ТЕМА 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності.

ТЕМА 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволені.

Щоб жити, людина повинна постійно задовольняти свої потреби: матеріальні (їжа, одяг, житло), соціальні (право на працю, відповідну їй оплату, право на освіту, на відпочинок, охорону здоров’я, правовий захист і т.д.), духовні (доступ до цінностей культури, мистецтва тощо). Ці потреби не є раз і назавжди даними. Природа, створюючи людину, заклала в неї генетичний код, який породжує все нові й нові потреби в міру задоволення попередніх. Закон зростаючих потреб є одним із загальних законів суспільного розвитку.

Задоволення потреб, як зазначалося раніше, відбувається шляхом споживання матеріальних та інших благ, які необхідно виробити. Тому прагнення якнайповніше задовольнити зростаючі потреби наштовхується на необхідність розвивати виробництво, нарощувати його обсяги.

Продуктивні сили – це найбільш рухливий елемент способу виробництва. Вони знаходяться в постійному русі – розвиваються й вдосконалюються.

Виробничі відносини – відносно стабільний елемент способу виробництва.

Головним у виробничих відносинах є те, що це завжди відносини між певними соціальними суб’єктами – виробниками та споживачами матеріальних благ. А ці суб’єкти мають певні потреби й інтереси, тобто, цілу гаму спонукальних мотивів до господарської діяльності.

Саме через інтереси як спонукальні мотиви й проявляються виробничі відносини. Тому інтереси розглядаються як рушійна сила економічного прогресу.

Економічні інтереси мають досить складну структуру. Це зумовлено тим, що людина водночас виступає і як індивідуум, і як член певного колективу, і як представник певного класу й цілого суспільства. Отже, вона є одночасним носієм найрізноманітніших інтересів.

Залежно від прийнятого критерію, можна виділити основні й другорядні інтереси, поточні перспективні, майнові, фінансові, трудові, моральні і т.д.

Економічна система - це форма конкретизації історично визначеної сукупності взаємопов'язаних елементів економіки, які мають ознаки цілісності, інтегративних властивостей і відносної замкнутості.

Кожна економічна система розвивається та функціонує на основі певної сукупності елементів, які її складають та утворюють єдине ціле. На кожному історичному етапі розвитку людського суспільства вона складається з декількох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин та господарського механізму.

Економічні відносини являють собою відносини, які виникають між: членами суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ. Вони відносяться до суттєвих елементів економічної системи, які функціонують і розвиваються у відповідності з дією економічних законів.

У свою чергу, економічні відносини поділяються на техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні.

Техніко-економічні відносини вимикають між: членами суспільства з приводу створення та використання ними знарядь і предметів праці в процесі виробництва, за допомогою яких здійснюється вплив на природу та виробляються матеріальні і нематеріальні блага. Вони формують матеріально-речовий зміст суспільного виробництва і втілюються в певних технологіях.

У складі економічних відносин існує і розвивається розгалужена сукупність організаційно-економічних відносин. Вони виникають між людьми з приводу організації виробництва як такого і охоплюють відносини поділу кооперації, спеціалізації, інтеграції та комбінування виробництва, його структури. Організаційно-економічні відносини відіграють важливу роль у суспільному виробництві, а рівень їх розвитку значною мірою впливає на продуктивність суспільної праці.

Найважливіші специфічні характеристики економічної системи визначає розподіл засобів виробництва і предметів споживання у суспільстві, які складають соціально-економічні відносини. Це відносини власності на засоби виробництва і продукти праці, які становлять суть і основу цих відносин. Останнє визначається тим, що відносини власності характеризують суспільний спосіб з'єднання працівника із засобами виробництва, відповідні їм відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва і ті, що формуються на їх основі, розпорядження і використання факторів виробництва. Відносини власності визначають особливості економічної системи на кожному історичному етапі її розвитку, її соціальну структуру, систему влади.

Необхідним елементом економічної системи є господарський механізм, який являє собою сукупність конкретних економічних форм, методів та важелів регулювання економічної діяльності суспільства. Ґрунтуючись на економічних відносинах і дії економічних законів, він включає в себе підсистеми управління, стимулювання, фінансування, кредитні важелі, правові норми та відповідні інститути. Кожна з цих складових забезпечує реалізацію об'єктивного змісту відповідних економічних відносин і економічних законів, метою якої є ефективний розвиток суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією.

Таким чином, економічна система являє собою складне утворення, всі елементи якого перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 2. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт.	\|	ТЕМА 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.