Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин

Оцінка функцій, що мають виконувати державні органи влади як

Таблиця 5.1.

один із суб'єктів соціально-трудових відносин, % [14]

Суб'єкти оціоцінювання	н и І-ч	5? -а о о Й о -е <и Рч	о К У, СП	Е? -а о <и И н	Протекціо-ністську	Інформ.-кон-су льтативну	Представ ни-цьких інтересів	Навчально- ОСВІТНЮ	Й о о Ю
Профдіячі
Роботодавці
Представники органів влади
Наймані працівники
Всього

На друге місце всі сторони соціально-трудових відносин ставлять реформаторську функцію (профспілки — 41%, роботодавці — 45%, представники органів влади — 45% і наймані працівники — 38%); на третє місце — захисну функцію (відповідно 38%, 29%, 28%, .33%) і на четверте — партнерську функцію (відповідно 32%, 25%, 25%, 19%). Щодо інших функцій, то відсоток відповідей респондентів коливається від 2% до 16% .

Такий розподіл оцінок значущості функцій можна пояснити, мабуть, тим, що сторони соціально-трудових відносин бачать державу як суб'єкта,

виключною функцією якого є правова гарантія рівноправної участі всіх сторін у даному процесі. Але такий розподіл значущості функції держави "не дотягує" до своєї функції "гаранта".

Роль держави в регулюванні трудових відносин надзвичайно важлива. Практика свідчить, що роботодавці з метою зниження витрат виробництва прагнуть до збереження, навіть до зниження рівня оплати праці, до економії на умовах і безпеці праці, скорочення робочих місць за рахунок досягнень науково-технічного прогресу. А наймані працівники прагнуть до підвищення заробітної плати, до безпеки і поліпшення умов праці, збереження робочих місць і т.д. У цих умовах саме законодавчі і виконавчі органи державної влади повинні забезпечити раціональне поєднання інтересів працівників та роботодавців. Рівень справедливості розподілу доходів у суспільстві визначається соціальною сутністю (типом) держави, а якість партнерства — ступенем участі працівників в управлінні.

Становления держави як суб'єкта системи соціального партнерства здійснюється на підставі конституційних норм, виходячи з історичних і національних традицій, ментальності населения. Зміни в законодавстві України створюють для профспілок і об'єднань роботодавців специфічні умови взаємодії з органами державної влади з метою забезпечення соціального захисту працівників.

Найманим працівникам належить провідне місце в системі соціально-трудових відносин, оскільки вони є: по-перше, найбільш представницькою стороною соціально-трудових відносин; по-друге, за своїм статусом, становищем є менш захищеною та одночасно більш вразливою стороною відносин у сфері праці.

Серед основних міжнародних норм, прийнятих Міжнародною

організацією праці, що основну увагу приділяють захисту прав саме найманих працівників та їхніх представницьких органів, є:

Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948р.);

Конвенція № 95 про захист заробітної плати (1949 р.);

Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і ведения колективних переговорів (1949 р.);

Конвенція № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються (1970 р.);

Конвенція № 154 про сприяння колективним переговорам (1981р.);

Конвенція № 168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття (1988 р.) В Україні структура суб'єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є такою:

На рівні підприємств (організацій)від найманих працівників суб'єктом виступає, передусім, сам працівник як носій первинного права в стосунках з роботодавцем. 3 ним працівник укладає трудовий договір (контракт) і отримує відповідні права та обов'язки. Наступним суб'єктом є організація найманих працівників, а саме - місцева організація профспілки в особі виборного органу - профспілкового комітету. Законодавством України передбачено, що, крім профспілки, інтереси найманих працівників можуть представляти й інші уповноважені на це органи. Такими органами відповідно до практики, що склалася, можуть бути ради трудових колективів.

Заслуговує уваги досвід участі працівників в управлінні виробництвом і розподілі результатів, що склався в Німеччині. У країні стрижневою формою соціального партнерства є виробнича бригада, яка створюється на підприємстві і становить консолідований орган підприємництва робітників і службовців. Через виробничі ради працівники відстоюють свої інтереси перед роботодавцем. Ініціатива щодо виборів ради працівників має виходити від трудового колективу, а їх проведения відбувається незалежно від позиції роботодавця щодо створення цього представницького органу.

Раду працівників підприємства вибирають один раз на три роки, ЇЇ кількісний склад залежить від чисельності персоналу підприємства (таблиця

5.2.).

У законі Німеччини "Про конституцію підприємства" закріплено форми партнерської взаємодії між роботодавцем і радою працівників підприємства, їхні обов'язки; унормовано запровадження різних форм виробничої демократії, які сприяють становлению досконалих відносин між працею та капіталом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відносин	\|	Діяльність профспілкових організацій в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.