• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принцип виховного характеру навчання

План

Навчальна мета

Лекція 4. Принципи і процес навчання географії

Змістовий модуль 3

Обґрунтувати роль принципів навчання в процесі формування географічної освіченості школярів, сформувати уяву про особливості процесу навчання географії та його структурні компоненти.

Студент має знати:

Принципи навчання географії—науковості; систематичності і системності у навчанні; свідомості і активності учнів; зв’язку навчання з життям (зв’язку теорії з практикою); доступності навчання; індивідуального підходу до учнів; наочності; міцності засвоєння знань, умінь і навичок; емоційності навчання; виховного характеру навчання; краєзнавчий. Особливості процесу навчання географії і його складові, структуру процесу навчання.

Вміти:

Характеризувати принципи навчання; застосовувати основні принципи навчання в проектуванні фрагментів уроків з географії на практичних заняттях з дисципліни; характеризувати структурні етапи процесу навчання.

1. Поняття про принципи навчання

2. Характеристика окремих принципів навчання

3. Процес навчання географії і його основні складові.

1. В педагогічній літературі принцип навчання визначають як провідну ідею навчально-виховного процесу, систему вихідних, основних дидактичних вимог, настанов до процесу навчання, реалізація яких забезпечує його ефективність.

Існуюча в сучасній педагогіці цілісна система принципів навчання є надбанням досвіду і науково-методичних пошуків цієї науки. Провідні ідеї навчання закладені відомими європейськими дидаскалами Я.А.Коменським, Й.Г.Песталоцці, А.В.Дістервегом, російським педагогом К.Д.Ушинським…

Принципи навчання виконують дві функції: на них побудовані всі наукові педагогічні теорії і вони регулюють практику навчання. Вони значною мірою визначають зміст, форми організації і методи навчання. Принципи навчання діють у процесі вивчення всіх шкільних предметів, але кожен предмет має свої специфічні методичні принципи, які випливають з його змісту. Через те можна виділити загальні принципи навчання—наприклад принцип наочності є обов’язковим для всіх предметів, і конкретні: принцип застосування глобуса і карти є обов’язковою вимогою для географії.

2.Середзагальних і особливих принципів навчання географії в загальноосвітній школі найважливішими є такі:

принцип гуманізації освіти. Він передбачає як спрямування предмета (географії) на розвиток особистості учня, на творення з нього Людини, так і застосування таких форм і методів навчання і виховання, які б сприяли розкриттю здібностей дитини, формуванню в неї всіх тих компетентностей, про які йшла мова раніше. (Це тобі, Петрику, Ромчику, Марічко як вічним, богоподібним істотам (за Коменським), я, вчителька хочу показати, яка різноманітна, могутня наша Планета, як вона розумно влаштована, стільки можливостей у тебе є докластись своєю працею і любов’ю до її природи і людей, яким ти можеш стати в результаті цієї праці…). Наріжним у цьому принципі є глибока повага до гідності юної людини («тремтіння перед Божим образом в людині»);

принцип гуманітаризації освіти передбачає, що людина і її життя мають бути в центрі географічної освіти. Зважаючи на те, що географія, як інтегруюча дисципліна дає пізнання природних і суспільних особливостей людської життєдіяльності, формуючи практичні вміння і навички (компетенції), кожне явище чи то з фізичної, чи з економічної географії має розглядатись під кутом зору його впливу на людину. Прикладом гуманітарної географії є підручники С.Рудницького з географії України, в яких розглянуто вплив природи нашої країни на ментальність людей. А чи пам’ятаєте ви зі школи, як живуть японці через специфіку мусонного клімату? (ні, ви точно знаєте, що вони роблять машини), а чому в Кривому Розі немає звичних для нас вулиць (але ви знаєте що там добувають руду). Україна славиться чорноземом—це найкращий наш ресурс, але він освоєний не так уже й давно, незважаючи на шалену родючість.українці ж селились у лісостепу і це наша прабатьківщина, а не степ.

Такі питання не ставить шкільна географія, бо вона успадкувала від радянської географії глибоку прірву між фізичною і суспільною гілками і «схиляння» перед виробництвом. Людина ж була тільки безликим «населенням» і «трудовим ресурсом».

принцип науковості полягає в тому, що на уроках географії учням пропонують точно встановлені в науці положення, тобто зміст шкільної географічної освіти повинен відображати наукові факти, поняття, закони, теорію. Для реалізації цього принципу, вчитель повинен керуватись такими вимогами:

· Відбирати найсуттєвіший зміст географічної науки;

· Всебічно аналізувати географічні об’єкти і явища, виявляючи причинно-наслідкові зв’язки;

· Однозначно і чітко формувати географічні терміни;

· Ознайомлювати учнів з науковими теоріями. (приклад з економічними районами України, які існують тільки гіпотетично і немає потреби і смислу їх вивчати в школі, хоча знайомити зі способами районування як науковим методом можна, у рамках якогось одного уроку).

принцип систематичності і системності. Систематичність (не плутати з регулярністю), як характерна ознака наукового пізнання, передбачає засвоєння учнями географічної інформації у логічному зв’язку і наступності. Цей принцип забезпечується навчальним планом і програмами, встановленням тісного і міцного зв’язку між вивченими темами і розділами, постійною і планомірною перевіркою та обліком знань і вмінь учнів.На жаль, програма, особливо з суспільної географії, яка базується на фактах побудована за горизонтальним принципом, так що послідовність вивчення країн чи галузей не можлива і з порушенням систематичності.

Систематичність покликана формувати в учнів систему географічних знань. (Основна властивість системи—структурованість і взаємопов’язаність, ієрархічність елементів. Такими мають бути і знання.

Принцип свідомості й активності у навчанні. Зобов’язує вчителя мотивувати пізнавальну діяльність учнів, їх активну та самостійну роботу. Активність—це прагнення до діяльності. Вчитель застосовує різні методи і форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів. Цей принцип передбачає засвоєння знань не в готовому вигляді, а здобуванняїх учнем у процесі самостійної розумової діяльності.

Активність забезпечується пізнавальним інтересом до предмета. Його можна формувати цікавим викладом матеріалу, використанням нестандартних методів, створенням сприятливого емоційної атмосфери, неординарністю особистості вчителя.

Найвищий ступінь активності й самостійності учнів можна досягнути проблемним навчанням. До головних умов активної діяльності учнів на уроках окрім вищесказаного належать ще:

· Створення серйозної ділової атмосфери;

· Розуміння учнями мети уроку;

· Усвідомлення практичного значення набутих знань;

· Систематичний контроль за виконанням завдань;

Принцип зв’язку навчання з життям (теорії з практикою). Учні мають застосовувати теоретичні знання на практиці. Цей принцип дуже добре поєднується з краєзнавчим.

Принцип доступності навчання. Вимагає побудови навчального процесу відповідно до вікових та інтелектуальних можливостей учнів, їхньої загальної підготовки.. Доступність педагоги розуміють не як легкість засвоєння географічної інформації, а як міру посильної трудності.В педагогіці існує ще й принцип навчання на високому рівні труднощів, який обґрунтував психолог і педагог Л.В.Занков

Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні передбачає таку організацію навчального процесу, за якої враховуються індивідуальні та вікові особливості кожного учня. У системі індивідуального навчання особливе місце займає диференційований підхід. Він передбачає поділ класу на групи (за інтересами, здібностями, успішністю, психологічними особливостями) для яких вчитель підбирає різний зміст і рівень складності навчальної інформації, методи і форми навчання. Індивідуалізація—це мета, а диференціація—засіб її досягнення. Одноманітних завдань для «середнього» учня не повинно бути.

Принцип наочності навчання ще називають «золотим правилом» дидактики. Він передбачає демонстрацію конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень. Географія серед шкільних предметів утримує першість за інтенсивністю використання цього принципу. Вона використовує словесну і предметну наочність, натуральну і схематичну.. Серед предметної наочності особливе місце належить технічним засобам навчання.

Наочність виконує на уроці багатогранні функції:

· Є джерелом нових знань і уявлень;

· Ілюструє певні теоретичні положення;

· Розвиває мислення і розуміння причинно-наслідкових зв’язків;

· Дає можливість порівнювати, узагальнювати, систематизувати.

Для ефективного застосування наочних посібників дотримуються таких вимог:

· Використання НП має відповідати меті уроку;

· Наочність і слово вчителя мають чітко поєднуватись;

· Треба враховувати рівень підготовки учнів.

Наочність застосовують у всіх курсах географії, враховуючи, що у молодших класах має переважати натуральна наочність, а в старших—схематична.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Реалізація цього принципу ґрунтується на психологічній властивості пам’яті до сприйняття, зберігання і відтворення інформації. Його забезпечують такі дії вчителя:

· Опора на основні принципи навчання;

· Формування установки на запам’ятовування;

· Організація таких видів розумової діяльності як порівняння, узагальнення, систематизація, застосування набутих знань;

· Систематичний педагогічний аналіз результатів навчальної діяльності.

Принцип емоційності Позитивні емоції від змісту і способів навчання створюють сприятливе тло для засвоєння навчальної інформації. Емоції завжди використовували у навчанні, але простіше застосувати негативні, ніж позитивні. Учні знатимуть в обох випадках…

Краєзнавчий принцип. Передбачає вивчення своєї місцевості та застосування у навчанні краєзнавчого матеріалу.

3. Процес навчання – це взаємопов’язана діяльність учителя (викладання і організація навчальної діяльності учнів) і діяльність учня (учіння), спрямована на оволодіння учнями системою знань, умінь та навичок, розвиток їх творчих здібностей.(За С. Гончаренком)

Читайте також:

1. V Засоби навчання
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Адаптації та навчання
4. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
5. Активний метод навчання
6. Акцентуації характеру
7. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
8. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
9. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
10. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
11. Антикорупційні принципи
12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Переглядів: 1756