують додаткові відпустки у зв'язку з несприятливими умовами праці. Такий аналіз дозволяє організувати ціле-

спрямовану роботу з докорінного поліпшення умов праці та ефективне управління цим процесом.

Величина сукупного потенційного фонду робочого часу підприємства є різницею між календарним фондом і сумарною величиною нерезервоутворюючих неявок і перерв. До останніх зараховують регламентовані затрати, які за своею правовою та економічною сутністю є необхідними і не можуть слугувати резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні, святкові дні, основні та додаткові відпустки, інші законодавчо обумовлені неявки та перерви).

Стосовно підприємства величина трудового потенціалу визначається за формулою:

Ф_с=Фк-Фн (3.1.)

абоФ_с=Чх ДхТ_зм (З.2.),

де Ф_с - сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства, год.; Ф_к - календарний фонд робочого часу, год.; Ф_н - нерезервоутворюючі неявки і перерви, год.; Ч - чисельність працівників, чол.; Д - кількість днів роботи в періоді, дн.; Тзм - тривалість робочого дня, год.

Таким чином, величина трудового потенціалу підприємства в годинах -це добуток чисельності працівників (Ч) на законодавчо встановлену тривалість робочого дня у годинах (Т_ш) з урахуванням кількості днів роботи (Д) розрахунковому періоді. Звідси величину трудового потенціалу суспільства (регіону) у загальному вигляді можна визначити за формулою:

Ф_пс=± ЧіхТр (З.З.),

г=1

де Ф_пс - потенційний фонд робочого часу суспільства, год.;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристики відтворення населения та ресурсів для праці	\|	Соціальна сутність соціально-трудових відносин як системи у сучасних умовах господарювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.