• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 3.2. Промисловість України

Запитання та завдання

1. Визначити особливості та чинники формування господарства України.

2. Якими основними рисами характеризується господарство України?

3. Охарактеризуйте галузеву структуру народного господарства держави.

4. Що ви розумієте під територіальною структурою господарства?

5. Назвати головні територіально - виробничі комплекси України.

6. Поясніть суть міжгалузевого виробничого комплексу.

7. Яке значення має науково - технічного потенціал для розвитку народногосподарського комплексу?

8. Чим викликана необхідність структурної перебудови господарства України?

3.2.1. Загальна характеристика промисловості.

3.2.2. Структура промисловості.

3.2.3. Особливості розвитку промисловості на сучасному етапі.

Рекомендована література: 2, 4, 5, 8, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 27, 28, 32, 34, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 73, 75.

3.2.1. Промисловість - галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва й товарів споживання. Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 29,2% основних фондів, понад 27,4% населення, зайнятого в народному господарстві. Обсяг промислової продукції у загальному обсязі валової продукції галузей економіки (в основних цінах) становив 41,9%, валова додана вартість промисловості в загальному обсязі валової доданої вартості галузей економіки – 28,7%. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей промисловість вирізняється комплекснотворчими і райноутворюючими функціями.

Темпи росту, рівень розвитку й структура промисловості – важливі показники не тільки кількісної, але і якісної характеристики народного господарства та життєвого рівня населення. Від рівня розвитку індустрії залежить технічний рівень виробництва, структура господарства, його територіальна організація. З 1990 року загальний обсяг промислового виробництва в країні скоротився на 51%.

3.2.2. Промисловість – це поліструктурне утворення, до якого входить близько 20 великих галузей, майже 150 підгалузей і більше 300 виробництв, які виробляють промислову продукцію. Вона визначається галузевою, територіальною, функціональною та організаційною структурою.

Унаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації й кооперування відбувається її галузева диференціація й формується галузева структура. Галузь промисловості –це сукупність підприємств, подібних за призначенням продукції, технологіями, що застосовуються, використаною сировиною. Галузева структура відображає склад, кількісні та якісні співвідношення й зв’язки між галузями промисловості.

Для характеристики галузевої структури промисловості використовують різні показники: кількісні, структурні, виробничі зв’язки. Кількісні показники визначаються питомою вагою у загальному обсязі вироблюваної продукції, загальною чисельністю робітників і вартістю основних виробничих фондів (основного капіталу). Структурні зміни в промисловості – це різниця питомої ваги галузей, темпи їх зміни. При характеристиці виробничих зв’язків (міжгалузевих і внутрігалузевих) використовуються показники частки продукції галузі, яка надходить на подальше промислове перероблення до інших галузей, і частки внутрігалузевого споживання продукції.

За характером виробництва й предметів промисловість буває видобувна та обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку й збагачення залізних, марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі; підприємства з видобутку солі, вилову риби, китів, морських звірів, морепродуктів.

Обробна промисловість – це сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали. Вона включає харчову, текстильну, швейну, взуттєву, деревообробну, меблеву, целюлозно-паперову, хімічну, металургію, машинобудування.

В практиці використовують різні класифікації галузей (систематизований їх перелік, що відбиває структуру й ступінь суспільного поділу праці).

По економічному призначенню виділяють галузі групи А – ті, що створюють засоби виробництва й предмети праці та галузі групи Б- створюють предмети споживання. Продукція мішаного призначення (тканини, вугілля, електроенергія) розподіляється між групами А і Б по фактичному їх використанню. У важку промисловість (група “А”) повністю входить видобувна і частково обробна галузь, а в легку (група “Б”) – лише обробна. В радянський час галузі групи А розвивалися випереджаючими темпами. Важка індустрія була зорієнтована на розвиток військово-промислового комплексу, а не на підйом економіки галузей, що виробляють предмети споживання. Виробництво засобів виробництва розвивалось найбільше, його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2%.

По структурі витрат галузі бувають трудоємкі й фондоємкі.

Промисловість розміщена нерівномірно на території країни концентруючись в окремих районах, центрах, вузлах. В основі територіальної організації промисловості лежить її територіальна структура, яка відбиває склад і співвідношення взаємопов’язаних форм територіального зосередження промисловості. Категорія “територіальна структура промисловості” відображає розміщення промислових об’єктів певними територіальними скупченнями у вигляді промислових пунктів, центрів, вузлів, агломерацій, районів.

Промисловий пункт – промислове підприємство разом із поселенням, яке виникло при ньому. Це елементарний виробничий комплекс. Промислові пункти найчастіше виникають при шахтах, рудниках, металургійних і невеликих машинобудівних заводах.

Промисловий центр – місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю; одна з територіальних форм промислово-територіальних комплексів. Промислові центри бувають одногалузеві, малогалузеві, а також багатогалузеві, які в результаті концентрації виробництва поступово стають промисловими вузлами.

Промисловий вузол – зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується планомірно. Підприємства промислового вузла об’єднані між собою економічними й виробничими зв’язками, єдиною виробничою та соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективніше використання економічних і природних ресурсів, застосування ресурсозберігаючих і безвідходних теритехнологій і в кінцевому результаті – ефективний випуск промислової продукції порівняно з окремо розміщеними підприємствами. Промислові вузли охоплюють один значний або декілька близько розташованих промислових центрів і промислових пунктів у межах локальної системи розселення.

Промисловий район – складна виробничо - територіальна система, що формується на основі взаємодії підприємств кількох галузей, розміщених в окремих пунктах, центрах, вузлах, які мають чітко виражену індустріальну спеціалізацію. Матеріальною основою промислового району, його каркасом виступають певні цикли взаємопов’язаних груп виробництв. Промислові райони поділяються на галузеві (спеціалізовані) і багатогалузеві (інтегральні). Утворення галузевих промислових районів пов’язане із спорідненістю і територіальною єдністю підприємств переважно однієї групи галузей (райони видобутку вугілля, нафти, газу, виробництва чорних чи кольорових металів та ін.) Якщо на певній території складаються вигідні передумови для розміщення підприємств різних галузей промисловості, які взаємодіють між собою, то у цьому випадку формується багатогалузеве промислове утворення - інтегральний промисловий район.

Поняття “промислова зона”, як правило, означає сукупність промислових районів або досить великих просторових ареалів з високою концентрацією у них промисловості. Промислова агломерація - тісний економічний взаємозв’язок промислових центрів і промислових вузлів на порівняно невеликій території. Компактно розміщені об’єкти завжди ефективніші, ніж розпорошені.

3.2.3. За рівнем промислового розвитку Україна займає 2 місце серед країн СНД. Більше 8 тис. промислових об’єднань, комбінатів і підприємств працює на її території. Основними рисами промисловості держави є:

Ø розгалужена структура з функціонуванням усіх великих галузей;

Ø консервативна структура з високою часткою галузей важкої промисловості (зокрема, видобувної) і військово – промислового комплексу;

Ø недосконалість технологій (висока відходність виробництва, ресурсо – та енергоємність (енергозатрати на одиницю промислової продукції в 6-8 разів перевищують аналогічний показник у розвинених країнах);

Ø значна зношеність основних фондів;

Ø надмірне забруднення природного середовища.

Починаючи з 1990 року, в господарсько – промисловому комплексі триває спад виробництва, обумовлений загальною економічною кризою: неефективним реформуванням економіки, важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків із країнами близького зарубіжжя та колишніми країнами-членами РЕВ. Питома вага промисловості у валовому внутрішньому продукті зменшилась приблизно з 51% у 1990 до 47% у 1995 р. Найбільш швидкими темпами відбувся спад виробництва в таких галузях промисловості, як паливна (у 1995 р. обсяг її виробництва складав 44% до 1990р.), металургійна (41%), хімічна та нафтохімічна (41%), машинобудування (50%), промисловість будівельних матеріалів (38%).

Погіршення економічної ситуації у країні суттєво вплинуло не лише на обсяги промислового виробництва, але й на його ефективність. Так, у 1995 р. частка збиткових підприємств становила 14% від загальної кількості, а в 1998 р.- більше 20%.

Дуже важливими для економічної стабілізації і подальшого зростання є структурні зрушення в промисловості, реформування її структури на засадах випереджаючого розвитку наукоємних галузей, виробництва товарів народного споживання та галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес в усіх ланках народного господарства, експортних та імпортно-замінюючих виробництвах.

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. Автомобільна промисловість
3. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
4. Аграрні закони України
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
8. Адміністрація Президента України
9. Адреси бібліотек України
10. Акти Верховної Ради України
11. Акти Кабінету Міністрів України
12. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 2056