НАФТОПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Нафта – рідка горюча корисна копалина, яка є сумішшю вуглеводнів з різною температурою кипіння. Колір- від світло-коричневого до темно-бурого. До складу нафти також входять домішки кисневих, сірчаних та азотних оранічних сполук, які знижують її якість та ускладнюють переробку.

Речовини, що входять до складу нафти, залежно від хімічної структури і розмірів молекул мають різну температуру кипіння.

Розрізняють легкі фракції з температурою кипіння до 350⁰С і важкі. Легкі фракції складаються з низькомолекулярних вуглеводів і входять до складу світлих видів палива (бензин, дизпаливо, керосин), важкі фракції переважають у складі масел, парафіну, смол.

Нафта зустрічається в надрах землі на глибині 1…3 км у вигляді скупчень з газом в пластах пористих гірничих порід. Надра України мають незначні запаси нафти. Перспективу розширення добутку нафти складає розробка розвіданих родовищ в акваторії Чорного і Азовського морів. Нафту добувають фонтанним і глибино-насосним способом. При фонтанному способі нафта піднімається на поверхню по свердловині під тиском в пласту. Такий спосіб добутку має високу продуктивність (20…40 тонн/добу) і низьку собівартість. Високий пластовий тиск зберігається лише на початкових стадіях експлуатації свердловини. Для продовження періоду фонтанування намагаються зберігати пластовий тиск за рахунок закачування в свердловину води. По мірі вироблення родовища свердловину переводять на глибино-насосний спосіб добуток. Відкачування нафти проводиться насосами, які опускаються в свердловину. Порівняно з фонтанним способом продуктивність свердловини знижується в 8 раз.

Нафту як паливо практично не застосовують, а використовують у якості сировини для отримання різних нафтопродуктів. Нафта подається у випаровувачі, де відбувається відділення газів. Обезводнюють нафту шляхом тривалого відстоювання у відстійниках. Очищена нафта по магістральним нафтопроводам передається на нафтопереробні заводи. Найбільш великі нафтопереробні підприємства на Україні – Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Одеський, Надвірнянський, Дрогобичський заводи.

Основним способом переробки нафти є – пряма перегонка (фізичний спосіб). Вихід паливної фракції з нафти складає 30-40%.

Процес переробки базується на явищі випаровування і конденсації суміші вуглеводнів з різними температурами кипіння. При нагріванні до 350⁰С в пароподібну фазу переходять низькокиплячі компоненти, а висококиплячі залишаються в рідкій фазі. Утворені при нагріванні пари відводяться і охолоджуються. Важкі фракції стікають вниз. Процес перегонки повторується кілька разів, що дозволяє розділити нафту на ряд компонентів. Розподіл нафти на фракції проводиться в ректифікаційних колонах – циліндричних апаратах висотою 22…55 метрів діаметром 5 …7 м з внутрішніми горизонтальними перегородками. Пари вуглеводнів по мірі підйому наверх в колоні охолоджуються, конденсуються на перегородках і відводяться з ректифікаційної колони. Продуктивність таких установок – 3…6 тис.тонн. нафти на добу.

Найбільш цінною паливною фракцією є бензинова, її температура кипіння до 170⁰С. Вихід цієї фракції з нафти складає 14…15%.

Керосинова фракція, характеризується температурою кипіння 170…300⁰С, використовується для освітлення та як компонент реактивних і дизельних палив.

Солярова фракція з температурою кипіння 300…350⁰С складає основу палива для дизельних двигунів. Вуглеводні, парафіни, маслянисті та смолисті речовини з температурою кипіння вище 350⁰С утворюють мазутну фракцію з виходом 50…60%.

Частина мазута використовується як котельне паливо, а більша доля іде на подальшу переробку. При прямій перегонці з використанням вакуумних установок мазут розділяється на масляні дистиляти і гудрон. Масляні дистиляти мають температуру кипіння 350…550⁰С і використовуються для виробництва машинних мастил. Гудрон служить сировиною для виготовлення бітуму.

З метою підвищення виходу легких фракцій використовують крекінг-процес нафтопродуктів (хімічну переробку). Сутність полягає в розщепленні довгих молекул важких вуглеводнів на короткі молекули легких низькокиплячих продуктів. В результаті крекінгу довгі молекули, що входить до складу мазуту, розщіплюється на молекули, характерні для бензинової фракції. Основним фактором, який забезпечує крекінг нафтопродуктів, є їх температурне витримування при підвищеному тискові.

Найбільше розповсюдження для переробки нафтопродуктів має термічний крекінг . Процес розчеплення проходить при температурі при 550-600⁰С під тиском 2…7 МПа. В результаті з мазуту утворюється до 30..35% бензинової фракції. Бензини термічного крекінга складається як з насичених так і неначених (30…40%) вуглеводнів. Вони хімічно і фізично нестабільні і менш цінні порівняно з продуктами прямої перегонки. Наявність каталізаторів (синтетичних алюмосилікатів) дозволяє знизити температуру крекінгу до 300…500⁰С, збільшити вихід бензинової фракції до 35-40%, підвищити її стабільність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ	\|	ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.